Постанова № 5033696, 07.10.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.10.2009 р. справа № 41/113

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

Запорощенко М.Д.

Волкова Р.В., Старовойтової Г.Я.

за участю

представників сторін:

від позивача:

Дика Г.О., дов. № 01-38-0794 від 23.07.09р.

від відповідача:

Борозенцев С.В., дов. б/н від 13.09.08р.

від прокуратури: Фальченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання

Прокурора Слов’янського району м.Слов’янськ Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від

18.06.2009 року

у справі

№ 41/113 ( суддя Гончаров С.А.)

за позовом

Прокурора Слов’янського району м.Слов’янськ в інтересах держави в особі Слов’янської районної державної адміністрації м.Слов’янськ

до

Селянського фермерського господарства «Верес»с.Торець

Про

Стягнення в рахунок відшкодування шкоди , заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки 11525,42грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.06.2009р. у справі № 41/113 у задоволенні позовних вимог прокурора Слов’янського району в інтересах держави в особі Слов’янської районної державної адміністрації до Селянського (фермерського) господарства „Верес” про стягнення на користь Слов’янської районної державної адміністрації в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки 11525,42 грн. –відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивується тим, що з моменту проведення розпаювання земель будь які вимоги щодо неправомірного використання цих земель, а тим більше вимоги щодо відшкодування будь-яких збитків можуть пред'являти виключно громадяни, які отримали сертифікати земельних часток (паїв) або мають право на таке отримання , але ніяким чином не держава в особі райдержадміністрації. Судом також встановлено , що передача державою в оренду або надання в інше користування земельних часток (паїв) розподілених між громадянами, законодавством не передбачено. Крім того , розрахунок , наданий прокурором , складено щодо земельної ділянки, яка розташована у Слов’янському районі, Долинської сільради, с Краснопілля. Проте спірні правовідносини стосуються земельних часток (паїв) членів колишнього КСП “Свердлова” на території Привільської сільської ради с. Привілля.

Прокурор Слов’янського району м.Слов’янськ , не погоджуючись з рішенням господарського суду звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційним поданням про скасування вищевказаного рішення, оскільки вважає його незаконним та необгрунтованим. Вважає , що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права .

В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях № 1137 від 10.08.09р. у справі № 41/113 посилається на те, що момент отримання права приватної власності на землю Указом , на який посилається суд першої інстанції , не визначається , а визначається виключно Земельним кодексом України , зокрема положеннями ст.ст. 125,126. Вважає , що спірні земельні ділянки є нерозподіленими (не витребуваними) , на них не тільки не отримані громадянами державні акти , а й не можливо визначити яка земельна ділянка кому з власників сертифікатів конкретно може належати. При цьому, зазначає , що відповідно до п. 17 перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку ( пай) , отримані громадянами , вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі , а не права власності. Посилається на те , що розмір самовільно зайнятої земельної ділянки встановлений Управлінням з контролю за використанням та охороною земель на підставі акту перевірки та на підставі плану-схеми земельних ділянок Привільської сільради де чітко визначені її розмір та місце розташування. Крім того , вважає , що оскільки спірні землі не перебувають у комунальній власності , так як знаходяться за межами населеного пункту, не перебувають у приватній власності , то ці землі знаходяться у державній власності відповідно до ст. 84 Земельного Кодексу України. Окрім цього , посилається на те , що відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в оренду виключно за рішенням відповідної сільської ради або районної державної адміністрації до моменту отримання громадянами державних актів.

Щодо розрахунку розміру шкоди , то скаржник посилається на те , що він проведений на підставі акту перевірки , протоколу та постанови про адміністративне правопорушення . Вважає , що помилка у назві населеного пункту є формальною і не тягне за собою визнання розрахунку недійсним , оскільки розрахунок здійснено на площу самовільно зайнятої ділянки саме ФГ «ВЕРЕС»і незалежно від того, де б вона розташовувалася , чи в с.Привілля , чи в с. Краснопілля це землі однієї категорії, при розрахунках застосовується один коефіцієнт функціонального використання та один коефіцієнт індексації , тому , вважає , що розмір шкоди незалежно від населеного пункту Слов’янського району в даному випадку не зміниться і його визначено правильно.

21.08.09р. до суду від Прокуратури надійшли пояснення в яких скаржником зазначено , що факт самовільного зайняття земельної ділянки підтверджується матеріалами адміністративної справи , шкода внаслідок замовільного зайняття земельної ділянки спричинена саме райдержадміністрації та відшкодування шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки здійснюється на підставі ст. 211 Земельного кодексу України .

Позивач, Слов’янська районна державна адміністрація м.Слов’янськ, відзиву на апеляційну скаргу не представив , представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав вимоги та доводи апеляційного подання Прокуратури.

Відповідач, Селянське фермерське господарство «Верес»с.Торець, у відзиві б/н від 27.07.09р. на апеляційну скаргу та представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що у рішенні першої інсанції повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, а справу вирішено у відповідності з нормами матеріального та процесуального права. При цьому посилається на те , що факт самовільного зайняття конкретних земельних ділянок загальною площею 13,19 га не встановлений. В матеріалах перевірки не зазначено ні площа окремої земельної ділянки , ні її місто розташування , також не вказано її позначення згідно даних земельного кадастру. Крім того , посилається на те , що спірні земельні ділянки відповідачем у власній господарській діяльності не використовувались, товарне виробництво на них не здійснювалось.

В судовому засіданні представником відповідача були надані пояснення , відповідно до яких , відповідач звертає увагу суду на положення ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»та посилається на те , що за Постановою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 10.08.09р. у справі № 2-а-2780-09 дві спірні земельні ділянки , що є не витребуваними , не належать до комунальної або державної власності , а власником третьої земельної ділянки є гром. Карнаухова Н.В., що підтверджується свідоцтвом про право спадкування та Сертифікатом на право на земельну ділянку. Вважає, що цією земельною ділянкою відповідач користувався правомірно на підставі Договору оренди. Документи , на які посилається відповідач , додані до пояснень.

До нинішнього засідання представником прокуратури надані письмові пояснення в яких визначено , що спірні земельні ділянки знаходяться у державній власності , оскільки знаходяться за межами населеного пункту та не перебувають у приватній власності. Крім того , прокурор зауважив на те , що відповідно до п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку(пай), отримані громадянами , вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки(паю) в натурі , а не права власності на земельну ділянку. Прокурором також повідомлено про оскарження до апеляційної інстанції Постанови Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 10.08.09р. у справі № 2-а-2780-09.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

11.07.08р. Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель було проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства ФГ «Верес» на земельних ділянках сільськогосподарського призначення Привільської селищної ради.

В результаті перевірки встановлено , що на час перевірки 11.07.08р. ФГ «Верес»під керівництвом голови Склярова О.О. самовільно зайняті та використовуються земельні ділянки під не витребуваними земельними частками (паями) загальною площею 13,19га земель Привільської сільської ради. Про що було складено відповідний Акт ( а.с. 12).

11.07.08р. цим же Державним інспектором було видано припис № 019058 голові Фермерського господарства «Верес»Склярову О.О.( шляхом поштового відправлення ) за яким приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства( а.с. 13).

11.07.08р. Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель складено Протокол № 010216 про адміністративне правопорушення відносно голови ФГ «Верес»Склярова О.О.( а.с. 14).

17.07.08р. Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель винесено Постанову № 17/07-08-01про накладення адміністративного стягнення за якою визнано гром. Склярова О.О. винним у скоєнні адміністративного правопорушення , відповідальність за яке передбачено ст. 531 Кодексу України про адміністративне правопорушення та покладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00грн.( а.с. 17). Постанову надіслано рекомендованою поштою 22.07.08р. (квитанція № 200).

За розрахунком розміру шкоди , заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ФГ «Ферес», обчисленим головним спеціалістом Слов’янського міжрайонного відділу Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області, розмір заподіяної шкоди складає 11525,42грн.( а.с. 18).

Прокурор Слов’янського району в інтересах держави в особі Слов’янської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Селянського (фермерського) господарства „Верес”, про стягнення з відповідача в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки 11525,42 грн.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін, що були присутні в засіданні суду , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, та не відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи , прокурором та позивачем в якості предмету позову визначено завдання відповідачем шкоди в наслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією .

Згідно ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення як, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди необхідно довести наявність: неправомірної поведінки особи - будь-якої поведінки, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою - обов'язкової умови відповідальності, яка виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вини завдавача шкоди.

Наявність усіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

В порушення вказаних вимог судом першої інстанції всупереч приписів ст.43 ГПК України не було надано відповідної оцінки встановленому факту самовільного використання земельної ділянки та не з’ясовано наявності усіх складових частин цивільного правопорушення.

Так , матеріали справи № 41/113 містять в собі копію Справи про адміністративне правопорушення скоєне гром. Скляровим О.О. , яке полягає у самовільному зайнятті земельних ділянок загальною площею 13,19га під не витребуваними земельними частками(паями) з земель Привільської сільської ради. За дане правопорушення гром. Скляров О.О. , як голова Фермерського господарства «Верес», був притягнутий до адміністративної відповідальності .

Факт вчинення адміністративного правопорушення відповідачем не спростований, постанова та інші Акти в справі про адміністративне правопорушення не оскаржувалися.

Біль того , згідно з поясненнями гром. Склярова О.О. , які були надані Прокурору Слов»янського району та підписані особисто , ФГ «Верес» з червня 2008р. використовуються невитребувані земельні ділянки загальною площею 13,29га. Крім того зазначив , що у червні 2008р. ним були подані заяви до Слов»янської райдержадміністрації про укладення договорів оренди цих земельних ділянок.

У ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено поняття "самовільне зайняття земельних ділянок" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Тобто, згідно із зазначеним терміном, не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання земельної ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів (наприклад, про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об'єкта тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки. (Лист, Державний комітет України із земельних ресурсів, від 11.11.2008, № 14-17-4/12991 "Щодо застосування терміна "самовільне зайняття земельної ділянки"")

З урахуванням приписів наведених правових норм, колегія суддів вважає, що використання земельної ділянки без відповідних правовстановлюючих документів обмежує законного власника у праві розпорядження нею і користування її за своїм призначенням, що завдає шкоди державним інтересам.

Відповідно до частини 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України регламентовано, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Як про це вже було позначено вище , під час проведення перевірки та здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення було встановлено та не спростовано відповідачем , що ФГ «Верес», під головуванням Склярова О.О. , використовувало нерозподілені ( не витребувані) земельні ділянки загальною площею 13,19га. з земель Привільської сільської ради сільськогосподарського призначення без правовстановлюючих документів.

При цьому , посилання відповідача на те , що одна з спірних земельних ділянок належить конкретній особі та використовується відповідачем на підставі договору оренди, не може бути прийнято судовою колегією , оскільки не доведено у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Крім того , як про це зазначено прокурором та не спростовано відповідачем , позначений вище договір оренди не зареєстрований у встановленому законом порядку , а тому не може бути підставою для законного використання земельної ділянки.

Відповідно до статті 79 Кодексу, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Враховуючи статтю 3 Указу Президента України від 08.08.95 N 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та вимоги форми сертифіката на право на земельну частку (пай), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.95 N 801 "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)", встановлення розмірів земельної частки (паю) передбачається в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства (пункти 16, 17 Перехідних положень Кодексу).

Відповідно до статей 125 та 126 Кодексу, право власності на земельну ділянку особи виникає після одержання та державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку.

Отже, громадяни - власники земельних часток (паїв) не можуть вважатися власниками земельних ділянок. (Лист, Державний комітет України із земельних ресурсів, від 16.04.2008, № 14-17-12/3882 "Щодо земельних часток (паїв)").

Таким чином , з урахуванням вищенаведеного , судова колегія вважає , що надані відповідачем в судовому засіданні документи , як то Сертифікат на право на земельну частку (пай) та договір оренди земельної ділянки площею 5,59га від 09.07.08р. не можуть бути прийняті судом в якості доказу правомірного зайняття відповідачем даної земельної ділянки.

У відповідності з п.3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007р. №110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007р. №963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, про самовільне зайняття земельних ділянок , яким відповідач заподіяв шкоду державі в сумі 11525,42грн., що обчислено у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу , затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 року, яка на момент проведення перевірки та розгляду даної справи є чинною.

При цьому , судова колегія не може погодитись з твердженням суду першої інстанції стосовно того, що розрахунок , наданий прокурором не доводить належного встановлення розміру шкоди, оскільки його складено щодо земельної ділянки, яка розташована у Слов’янському районі, Долинської сільради, с Краснопілля , хоча спірні правовідносини стосуються земельних часток (паїв) членів колишнього КСП “Свердлова” на території Привільської сільської ради с. Привілля. З цього приводу судова колегія вважає необхідним зазначити , що даний розрахунок здійснений , як про це вже було позначено вище , у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу , затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007р., відносно відповідача , ФГ «Верес», з урахуванням загальної площі земельних ділянок , самовільне зайняття яких встановлено під час перевірки та здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, з застосуванням коефіцієнту функціонального використання та коефіцієнту індексації які стосуються саме земель даної категорії. Тому , помилково вказане місто розташування спірних земельних ділянок в даному випадку не впливає на визначення розміру шкоди.

02.09.09р. представником відповідача до суду надано Постанову Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 10.08.09р. у справі № 2-а-2780-09 за позовом Прокурора Слов’янського району до Слов’янської районної державної адміністрації за участю третьої особи , Селянського фермерського господарства «Верес»с.Торець про скасування розпорядження та рішення. Даною постановою в задоволенні адміністративного позову Прокурора відмовлено. Рішення суду мотивоване тим , що відповідач , Слов’янська районна державна адміністрація, при передачі в оренду земельних ділянок діяла в межах своїх повноважень на підставі норм діючого законодавства України , права та законні інтереси держави не були порушені.

При цьому , даний судовий акт судовою колегією не приймається до уваги , оскільки висновки місцевого суду викладені в Постанові від 10.08.09р. у справі № 2-а-2780-09, не можуть бути віднесені до фактів в розумінні положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім означеного вище , судова колегія вважає необхідним зауважити , що на момент здійснення Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель (11.07.08р.) перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства ФГ «Верес»на земельних ділянках сільськогосподарського призначення Привільської селищної ради , земельні ділянки загальною площею 13,19га ( 5,59га, 5,60га та 2,00га) використовувались відповідачем , та цей факт доведений матеріалами справи , без правовстановлюючих документів.

За вказаних обставин , судова колегія дійшла висновку , що позов прокурора Слов’янського району в інтересах держави в особі Слов’янської районної державної адміністрації до Селянського (фермерського) господарства „Верес” про стягнення на користь Слов’янської районної державної адміністрації в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки 11525,42 грн. , обґрунтований , доведений та підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви з яких надана апеляційна скарга є підставою для його скасування.

Витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви , апеляційної скарги та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу , відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101,103,104,105 Господарського процесуального кодексу України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційне подання Прокурора Слов’янського району м.Слов’янськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2009р. у справі № 41/113 - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2009р. у справі № 41/113- скасувати.

Позов Прокурора Слов’янського району в інтересах держави в особі Слов’янської районної державної адміністрації до Селянського (фермерського) господарства „Верес”, про стягнення з відповідача в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки 11525,42 грн. задовольнити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства „Верес” ( 84170, Донецька обл., Слов’янський р-н, с.Торець, вул.. Зелена, 17, р/р 26009524373001 ФКБ «Приватбанк»м.Краматорськ, ЗКПО 30917030 МФО 335548) на користь держави в особі Слов’янської районної державної адміністрації Донецької області ( 84100, м. Слов’янськ, вул.. Жовтневої Революції, 45, р/р 33212812800354 в ГУДКУ в Донецькій області код 13050200, ОКПО 24165094, МФО 834016) шкоду , заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок в сумі 11525грн.42коп.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства „Верес” ( 84170, Донецька обл., Слов’янський р-н, с.Торець, вул.. Зелена, 17, р/р 26009524373001 ФКБ «Приватбанк»м.Краматорськ, ЗКПО 30917030 МФО 335548) на користь державного бюджету України державне мито в сумі 115грн. 25коп. за подання позову , та 57грн.63коп за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства „Верес” ( 84170, Донецька обл., Слов’янський р-н, с.Торець, вул.. Зелена, 17, р/р 26009524373001 ФКБ «Приватбанк»м.Краматорськ, ЗКПО 30917030 МФО 335548)на користь державного бюджету (Державний бюджет м.Донецьк Ворошиловський р-н, ЄДРПОУ 34686537, ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, р/р № 31216259700004, код 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 07.10.09р.

Головуючий суддя М.Д.Запорощенко

Судді Р.В.Волков

Г.Я.Старовойтова