Рішення № 50333756, 08.09.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1932/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Циганаш І. А.

Доповідач Бубличенко В. П.

РІШЕННЯ

Іменем України

08.09.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Бубличенко В.П.

суддів - Мурашка С.І., Сукач Т.О.

при секретарі - Зінов'євій Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укртелеком», публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Кіровоградської філії про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 24 червня 2015 року і

в с т а н о в и л а :

В лютому 2015 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ № 6/К від 06.01.2015 року Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком» зі змінами відповідно до наказу Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком» № 14/К від 14.01.2015р. про його звільнення у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України; визнати незаконним його звільнення з посади інженера електрозв'язку 1-ї категорії другого відділу Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком»; поновити його на посаді інженера електрозв'язку 1-ї категорії другого відділу Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком»; стягнути з ПАТ «Укртелеком» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.01.2015 року по 11.02.2015 року у розмірі 2597,4 гривень і 30000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати по справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 19.05.1997 року він був прийнятий на посаду головного спеціаліста служби безпеки електрозв'язку обласного державного підприємства електрозв'язку «Кіровоградтелеком», правонаступником якого є ПАТ «Укртелеком». Останньою посаду, яку він займав на підприємстві, була посада інженера електрозв'язку 1-ї категорії другого відділу Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком».

10.11.2014 року він був попереджений про майбутнє звільнення із займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі наказу ПАТ «Укртелеком» від 31.10.2014 року № 583 «Про скорочення чисельності та штату працівників ПАТ «Укртелеком» та наказу Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком» від 07.11.2014 року № 450 « Про попередження працівників про майбутнє звільнення».

Наказом № 6/К від 06.01.2015 року Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком» він був звільнений з 12.01.2015 року у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки скорочення чисельності та штату працівників другого відділу Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком» згідно наказу ПАТ «Укртелеком» від 31.10.2014 року № 583 «Про скорочення чисельності та штату працівників ПАТ «Укртелеком» згідно наказу Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком» від 07.11.2014 року № 450 «Про попередження працівників про майбутнє звільнення» є недоцільним в умовах, що склалися в державі. На думку позивача, скорочення посад, в тому числі і посади, яку він займав, підриває обороноздатність країни в умовах можливого особливого, надзвичайного або військового стану, який об'єктивно склався в нашій країні на теперішній час.

Крім того, його (позивача) звільнення відбулося без згоди профспілкового комітету, а на запропоновану йому посаду начальника відділу продажу бізнес-сегменту, на яку він погодився перевестись, було прийнято іншу особу, яка до цього часу в КФ ПАТ «Укртелеком» не працювала.

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 24 червня 2015 року позовьзадоволено частково. Суд визнав незаконним та скасував наказ № 6/К від 06.01.2015р. Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком» «Про припинення трудового договору ( контракту )» зі змінами відповідно до наказу Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком» № 14/К від 14.01.2015р. «Про внесення змін до наказу № 6/К від 06.01.2015р» про звільнення ОСОБА_2 у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України; визнав незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади інженера електрозв'язку 1-ї категорії ІІ відділу Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком»; поновив позивача на посаді інженера електрозв'язку 1-ї категорії ІІ відділу Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком» з 12 січня 2015 року; стягнув з ПАТ «Укртелеком» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.01.2015 р. по 24.06.2015 р. у розмірі 13 949 грн. 54 коп.; 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням; 3600 грн. витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката.

У апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на те, що суд неповно та неправильно встановив обставини, які мають значення для справи; не дав належної оцінки доказам; порушив норми матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції с касувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, ОСОБА_3, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника позивача, адвоката Вакуленка О.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та оьбгрунитованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що в період з 19.05.1997 року по 12.01.2015 року ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем.

15.04.2014 року позивача було звільнено з посади помічника директора з безпеки на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

22.04.2014 року позивач прийнятий на посаду інженера електрозв'язку 1 категорії другого відділу Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком» згідно наказу № 183/к від 22.04.2014 року.

Основним напрямом діяльності другого відділу Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком» є здійснення заходів, пов'язаних з втіленням завдань мобілізаційної підготовки та цивільної оборони.

Так, згідно з п.п.1.1. п.1 Типового положення про другий відділ філії ВАТ «Укртелеком», цей відділ є структурним підрозділом АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських дирекцій, Дирекції первинної мережі (далі філії) ВАТ (ПАТ) «Укртелеком» (т.1.а.с.167).

У п.п.1.3. Типового положення визначено, що в своїй роботі відділ керується чинним законодавством, «Воєнною доктриною України» , Законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», « Про цивільну оборону України», «Про надзвичайний стан», «Про державний матеріальний резерв», «Про зв'язок», «Про охорону праці», «Про інформацію», «Про телекомунікації України», «Про державну таємницю», постановами Кабінету Міністрів України, наказами і розпорядженнями Товариства та іншими керівними документами в сфері оборонної роботи (мобілізаційної підготовки і цивільної оборони), Статутом Товариства та Положенням про відділ.

Другому відділу в оперативному відношенні підпорядковуються працівники структурних підрозділів філії, функціональні обов'язки яких пов'язані з організацією, плануванням і здійсненням контролю за виконанням завдань оборонної роботи.

Згідно з п.2 Типового Положення завданнями другого відділу філії ВАТ «Укртелеком» є: координація робіт з питань мобілізаційної підготовки і цивільної оборони, а також розробка довготермінових і річних планів з цих напрямків; організація і здійснення методичного супроводу з виконання завдань мобілізаційної підготовки та цивільної оборони; контроль за виконанням завдань мобілізаційної підготовки, її готовності, а також станом захисту робочого персоналу та об'єктів, їх готовності до функціонування в екстремальних умовах.

Пунктом 4 Типового Положення, передбачено, що відповідно до основних завдань відділ здійснює: координацію робіт з організаційної розробки документів мобілізаційного плану та планів Цивільної оборони, довготермінових і річних програм, планів з цих напрямів; розробку проектів наказів, розпоряджень у сфері мобілізаційної підготовки та цивільної оборони, організовує контроль за їх якісним та своєчасним виконанням; приймає участь у створенні систем зв'язку для органів державної виконавчої влади, Збройних Сил та інших військових формувань, розвитку мереж зв'язку мобілізаційного призначення та створення страхового фонду документації на об'єкти (мережі) зв'язку; бере участь у розробці програм розвитку зв'язку з урахуванням мобілізаційних потреб для включення їх показників до мобілізаційного, поточних планів економічного і соціального розвитку, державного замовлення та державного контракту; забезпечує контроль мобілізаційної готовності структурних підрозділів філії, а також за станом готовності їх систем цивільної оборони; методичне керівництво з організації і ведення мобілізаційної підготовки, цивільної оборони, реалізації їх завдань, планування заходів щодо переведення на роботу в умовах особливого періоду, організовує контроль за плануванням евакозаходів; контроль за веденням обліку військовозобов'язаних і призовників з числа працюючих, здійснення заходів щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час; планування нормованого забезпечення працівників продовольчими і непродовольчими товарами в особливий період; організовує підготовку керівного складу органів управління до дій в екстремальних умовах і особливого періоду; планування, розробку і проведення військово-економічних навчань і тренувань з мобілізаційної підготовки та цивільної оборони; перевірки стану мобілізаційної готовності та готовності систем цивільної оборони в структурних підрозділах філії; ведення діловодства відділу, отримання, ведення обліку, зберігання , розмноження та використання документів» ДСК»; готує звіти про хід та стан виконання заходів мобілізаційної підготовки та цивільної оборони.

З довідки УСБУ в Кіровоградській області № 11/196 від 14.05.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 звільнений з військової служби у Службі безпеки України у відставку за підпунктом «в» п.61 та п.п. «б» п.63 (за станом здоров'я - непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України 22 квітня 2014 року згідно наказу Голови СБ України від 18.04.2014 року № 744-ОС, наказ начальника УСБУ в Кіровоградській області від 22.04.2014 року № 62-ОС) (т.6.а.с.98).

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ № 766977, виданою 13.05.2014 року, що ОСОБА_2 вперше встановлено 3-тю групу інвалідності безтерміново, пов'язану з проходженням військової служби, протипоказано фіз. навантаження, в несприятливих умовах, за фахом працювати не протипоказано (т.1. а.с.25а).

Відповідно до п.2 наказу ПАТ «Укртелеком» від 01.10.2014 року № 518 «Щодо організаційної структури філій ПАТ «Укртелеком» доручено директорам керуючих філій макрорегіонів до 06.10.2014 року розробити та надати до Корпоративного центру ПАТ «Укртелеком» проекти штатних розписів філій макрорегіону за напрямками діяльності.

Згідно витягу з додатку № 19 до наказу ПАТ «Укртелеком» від 31.10.2014 року №583 «Про скорочення чисельності та штату працівників ПАТ «Укртелеком» скороченню (виведенню зі штатного розпису) з 10.11.2014 року підлягає посада інженера електрозв'язку 1 категорії (т.1 а.с.117-118).

10.11.2014 року ОСОБА_2 був попереджений про майбутнє звільнення з займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі наказу ПАТ «Укртелеком» від 31.10.2014 року № 583 «Про скорочення чисельності та штату працівників ПАТ «Укртелеком» та наказу Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком» від 07.11.2014 року № 450 « Про попередження працівників про майбутнє звільнення» та йому запропонований перелік вакантних посад ПАТ «Укртелеком», на які він не погодився (т.1 а.с.120-121).

18.12.2014 року КФ ПАТ «Укртелеком» ОСОБА_2 було повторно надано перелік вакантних посад. В той же день він погодився на переведення на одну із запропонованих посад - начальника відділу продажу бізнес-сегменту (т.1 а.с.126).

05.01.2015 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до керівництва КФ ПАТ «Укртелеком» про роз'яснення, де зазначив, що він дізнався про те, що на посаду начальника відділу продажу бізнес-сегменту прийнято працівника (т.1 а.с.30).

06.01.2015 року ОСОБА_2 було вручено лист КФ ПАТ «Укртелеком» №276/18 датований 31 грудня 2014 року, де вказано про неможливість переведення його на запропоновану та погоджену ним посаду, в зв'язку з «невідповідністю наявних освіти, спеціальності та досвіду роботи кваліфікаційним вимогам, обумовленим роботодавцем до посади керівника відділу з напрямку продажу телекомунікаційних послуг (т.1а.с.29).

06.01.2015 року ОСОБА_2 звернувся з листом до керівництва КФ ПАТ «Укртелеком» з пропозицією надати йому перелік посад, на які, на думку керівництва, можливо його перевести з урахуванням його досвіду роботи, кваліфікаційного рівня, освіти та стану здоров'я.

В день звільнення 12.01.2015 року позивачеві в третій раз було запропоновано список вакантних посад, від яких він відмовився (т.1 а.с. 38, 131).

Наказом № 6/К від 06.01.2015 року Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком» про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_2 був звільнений з 12.01.2015 року у зв'язку із скороченням штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України підстави звільнення - заява ОСОБА_2.). З цим наказом ОСОБА_2 ознайомився 12.01.2015 року (т.1 а.с.113).

Відповідно до витягу із протоколу № 1 від 08.01.2015 року первинної профспілкової організації Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком» у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_2 у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності, штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України відмовлено (т.1 а.с.134).

Наказом № 14/К від 14.01.2015 року формулювання підстави звільнення було змінено на «Наказ Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком» від 07.11.2014 року № 450 «Про попередження працівника про майбутнє звільнення, подання № 17/02-283 від 12.12.2014 року» (т.1 а.с.114).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 10.11.2014 року був попереджений про майбутнє звільнення з займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі наказу ПАТ «Укртелеком» від 31.10.2014 року № 583 «Про скорочення чисельності та штату працівників ПАТ «Укртелеком» та наказу Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком» від 07.11.2014 року № 450 «Про попередження працівників про майбутнє звільнення» (за два місяці до звільнення).

Наказ ПАТ «Укртелеком» № 583 від 31.10.2014 року було видано на підставі наказу ПАТ «Укртелеком» № 518 від 01.10.2014 року, в якому в додатку № 4 по Дніпровському макрорегіону у складі Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської філій зазначено, що в організаційній структурі цих філій передбачена «Служба цивільного захисту та мобілізаційної підготовки» (т.1 а.с.160-164).

Наказом КФ ПАТ «Укртелеком № 459 від 07.11.2014 р., який видано згідно наказу ПАТ «Укртелеком» № 518 від 01.10.2014 року, введено в дію з 01.10.2014 року організаційну структуру Кіровоградської філії згідно з додатками 1-7. Додатком № 1 до наказу від 07.11.2014 року № 459 структурою Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком» передбачено посади провідного інженера із цивільного захисту та інженера із мобілізаційної підготовки (т.1 а.с.179-180).

Суд дійшов висновку, що підстав для звільнення позивача не було, оскільки відповідно до наказу ПАТ «Укртелеком» № 543 від 16.10.2014 року «Про внесення змін до штатного розпису філій ПАТ «Укртелеком» з додатками, наказу ПАТ «Укртелеком» № 764 від 30.12.2014 року «Про затвердження штатного розпису» з додатками, посада інженера з мобілізаційної роботи є майже в усіх філіях ПАТ «Укртелеком», окрім Кіровоградської, Івано-Франківської та Київської міської філій.

Враховуючи наведене, суд дав критичну оцінку тому факту, що насправді були зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки не зрозуміло для чого були затверджені 24.12.2014 року типові посадові інструкції працівників філій ПАТ «Укртелеком», діяльність яких пов'язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту і мобілізаційної підготовки, в тому числі і інженера з мобілізаційної підготовки, (т.1 а.с.170-174). Крім цього, згідно переліку вакантних посад ПАТ «Укртелеком» від 12.01.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 адміністрацією товариства пропонувалися на 12 січня 2015 року вакантні посади (т.1 а. с. 38-39).

Суд також дійшов висновку, що ПАТ «Укртелеком» в особі Кіровоградської філії порушені вимоги п.15 ст.6 ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», п.3 ч.2 та ч.3 ст. 42 КЗпП України, що передбачають переважне право позивача на залишення на роботі та на посаді, на яку він був зарахований вперше після звільнення з військової служби.

Крім цього, будучи обізнаними про дату засідання первинної профспілкової організації КФ ПАТ «Укртелеком», а саме 08.01.2015 року, оскільки на засіданні була присутня представник адміністрації - начальник відділу управління персоналом та організаційного розвитку ОСОБА_5 (т.1.а.с. 36), грубо порушуючи вимоги ст.43 КЗпП України про те, що звільнення працівника з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, керівництво видало наказ про звільнення ОСОБА_2 від 06.01.2015 року, тоді як він був попереджений 10 листопада 2014 року про майбутнє звільнення з займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників з 12 січня 2015 року, (т.1 а.с.17), з наказом про звільнення його ознайомлено теж 12.01.2015 року.

На думку суду першої інстанції, відповідачем порушено вимоги ч.3 ст.49-2 КЗпП України, оскільки з врахуванням стану здоров'я, 3-ої групи інвалідності ОСОБА_2 не мав можливості погодитися на запропоновані вакансії, а коли він 18.12.2014 року погодився на запропоновану посаду начальника відділу продажу бізнес-сегменту, то на дану посаду 05.01.2015 року була прийнята інша особа, яка до цього часу не працювала в КФ ПАТ «Укртелеком» (т.1 а.с.30, 31).

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_2 було проведено з грубим порушенням чинного законодавства, були порушені його конституційні права на працю, тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду є помилковими, не ґрунтуються на законі і матеріалах справи.

Право підприємства самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, здійснювати управління підприємством передбачено ст.ст.64,65, 135 Господарського кодексу України. Тому у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав входити в обговорення питання щодо доцільності зміни організаційної структури підприємства та чисельності працівників.

Згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Судом встановлено, що у відповідача відбулася зміна в організації виробництва і праці та скорочення посади, яку займав позивач.

Бузпідставними є висновки суду щодо порушення прав позивача при проведенні процедури його звільнення.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 1 липня 2015 року у справі № 6-491цс15, зазначено, що згідно з частинами першою та третьою статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

З матеріалів справи вбачається, що позивач погодився на посаду начальника відділу продажів бізнес-сегменту, яка не відповідала його кваліфікації, освіті, досвіду роботи, що підтверджується Положенням про відділ продажів бізнес-сегменту (т.6 а.с.172-179), але в день звільнення відмовився від посади провідного спеціаліста з продажів та обслуговування Центру обслуговування абонентів № 1 міста Кіровограда з окладом 2505 грн. (т.1 а.с.131).

При вирішенні питання щодо згоди профспілкого органу на звільнення позивача колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-703цс15 від 01 липня 2015 року. В ній Верховний Суд України зазначив, що відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Висновок про правильне застосування зазначених норм матеріального права викладено, зокрема у постановах Верховного Суду України від 24 вересня та від 22 жовтня 2014 року.

Відповідно до цього висновку за змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з'ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

В аспекті положень частини сьомої статті 43 і частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та з урахуванням вище зазначеного висновку слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1, 213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова "обґрунтований", яке означає "бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами".

Отже рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

З огляду на те, що висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей, то посилання на відсутність у суду повноважень здійснювати перевірку та давати юридичну оцінку рішенню профспілкового комітету (яке відповідно до вимог статей 57, 212 ЦПК є одним із доказів у справі і не має для суду наперед встановленого значення), не можна визнати правильним.

Рішення профспілкового комітету первинної профспілкової організації Кіровогорадської філії ПАТ «Укртелеком» було прийнято 08 січня 2015 року з порушенням п'ятнадцятиденного строку, встановленого частиною другою ст.43 КЗпП України.

Крім того, рішення профспілкового комітету не ґрунтується на законі. Згідно з відомостями особової картки ОСОБА_2 він перебував на військовій службі в УСБУ в Кіровоградській області з 1991 року по 1997 рік, після звільнення з якої був працевлаштований до відповідача вперше 19.05.1997 року на посаду головного спеціаліста служби безпеки електрозв'язку та припинив зазначені трудові відносини 20.10.1999 року за власним бажанням.

Тому при звільненні позивача 12.01.2015 року у процесі скорочення чисельності та штату працівників згідно наказу товариства № 583 від 31.10.2014 року «Про скорочення чисельності та штату працівників ПАТ «Укртелеком» відсутні підстави для застосування відповідачем у правовідносинах з позивачем положень п.15 ст.6 ЗУ « Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», на які послався профспілковий орган в обгрунтування відмови на дачу згоди на звільнення позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що при вирішенні справи суд неправильно застосував норми матеріального права, що передбачають гарантії працівника при звільненні з роботи, не дав належної оцінки доказам у справі і дійшов помилкового висновку, що при проведенні звільнення позивача були порушені вимоги закону. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у позові у повному обсязі, оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди пов'язані із вирішенням вимог про поновлення на роботі.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртелеком» задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 24 червня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укртелеком», публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Кіровоградської філії про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді