Рішення № 5033372, 15.10.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2009 Справа № 6/146-ПД-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. при секретарі Андреєвець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", ідентифікаційний код 13504334, пл. Машинобудівельників, 1, м. Маріуполь Донецької області,

до Відкритого акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів", ідентифікаційний код 05743013, вул. Червонопрапорна, 26, м. Херсон,

про тлумачення змісту правочину

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: представник - Колесник Ю.В., довіреність № 010/2204 від 26.08.2009 р.;

в с т а н о в и в:

Позивачем подано до господарського суду Херсонської області позовну заяву про тлумачення змісту правочину за якою ухвалою від 15.12.2008 року порушено провадження у цій справі. Позивач просить суд прийняти рішення про тлумачення змісту пункту 5.2. договору №325/ПСН-02966 від 13.07.2007 року.

Позивач вказує, що між ним та відповідачем укладено 13.07.2007 року договір поставки продукції №325/ПСН-02966 за умовами якого передбачено (п.5.2.), що за порушення строку оплати продукції покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості поставленої, але не сплаченої продукції за кожний день прострочки. При цьому загальний об’єм штрафних санкцій за цим пунктом не може перевищувати п’яти відсотків від вартості партії поставленої продукції.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що ВАТ "Херсонський завод карданних валів" надіслав йому позовну заяву про стягнення суми заборгованості за договором поставки та пеню за порушення грошового зобов'язання, але він (позивач) не згоден з розміром нарахованої пені, вважаючи, що цей розмір не відповідає пункту 5.2. зазначеного договору між сторонами.

Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому не визнає позовних вимог.

Представник відповідача підтримав заперечення на позов, просить у позові відмовити.

Позивач в судове засідання не прибув, участі у справі свого представника не забезпечив, витребувані судом відомості не надав, надіслав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи №44/9пд, що розглядається господарським судом Донецької області за участю цих же сторін (за позовом ВАТ "Азовзагальмаш" до ВАТ "Херсонський завод карданних валів"), про визнання пункту 5.2 Договору №325/ПСН-02966 недійсним. В якості мотивування підстав зупинення провадження у цій справі позивач обмежився своєю думкою, що суд, який розглядаю цю справу не зможе прийняти об'єктивного рішення до розгляду вказаної справи господарським судом Донецької області. Також заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача заперечив вказане клопотання, вважає, що ці справи не пов'язані між собою, спори в них можуть бути вирішені не залежно один від одного.

Суд, з урахуванням думки представника відповідача, відхилив клопотання позивача про зупинення провадження у справі, оскільки воно не відповідає умовам, визначеним статтею 79 ГПК України. Так, відповідно до ч.1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. У даній справ є наявними достатні докази для прийняття судового рішення зі спору, а наявність зазначеної позивачем справи між цими сторонами в іншому суді не вплине на об'єктивність суду у цій справі.

Суд прийшов до висновку, що справу, відповідно до положень статті 75 ГПК України, можна розглянути за наявними у ній матеріалами без участі представника позивача.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між позивачем та відповідачем укладено договір №325/ПСН-02966 від 13.07.2007 року на поставку продукції відповідно до якого постачальником є ВАТ "Херсонський завод карданних валів" (відповідач у цій справі), а покупцем є ВАТ "Азовзагальмаш" (позивач у цій справі).

Умовами договору передбачено (п.5.2.), що за порушення строку оплати продукції сплачується пеня у розмірі облікової ставки НБУ від вартості поставленої, але не сплаченої продукції за кожний день прострочки, яку покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника. При цьому загальна сума штрафних санкцій за цим пунктом не може перевищувати п’яти відсотків від вартості партії поставленої продукції, чим встановлено обмеження відповідальності покупця.

При виконанні договору ВАТ “Херсонський завод карданних валів” звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення заборгованості з ВАТ "Азовзагальмаш" за поставлену (продану) продукцію та пені за порушення передбачених договором умов оплати поставленої продукції. Господарським судом Донецької області за зазначеним позовом ухвалою від 20.10.2008 року порушена справа №38/181. Заперечуючи проти позовних вимог у зазначеній справі ВАТ "Азовзагальмаш" надав суду свої заперечення, у тому числі щодо правомірності, на його думку, нарахування позивачем у тій справі пені за прострочку зобов'язання, що підтверджується ухвалою господарського суду Донецької області від 11.12.2008 року у справі №38/181 про відкладення розгляду справи.

Таким чином, спір, який виник між сторонами ВАТ “Херсонський завод карданних валів” та ВАТ "Азовзагальмаш" при виконанні договору №325/ПСН-02966 від 13.07.2007 року з приводу нарахування та стягнення пені, передбаченої п.5.2. договору, знаходиться в господарському суді, який відкрив позовне провадження.

Досліджуючи правовідносини між сторонами, що склалися в період укладання договору та узгодження його умов, суд встановив, що умови пункту 5.2. договору не були предметом досудового врегулювання між сторонами договору та за даним пунктом між сторонами не виникало спору чи інших правовідносин, які свідчили би про різне розуміння і різне тлумачення сторонами змісту як свого власного волевиявлення, так і волевиявлення сторони за договором, вираженого при визначені умов зазначеного пункту договору. Відповідно до ст. 213 ЦК України законодавець виходить з принципу свободи договору і волевиявлення сторін, зазначаючи, що зміст правочину може бути витлумачений стороною чи сторонами. Але, у разі, якщо відносно тлумачення змісту між сторонами виникають протиріччя які приводять до спору, то на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. У такому разі спір про тлумачення є підвідомчим господарському суду як самостійний предмет позову.

Предметом доказування у господарській справі є комплекс обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Для встановлення зазначених обставин у судовому засіданні судом вивчаються як окремі умови правочину так і усі умови в комплексі, надається їм юридична оцінка та відповідність умов правочину законодавству та волевиявленню сторін.

Фактичні обставини, що склалися між позивачем і відповідачем вказують на те, що питання про тлумачення змісту правочину (п.5.2. договору) виникло у позивача ВАТ "Азовзагальмаш" лише після подачі до нього ВАТ “Херсонський завод карданних валів” позову про стягнення пені на підставі пункту 5.2. договору.

За таких обставин до звернення позивача з цим позовом до господарського суду спору про тлумачення змісту правочину між сторонами не було, що вказує на відсутність предмету спору.

При порушенні провадження у цій справі ухвалою від 15.12.2008р., а також наступними ухвалами по справі суд вимагав від позивача надати докази (листи, телеграми тощо) наявності спору щодо різного тлумачення сторонами договору поставки продукції пункту 5.2. з приводу розміру пені і обґрунтуванням суті різного розуміння свого волевиявлення.

Позивач не надавши суду відповідних доказів не довів наявність спору. Позов, таким чином, заявлено безпідставно.

Суд відмовляє в задоволенні позову.

Судові витрати відносяться судом на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 83, 84 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

У позові відмовити.

Суддя П.Д. Пригуза