Рішення № 5033634, 12.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.09 Справа№ 3/156 (22/168)

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

За позовом: Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ

До відповідача: Комунального підприємства „Червоноградтеплокомуненерго”, м.Червоноград

Про стягнення 8407980,77 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача : Працьовита С.М. - представник

від відповідача : Дмуховський С.М., Левандівська М.О.- представники

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулася з позовом до Комунального підприємства „Червоноградтеплокомуненерго” про стягнення 5633013,45 грн. основного боргу, 577998,31 грн. пені, 1882033,90 грн. інфляційних ,314935,11 грн. - три відсотки річних та судових витрат.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.08.2008 року по справі № 22/168 ( залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 року) задоволено позов ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” і стягнуто на її користь 5633013,45 грн. основного боргу, 577998,31 грн. пені, 1882033,90 грн. інфляційних, 314935,11 грн. - три відсотки річних , 25550,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 березня 2009 року рішення господарського суду Львівської області від 05.08.2008 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області. Підставою скасування рішення та постанови суду стала та обставина, що під час розгляду справи судами не враховано, що заборгованість виникла внаслідок різниці в тарифах, яка, відповідно до Закону України „Про ціни та ціноутворення”, повинна покриватися з державного бюджету. З огляду на викладене, Вищий господарський суд зазначив, що „за таких обставин суд мав би застосувати ст..83 ГПК України і зменшити розмір пені”.

В судовому засіданні позивач підтвердив факт погашення основної суми боргу станом на день розгляду справи і наполягає на стягненні пені, інфляційних, трьох відсотків річних і судових витрат.

Відповідач проти стягнення штрафних санкцій заперечує, посилаючись на реструктуризацію заборгованості населення та тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Представник позивача проти зменшення розміру штрафних санкцій заперечила.

В судовому засіданні 27.08.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та КП “Червоноградтеплокомуненерго” 30.12.2005р. було укладено договір на постачання природного газу №06/05-2613 ТЕ-21, відповідно до умов якого (п.2.1) ДК “Газ України” зобов”язувався передати відповідачу протягом січня - серпня 2006р. та жовтня - грудня 2006 року природний газ, а КП “Червоноградтеплокомуненерго” повинно прийняти та оплатити поставлений природний газ.

Згідно п.6.1 договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у порядку визначеному договором, а саме, перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця; остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюються на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу. Протягом дії договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 15417692,45 грн , що підтверджується актами приймання-передачі від 31.01.2006 р., 28.02.2006р., 31.03.2006р., 30.04.2006р., 31.05.2006Р., 30.06.2006Р., 31.07.2006р., 31.08.2006р., 31.10.2006р., 30.11.2006р., 31.12.2006р..

Відповідач свої зобов”язання по договору виконав частково, сплативши за отриманий природній газ 9784679,00 грн. Станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складала 5633013,45 грн.

Відповідно до п.7.2 договору № 06/05-2613 ТЕ-21 від 30.12.2005р. за несвоєчасну оплату спожитого газу позивачем нараховано пеню в розмірі 577998,31 грн., та відповідно до п.2 ст.625 ЦК України нараховано інфляційні в сумі 1882033,90 грн. та три відсотки річних в сумі 314935,11 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день розгляду спору борг за поставлений позивачем природний газ погашений в повному обсязі, що підтверджується актом звірки розрахунків та не заперечується позивачем у справі. В частині позовних вимог щодо стягнення 5633013,45 грн. основного боргу провадження у справі слід припинити.

Що стосується нарахованих позивачем пені, інфляційних та трьох відсотків річних то слід зазначити наступне:

Згідно з п.7.2. договору за несвоєчасну оплату спожитого газу відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення. За несвоєчасну оплату вартості природного газу за період з 11.12.2007 року по 11.06.2008 року позивачем нарахована пеня в розмірі 577998,31 грн.

Як вже зазначалося раніше, відповідачем було подано клопотання про зменшення штрафних санкцій посилаючись на реструктуризацію заборгованості населення та тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, то слід зазначити наступне:

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вживав заходів для погашення заборгованості, яка виникла в зв’язку із несвоєчасною сплатою населенням за спожитий природний газ та в зв’язку із різницею в тарифах на покриття якої відповідач несвоєчасно отримував дотації з державного бюджету.

Відповідно до положень Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” №486/96-ВР від 13.11.1996 року відповідач не може нараховувати штрафних санкцій для населення з вини якого вчасно не поступають кошти, та враховуючи ту обставину, що відповідач є неприбутковою організацією, суд прийшов до висновку необхідності задоволення клопотання та зменшення розміру пені на 50 відсотків.

Крім того, про необхідність зменшення пені зазначив у своїй постанові Вищий господарський суд України. Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки , що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 314935,11 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1882033,90 грн. підлягають до стягнення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 25500,00 грн. державного мита та 118, грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43, 80,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково .

2. Стягнути Комунального підприємства „Червоноградтеплокомуненерго” (80100 м.Червоноград, вул.. Промислова,1 код ЄДРПОУ 23966248) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м.Київ вул.Шолуденка,1 код ЄДРПОУ 31301827)–288999,15 грн. пені, 1882033,90 грн. –інфляційних втрат, 314935,11 грн. –три відсотки річних, 25500,00 грн. державного мита, та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення 5633013,45 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4.В решта частині позовних вимог відмовити.

5 Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.10.2009 року.

Суддя Березяк Н.Є.