Рішення № 5033622, 23.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.09 Справа№ 33/68

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:

Відкритого акціонерного товариства «Радехівський цукровий завод» (с. Павлів)

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехів-Агро»(с. Павлів)

третя особа:

Приватна агрофірма «Войславичі»(с. Войславичі)

про :

стягнення 161 099 (сто шістдесят одна тисяча дев'яносто дев’ять ) грн. 98 коп.

за зустрічним позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехів-Агро»(с. Павлів)

до:

Відкритого акціонерного товариства «Радехівський цукровий завод» (с. Павлів)

третя особа:

Приватна агрофірма «Войславичі»(с. Войславичі)

про :

визнання недійсним договору № 09-03 ВК від 24.02.2006 р.

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С.

Представники:

Позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним:

Качмарик Я. М. –ліквідатор (постанова суду справі № 29/169 (6/240-7/77) від 24.01.2008 р.)

Білик Л. В. –представник (довіреність б/н від 26.05.2009 р.)

Відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним:

не з’явився

Третьої особи за первісним та зустрічним позовами:

не з’явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява від Відкритого акціонерного товариства «Радехівський цукровий завод»(с. Павлів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехів-Агро»(с. Павлів), третя особа: ПАФ «Войславичі»(с. Войславичі) про стягнення 161 099 (сто шістдесят одна тисяча дев'яносто дев’ять ) грн. 98 коп.

Ухвалою суду від 12.05.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.05.2009 р. В судовому засіданні 26.05.2009 р., у зв’язку з неявкою представників відповідача та третьої особи, розгляд справи було відкладено на 30.06.2009 р. В судовому засіданні 30.06.2009 р. розгляд справи було відкладено на 23.07.2009 р.

30.06.2009 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 4597 поступила зустрічна позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехів-Агро»(с. Павлів) до Відкритого акціонерного товариства «Радехівський цукровий завод» (с. Павлів), третя особа Приватна агрофірма «Войславичі»(с. Войславичі) про визнання недійсним договору № 09-03/ВК від 24.02.2006 р.

Ухвалою суду від 01.07.2009 р. зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду, об’єднано з первісним позовом та призначено до розгляду на 23.07.2009 р.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 12.05.2009 р., про відкладення розгляду справи від 26.05.2009 р., від 30.06.2009 р. та про прийняття зустрічного позову від 01.07.2009 р. виконав, явку повноважних представників в судове засідання забезпечив.

Представники позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом, первісний позов підтримали повністю, просили суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях, зустрічний позов заперечили повністю і просили відмовити в задоволенні останнього.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 12.05.2009 р., про відкладення розгляду справи від 26.05.2009 р., від 30.06.2009 р. та про прийняття зустрічного позову від 01.07.2009 р. не виконав, відзив на первісний позов не представив, проти первісного позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, витребуваних судом матеріалів не надав, належних доказів сплати державного мита не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Третя особа за первісним та зустрічним позовами вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 12.05.2009 р., про відкладення розгляду справи від 26.05.2009 р., від 30.06.2009 р. та про прийняття зустрічного позову від 01.07.2009 р. не виконав, пояснення на первісний та зустрічний позови не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Враховуючи те, що позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом відзив на первісний позов не представив, проти первісного позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, витребуваних судом матеріалів не надав, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представників відповідача за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом і третьої особи за первісним та зустрічним позовами за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Постановою господарського суду Львівської області від 24.01.2008 року у справі №29/169 (6/240-7/77) ВАТ «Радехівський цукровий завод»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Качмарика Ярослава Михайловича, якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру в порядку визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У відповідності до п. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатор з дня свого призначення пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту, аналізує фінансове становище банкрута та виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

На виконання вимог зазначеного вище Закону, в результаті проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ВАТ «Радехівський цукровий завод»ліквідатором банкрута встановлено, що 24 лютого 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Радехівський цукровий завод», Товариством з обмеженою відповідальністю «Радехів-Агро»та Приватною агрофірмою «Войславичі»було укладено договір заміни боржника у зобов’язанні № 09-03 ВК (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Договору № 09-03 ВК від 24.02.2006 року заміни боржника у зобов'язанні, укладеного в порядку ст.ст. 520-523 ЦК України, Новий боржник –ТзОВ «Радехів-Агро»приймає на себе зобов'язання по проведенню повного розрахунку за Первісного боржника –ПАФ «Войславичі»на загальну суму –184 699 (сто вісімдесят чотири тисячі шістсот дев'яносто дев'ять ) грн. 94 коп. в термін до 01 березня 2008 року.

Станом на 01 березня 2008 року Новий боржник - ТзОВ «Радехів-Агро»не виконав зобов'язання по вищевказаному договору перед Кредитором - ВАТ «Радехівський цукровий завод».

Таким чином, за ТзОВ «Радехів-Агро»рахується дебіторська заборгованість перед ВАТ «Радехівський цукровий завод»на загальну суму –161 099 грн. 98 коп. (сто шістдесят одна тисяча дев'яносто дев'ять грн. 98 коп.).

Виконуючи повноваження згідно вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатором банкрута ВАТ «Радехівський цукровий завод»–19.01.2009 р. на адресу відповідача ТзОВ «Радехів-Агро», у порядку передбаченому ст. 6 ГПК України, скеровано претензію № 29/169-124, з проханням розглянути зазначені у ній вимоги та сплатити визначену у договорі дебіторську заборгованість на загальну суму – 161 099 (сто шістдесят одна тисяча дев'яносто дев'ять) грн. 98 коп. на розрахунковий рахунок ВАТ «Радехівський цукровий завод», яка залишена без розгляду та відповіді.

Станом на день розгляду справи відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на первісний позов не представив, проти первісного позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, витребуваних судом матеріалів не представив, належних доказів сплати державного мита за подачу зустрічного позову не представив, явку повноважного представника в судове засіданні не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно ст. 22 ГПК України, Сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч. 4 ст. 81 ГПК України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

На час розгляду справи, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом відзиву на первісний позов не подав, проти первісного позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив, без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, не представив належних доказів сплати державного мита за подачу зустрічного позову, явку повноважного представника, яка судом була визнана обов’язковою, в судові засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Враховуючи, що позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом представлено достатньо належних, допустимих, об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним, проти первісного позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судові рішення», суд прийшов до висновку:

- що первісні позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Радехівський цукровий завод»(с. Павлів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехів-Агро»(с. Павлів), третя особа Приватна агрофірма «Войславичі»(с. Войславичі) про стягнення 161 099 (сто шістдесят одна тисяча дев'яносто дев’ять ) грн. 98 коп. обґрунтовані та підлягають до задоволення;

- що зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехів-Агро»(с. Павлів) до Відкритого акціонерного товариства «Радехівський цукровий завод» (с. Павлів), третя особа Приватна агрофірма «Войславичі»(с. Войславичі) про визнання недійсним договору № 09-03 ВК від 24.02.2006 р. слід залишити без розгляду.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжного доручення № 15 від 08.05.2009 р., позивачем за первісним позовом сплачено в сумі 1 611 (одна тисяча шістсот одинадцять) грн. 00 коп.

Згідно платіжного доручення № 16 від 08.05.2009 р. позивачем за первісним позовом сплачено 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача за первісним позовом, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216 ГК України, ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 81, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Відкритого акціонерного товариства «Радехівський цукровий завод» (с. Павлів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехів-Агро»(с. Павлів), третя особа Приватна агрофірма «Войславичі»(с. Войславичі) про стягнення 161 099 (сто шістдесят одна тисяча дев'яносто дев’ять ) грн. 98 коп. –задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехів-Агро»(пр-т. Юності, 39, с. Павлів, Радехівський район, Львівська область, 80250; код ЄДРФОП 32741208) на користь Відкритого акціонерного товариства «Радехівський цукровай завод»(с. Павлів, Радехівський район, Львівська область, 80250; код ЄДРПОУ 05463785) –161 099 (сто шістдесят одна тисяча дев'яносто дев’ять ) грн. 98 коп. - боргу, 1 611 (одна тисяча шістсот одинадцять) грн. 00 коп. –державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехів-Агро»(с. Павлів) до Відкритого акціонерного товариства «Радехівський цукровий завод» (с. Павлів), третя особа Приватна агрофірма «Войславичі»(с. Войславичі) про визнання недійсним договору № 09-03 ВК від 24.02.2006 р. –залишити без розгляду.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя