Ухвала суду № 50339636, 17.04.2012, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 10/1690/168/2012 Номер провадження 10/1690/168/2012Головуючий у 1-й інстанції Блажко І.О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія : ч.3 ст. 191 КК України Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 року м. Полтава

колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді Захожай О.І.

суддів - Бурди К.І., Довгаль С.А.

з участю прокурора - Беркути Б.А.

захисника-адвоката ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляцією обвинуваченого ОСОБА_3 на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 06 квітня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працюючого начальником бази палива локомотивного ДЕПО Гребінка, зареєстрованого та проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України - продовжено строк тримання під вартою до 3- х місяців.

Із справи вбачається, що до місцевого суду звернувся старший слідчий ОВС СВ УСБ України в Полтавській області, майор міліції ОСОБА_4 із поданням, погодженим першим заступником прокурора Полтавської області про продовження строку тримання під варту обвинуваченого ОСОБА_3, посилаючись на те, що по кримінальній справі не проведені всі необхідні слідчі дії, а в установлений законом термін справу закінчити та направити до суду неможливо.

В ході слідства ним встановлено, що 31 січня 2012 року бригадир бази палива локомотивного депо Гребінка Південної залізниці ОСОБА_5, будучи матеріально-відповідальною особою, за попередньою змовою з матеріально-відповідальною особою начальником бази палива локомотивного депо Гребінка Південної залізниці ОСОБА_3, якому було ввірено та у віданні якого знаходиться майно, вказаного підприємства, знаючи порядок та умови роботи технологічного обладнання загальною кількістю 4 800 літрів з баку №1 резервуарного парку бази палива в металевій ємкості 200 літрів кожна.

8.02. 2012 року за фактом вчинення , за попередньою змовою групою осіб, привласнення чужого майна (дизельного палива локомотивного депо Гребінка Південної залізниці у кількості 4 8000 літрів), яке було ввірене особі та перебувало в її віданні, порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України.

10 лютого 2012 року щодо ОСОБА_3 постановою Октябрського районного суду м. Полтави обрано міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

03 квітня 2012 року строк досудового слідства по кримінальній справі продовжено першим заступником прокурора Полтавської області до трьох місяців.

Задовольняючи подання старшого слідчого, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_3 обвинувачується в тяжкому злочині, вважає, що він може скритися, ухилитися від слідства, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність. Тому прийшов до висновку про необхідність продовжити тримання під вартою.

З таким висновком суду не погодився обвинувачений ОСОБА_3, який в своїй апеляції просив постанову суду скасувати так як він є людиною похилого віку, хворіє, має позитивні характеристики, постійне місце проживання та роботи, одружений, раніше не судимий. Також вказує, що в постанові суду не наведені жодні докази, які б свідчили про те, що він ухилятиметься від слідства і суду, перешкоджатиме встановленню істини. ОСОБА_3 прохав скасувати постанову суду та обрати стосовно нього запобіжний захід підписку про невиїзд. В судовому засіданні ОСОБА_3 заявив клопотання про обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді застави на суму 50000 грн. кошти які зібрала для цього дружина.

Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція обвинуваченого ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» №4 від 25.04.2003 року із внесеними змінами згідно постанови № 15 ПВСУ від 24.11.2008 року, розглядаючи таке подання суддя, зокрема, повинен зясувати, чи дійсно немає можливості закінчити розслідування справи в раніше визначені строки або підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу на більш мякий, або можливості направити справу до суду в частині доведеного обвинувачення.

Із не підшитих та неповних матеріалів кримінальної справи наданої слідчим до суду, на підставі внесеного подання про продовження тримання під вартою ОСОБА_3, вбачається, що згідно пред*явленного на даний час обвинувачення, безпідставно не визначено суму шкоди завданої діями ОСОБА_3 внаслідок скоєння інкримінованого злочину за ст. 191 ч.3 КК України. Під час строку досудового слідства, визначеного діючим законодавством, були виконані всі, можливі слідчі дії, відповідно до предявленого обвинувачення ОСОБА_3 , який був затриманий на місці вчинення злочину за наявності вилученого привласненого дизпалива за вказаним епізодом, за яким матеріали кримінальної справи можливо направити до суду. В поданні слідчого зазначено про перелік слідчих дій стосовного обвинуваченого , які за сплином достатнього часу вже могли бути виконані. В поданні також зазначено про необхідність проведення слідчих дій , які стосуються нових можливих епізодів злочинної діяльності ОСОБА_3 та інших осіб , які ще знаходяться на стадії перевірки без можливості надання на даний час належної правової оцінки передбаченої діючим законодавством.

Висновки експертиз призначених у справі, могли бути реально долучені до матеріалів кримінальної справи до вибігу строків досудового слідства , як і проведення всіх інших зазначених необхідних слідчих дій.

Таким чином, на момент внесення подання , обсяг обвинувачення ОСОБА_3 не зменшився і не збільшився, всі необхідні слідчі дії по інкримінованому епізоду виконані, в тому рахунку і допити свідків , проведені зводини віч- на- віч, згідно до протоколів , які вже маються в матеріалах кримінальної справи. Під час знаходження під вартою ОСОБА_3 відбулося тільки погіршення стану здоров*я останнього, який перебував на стаціонарному лікуванні в умовах СІЗО.

Відповідно досудовим слідством у даній кримінальній справи не наведено достатніх даних, які б свідчили про необхідність подальшого тримання під вартою ОСОБА_3, який є людиною похилого віку та має негативний стан здоров*я , позитивно характеризується , раніше є не судимим , інкримінований злочин скоїв вперше, хоча і обвинувачується в скоєнні тяжкого злочину, але не в насильницькому та не вчиненого в складі організованих груп, також не є рецидивістом та особою , яка раніше намагалася ухилитися від правосуддя, маючого постійне місце проживання та родину, що свідчить про його усталений образ життя.

Таким чином твердження органів досудового слідства , що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, за наявності вже проведених слідчих дій та їх результатів, забезпечить необхідну процесуальну поведінку ОСОБА_3 - не відповідає матеріалам кримінальної справи та подання.

Досудовим слідством не наведено ніяких переконливих та достовірних доказів того , що ОСОБА_3 буде намагається ухилитися від слідства та суду або буде перешкоджати встановленню істини у справі, чинити тиск на свідків або інших можливих осіб, причетних до скоєння інкримінованого злочину або ризику цього. Органи досудового слідства при обгрунтуванні необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, формально обмежились тільки підозрою та типовим набором підстав, без дослідження їх належності у світлі обставин конкретної ситуації. В поданні не наведено підстав , які давали слідчому можливість зробити висновки, що ОСОБА_3 буде перешкоджати рстанрвленню істини у справі. В поданні не наведено підстав, які давали слідчому можливість зробити висновки що ОСОБА_6 буде перешкоджати встановленню істини.В поданні також не наведено підстав щодо неможливості зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого виходячи з вимог ст. 5 Конвенції та ст. 148 КПК України, оскільки тільки необхідність проведення слідчих дій у справі не являється безумовною підставою для продовження тримання під вартою.

Твердження прокурора та слідчого у справі про необхідність продовження строку тримання під вартою, ОСОБА_3 не відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практиці Європейського суду, міжнародним стандартам у сфері захисту прав людини , Рекомендаціям РЕЄ (2006р.), 13 Комітету ОСОБА_7 Європи державам - учасницям щодо запровадження гарантій від зловживання.

Таким чином враховуючи , що запобіжний захід у вигляді взяття під варту повинен мати винятковий характер, а стороною обвинувачення не доведено , що на даний час інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого , колегія суддів вважає за необхідне в продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_3 відмовити.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 6 червня 2003 року « Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.03.1999 року № 6 - «Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу» було з*ясовано питання про бажання обвинуваченого застосування до нього виду запобіжного заходу у вигляді застави відповідно до заявленого клопотання, та чи є в нього відповідні кошти та інші матеріальні цінності. ОСОБА_3 вказав суду про наявну можливість внести заставу на суму 50000 грн. які зібрала його дружина.

Обрання застави на вказану суму стосовно ОСОБА_3 відповідає вимогам ст. 154-1 КПК України та тяжкості інкримінованого йому злочину передбаченого ст. 12 КК України і не суперечить вимогам, стосовно того, що розмір застави не може бути менше , чим розмір цивільного позиву, який на теперішній час так і не заявлений , оскільки не визначений достовірно розмір завданої шкоди діями обвинувачених.

Таким чином запобіжний захід у вигляді застави у даному випадку буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_3, виконання забов*язання не відлучатися з місця постійного, проживання, являтися за викликом органу досудового слідства, не перешкоджати в становленню істини у справі.

Відповідно застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, стосовно ОСОБА_3, колегія суддів вважає не можливим внаслідок недостатності превентивності обмеження та застереження його від неправомірних дій, та для відповідного спонукання до належної процесуальної поведінки. і

На підставі викладеного, керуючись, ст. 41,165-3, 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,-

Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_3 - частково задовольнити.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 06 квітня 2012 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 до 3-х місяців - скасувати.

ОСОБА_3 з під варти звільнити негайно в залі суду, у зв*зку з закінченням строків тримання під вартою.

Обрати стосовно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі - 51000 (пятдесят одна тисяча) грн., яку необхідно внести на протязі 5 днів на рахунок Апеляційного суду Полтавської області МФО 831019 ЗКПО 02893077 Р\Р 37316009000635 в ГУДКСУ у Полтавській області.

Покласти на ОСОБА_3 обв*язки передбачені ст. 149-1 КПК України:

1)з'являтися на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;

2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого у провадженні якого знаходиться кримінальна справа.

3)повідомляти службову особу або орган, у Провадженні якого знаходиться кримінальна справа, про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4утримуватися від спілкування із обвинуваченим ОСОБА_5

Забов*язати орган досудового слідства в, у провадженні якого знаходититься дана кримінальна справа, роз*яснити ОСОБА_3 обов*язки передбачені ст..154-1 КПК України та првової наслідки їх невиконання.

На підставі викладеного, керуючись, ст. 41, 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,-

С У Д Д І :

ОСОБА_1І ОСОБА_8 ОСОБА_9