Рішення № 50340193, 10.09.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/3227/13-ц Номер провадження 22-ц/786/1596/15Головуючий у 1-й інстанції Степаненко Ю. І. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чумак О.В.,

Суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

при секретарі - Філоненко О.В., Лимар О.М

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа - Друга Полтавська державна нотаріальна контора, про визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями, визнання права спільної часткової власності на 1/2 частину будинку та 1/2 частину земельної ділянки, на якій розташований будинок; визнання незаконними та скасування рішень виконкому Потоківської сільської ради Кременчуцького району про видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок та видачу Державного акту про право приватної власності на землю, визнання незаконними та скасування свідоцтва про право власності на жилий будинок, визнання незаконним та скасування Державного акту на право приватної власності на землю, визнання права спільної часткової власності на земельну ділянку у розмірі по 1/4 частині за кожним.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідачів, в якому вказувала, що з 18.11.1977 року по 12.12.1983 р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 Від шлюбу мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. У 1974 році вона отримала за місцем своєї роботи однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, де і проживала разом з чоловіком та дочкою від першого шлюбу ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2. У 1978 році чоловік проживав у своєї матері ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2, що було пов»язано з його роботою. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати чоловіка та її свекруха - ОСОБА_8 Під час перебування у шлюбі ними для потреб сім'ї за власні кошти на подвір'ї матері чоловіка ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2, восени 1978 року було розпочато будівництво нового житлового будинку, яке завершене восени 1979 року, що вбачається з запису погосподарської книги сільської ради № 467 за 1977-1979 р.р., в якій значиться, що будинок зареєстрований за ОСОБА_6

В подальшому на підставі рішення виконкому сільської ради № 5 від 15.04.1998 року ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку площею 0,06 га за цією ж адресою та видано Державний акт на землю. 17.02.1999 р. ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 На підставі рішення виконкому Потоківської сільської ради від 22.10.1999 року ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер.

У 1981 році на склад сім'ї з чотирьох осіб: вона, її чоловік ОСОБА_6, син ОСОБА_7 та дочка у місті Полтаві отримали двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3

Під час розірвання шлюбу та після цього спору про поділ спільного майна подружжя між нею та ОСОБА_6 не виникало.

Оскільки будинок побудований у 1979 році під час шлюбу з ОСОБА_6, вважає, що будинок в силу ст.ст.22,28 КпШС України є спільним сумісним майном подружжя та в разі його поділу їх частки визнаються рівними.

Вважає незаконним свідоцтво про право власності на житловий будинок, яке видане на ім'я одного з подружжя - ОСОБА_6 та що її право користування земельною ділянкою триває на теперішній час.

На підставі вищевикладеного просила суд визнати право спільної сумісної власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями, визнати право спільної часткової власності на 1/2 частину будинку та 1/2 частину земельної ділянки, на якій розташований будинок; визнати незаконними та скасувати рішення виконкому Потоківської сільської ради Кременчуцького району про видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок та Державного акту про право приватної власності на землю на ім»я ОСОБА_6, визнати незаконними та скасувати свідоцтво про право власності на жилий будинок, визнати незаконним та скасувати Державний акту на право приватної власності на землю, визнати право спільної часткової власності на земельну ділянку у розмірі по 1/4 частині за кожним.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 квітня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, право спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями, які розташовані по АДРЕСА_2 та відповідно визнано за нею право спільної часткової власності на 1/2 частину вказаного будинку з господарськими будівлями, у зв'язку з чим право спільної сумісної власності на вказане майно припиняється.

Визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 право користування 1/2 частиною земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Визнано незаконним та скасовано свідоцтво від 08 грудня 1999 року про належність на праві приватної власності жилого будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, які розташовані по АДРЕСА_2.

Визнано незаконним та скасовано Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 24 вересня 1998 року громадянину України ОСОБА_6.

Вирішено питання стягнення судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 квітня 2015 року виправлено допущену у п'ятому абзаці резолютивної частини рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 квітня 2015 року описку в даті видачі Державного акту на землю з 1988 р. на 1998 р.

Вказане рішення оскаржила відповідач ОСОБА_2, яка в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вказує, що шлюб між позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_6 був розірваний 12.12.1983 року, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 після смерті матері ОСОБА_8 її чоловік ОСОБА_6 отримав у спадщину, де і проводив будівництво спірного будинку, який 22.10.1999 року згідно акту прийнято в експлуатацію, після чого було видано свідоцтво про право приватної власності на нього на ім'я ОСОБА_6

Зазначає, що отримана в період шлюбу двокімнатна квартира ОСОБА_6 залишена колишній дружині - позивачу ОСОБА_3, яка не претендувала на розподіл іншого майна.

Вважає хибним твердження позивача про те, що вона не знала про те, що право власності на будинок ОСОБА_6 оформив лише на себе.

Також вказує, що позивач пропустила встановлений ст. 71 ЦК УРСР (1963 р.) трирічний строк позовної давності на звернення до суду з вимогами про розподіл майна, право на пред'явлення якого виникло у неї з 1983 року після розірвання шлюбу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що приймають участь у справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Місцевим судом вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з 18 листопада 1977 року по 12 грудня 1983 року перебували у зареєстрованому шлюбі (т. 1 а.с. 79), від якого мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1а.с. 80, т.2 а.с. 33).

Також установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати ОСОБА_6 - ОСОБА_8, після смерті якої за даними Першої Полтавської державної нотаріальної контори та Полтавського обласного державного нотаріального архіву відсутня інформація у спадковому реєстрі щодо прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_8, подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_3 побудували житловий будинок з господарськими спорудами, а саме: житловий будинок літера «А», прибудову літера «в», загальною площею 97,1 кв.м., убиральню літера «Б», вимощення літера «і» за адресою: АДРЕСА_2, що вбачається з технічного паспорту на житловий будинок, а також підтверджується актом прийняття вказаного будинку в експлуатацію від 16.10.1999 року, згідно якого забудова земельної ділянки була розпочата ІНФОРМАЦІЯ_6, тобто після смерті ОСОБА_8 (т. 1 а.с.81-83, т. 2 а.с. 150-151 ).

Згідно довідки Потоківської сільської ради Кременчуцького району в записах погосподарської книги Потоківської сільської ради за №467 за 1977-1979 роки за ОСОБА_6 значиться житловий будинок 1979 року забудови в АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.84).

Відповідно до довідки Потоківської сільської ради від 27.11.1978 р. № 401, за померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 згідно погосподарської книги Потоківської сільської ради за № 467 значився житловий будинок глиномазаний, критий очеретом на одну кімнату, загальною площею 24 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці сільської ради 0,15 га. Господарських будівель немає (т. 2 а.с.76).

Як убачається з довідки Потоківської сільської ради від 05.03.2015 р. № 26-5/08, ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4., на день смерті була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_2, з нею на день смерті був зареєстрований син ОСОБА_6 (т. 1 а.с.77), що також вбачається з копії погосподарської книги за 1977-1979 р.р. (т. 2 а.с. 84).

24.09.1998 року на підставі рішення виконкому Потоківської сільської ради Кременчуцького району №5 від 15 квітня 1998 року ОСОБА_6 був виданий Державний акт серії НОМЕР_1 на право приватної власності на землю про передачу йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,06 га в межах згідно з планом для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована на території села Потоки Потоківської сільської ради (т. 1 а.с.78).

08.12.1999 року на підставі рішення виконкому Потоківської сільської ради Кременчуцького району від 22.10.1999 року без номера на ім'я ОСОБА_6 виконавчим комітетом Потоківської сільської ради видано свідоцтво № НОМЕР_2 на право особистої власності на жилий будинок по АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.87).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер, про що в книзі реєстрації смертей ІНФОРМАЦІЯ_5 зроблено відповідний актовий запис за № 1246 (т. 1 а.с.86).

Листом завідуючої Другої Полтавської державної нотаріальної контори від 12.07.2013 року на подану ОСОБА_3 заяву та документи на спірний житловий будинок та земельну ділянку рекомендовано останній звернутися до суду, оскільки не підтвердила факту набуття вказаного майна у період її шлюбу (т. 1 а.с.85).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірний житловий будинок був побудований ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у період шлюбу, тому у них виникло право спільної сумісної власності на вказане нерухоме майно.

При цьому, суд першої інстанції взяв до уваги те, що ОСОБА_3 дізнавшись про смерть колишнього чоловіка ОСОБА_6 та отримавши правовстановлюючі документи: свідоцтво на право приватної власності на жилий будинок та Державний акт на право приватної власності на землю, видані на ім'я ОСОБА_6, дізналася про порушення свого права на половину вказаного майна, як дружина, яка побудувала цей будинок разом з чоловіком у період шлюбу.

Проте колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 22, 23, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст. ст. 16, 17 Закону України «Про власність», ст.ст. 112, 118 ЦК України (в редакції 1963 року), що діяли на час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в шлюбі та будівництва спірного житлового будинку, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю і кожен із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою.

Разом з тим, відповідно до ст.. 71 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Статтею 76 цього Кодексу встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася про порушення свого права.

Згідно частини 3 ст. 29 КпШС України для вимоги про розподіл майна, що є спільною сумісною власністю розлученого подружжя, встановлений трирічний строк позовної давності.

Сплив позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові (ч. 1 ст. 80 ЦК Української РСР ).

Відповідно до ст.. 75 ЦК України (в редакції 1963 року) позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вірно встановивши, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 є спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_6, оскільки був побудований ними в період шлюбу, невірно визначився з моментом виникнення у позивачки ОСОБА_3 права на позов про розподіл вказаного будинку, та не врахував, що таке право виникло у неї після розірвання шлюбу в 1983 році. Проте з позовом до суду вона звернулася лише у грудні 2013 року з пропуском визначеного законом строку.

При цьому колегія суддів вважає неспроможними доводи позивачки, що про порушення свого права вона дізналась лише після смерті колишнього чоловіка, оскільки будь-яких об'єктивних доказів на підтвердження вказаної обставини вона не надала. Так нею не доведено те, що між нею та померлим ОСОБА_6 була досягнута згода щодо поділу спільного майна та визнання останнім її права на частку у спірному будинку, в тому числі шляхом використання його позивачкою після розірвання шлюбу.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував зазначені правові норми та дійшов помилкових висновків про часткове задоволення позову.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями, визнання права спільної часткової власності на 1/2 частину будинку та 1/2 частину земельної ділянки, на якій розташований будинок зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Також не підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень виконкому Потоківської сільської ради Кременчуцького району про видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок та видачу Державного акту про право приватної власності на землю, визнання незаконними та скасування свідоцтва про право власності на жилий будинок, визнання незаконним та скасування Державного акту на право приватної власності на землю, визнання права спільної часткової власності на земельну ділянку, які є похідними від заявленої вимоги про розподіл спільного майна.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п.п. 2,3,4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - задовольнити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 квітня 2015 року, - скасувати.

Постановити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ О.В.Чумак

СУДДІ /підпис/ Ю.В.Дряниця

/підпис/ Л.І.Пилипчук

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

судуд Полтавської області О.В.Чумак