Ухвала суду № 50333711, 08.09.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2108/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Бершадська О. В.

Доповідач Карпенко О. Л.

УХВАЛА

іменем України

08.09.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого - Карпенка О.Л.,

суддів - Гайсюка О.В., Письменного О.А.,

за участю секретаря - Діманової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 червня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 червня 2015 року задоволено позов ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором від 13 серпня 2008 року № 0113/08/28-Z у розмірі 436769 грн. 18 коп. з яких: прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 52127 грн. 71 коп., поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів - 339 136 грн. 75 коп., прострочена заборгованість за процентами - 21 731 грн. 79 коп., поточна сума заборгованості за процентами - 6 602 грн. 60 коп., пеня - 17 170 грн. 34 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог банку. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач послався на те, що він був позбавлений можливості виконувати свої зобов'язання через прострочення кредитора. Вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не має достатньої деталізації. Розмір нарахованої позивачем пені перевищує максимальний розмір, встановлений Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Вважає, що договір не відповідає вимогам ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач надіслав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких вказує на порушення відповідачем зобов'язань за договором та настання наслідку такого порушення у вигляді неустойки, передбаченої п. 4.1 договору. Він вважає, що посилання відповідача на норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» є неправильним так, як дія цього Закону не поширюється на фізичних осіб. Безпідставним вважає позивач також посилання апеляційної скарги на невідповідність укладеного договору нормам Закону України «Про захист прав споживачів». Стверджує, що інформація щодо проведення розрахунків клієнтів банку є загальнодоступною.

Сторони повідомленні судом про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 160, 161), але в судове засідання не з'явилися.

Позивач надіслав письмове клопотання про розгляд справи без присутності його представника.

Відповідач про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Неявка сторінабо інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч. 2 ст. 305 ЦПК України).

У зв'язку з неявкою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив і матеріалами справи підтверджується, що 13 серпня 2008 року між АКБ «Форум» (правонаступником якого являється ПАТ «Банк «Форум») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0113/08/28-Z, відповідно якого позичальнику було надано кредит в сумі 65 500 доларів США на строк до 10 серпня 2018 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними ресурсами з розрахунку 13,5 річних.

Позичальник, в свою чергу, прийняв на себе зобов'язання повернути кредит частинами, щомісячно в сумі не менше 546 доларів США а також сплачувати проценти за користування кредитом не пізніше 20 числа кожного місяця.

Зобов'язання банком виконано в повному обсязі.

За умовами п. 2.5., п. 3.2.2 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позивальником своїх зобов'язань за цим договором, а також, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобов'язань за договором, які є забезпеченням виконання зобов'язань.

Згідно п. 4.1. кредитного договору виконання позичальником зобов'язань щодо своєчасного повного або часткового повернення кредитних коштів та сплату процентів забезпечено пенею у розмірі 0,2 % в день від простроченої суми.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 4, 5), відповідач по справі допустив порушення своїх зобов'язань щодо сплати щомісячних платежів і має прострочену заборгованість по кредиту з лютого місяця 2014 року, а по процентах - з вересня 2013 року.

Внаслідок цього, станом на 15 вересня 2014 року, утворилась заборгованість у розмірі 436769 грн. 18 коп., яка складається з наступного: прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 52127 грн. 71 коп., поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів - 339136 грн. 75 коп., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 21731 грн. 79 коп., поточна сума заборгованості за нарахованими процентами - 6602 грн. 60 коп., пеня (п. 4.1. кредитного договору) - 17 170 грн. 34 коп.

26 травня 2014 року за вихідним № 4111/2-8/2100 на адресу ОСОБА_2 позивачем направлено вимогу щодо дострокового погашення заборгованості, яка залишена боржником без задоволення.

Правильність встановлення судом вказаних обставини справи сторонами не оспорюється.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем фактів порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором та виникненням у зв'язку з цим у позивача права вимагати повернення кредиту, в тому числі достроково частини, що залишилася, та сплати належних процентів. Крім того, у позивача виникло право вимоги до відповідача про сплату неустойки.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з правочинів.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договоромбанкабо інша фінансова установа(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За приписами ст. 550 цього ж Кодексу право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання(стаття 617 цього Кодексу).

Встановивши, що відповідач не виконує свої зобов'язання щодо щомісячного часткового повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, що відповідачем не заперечується, суд першої інстанції, відповідно до вищеприведенних норм ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення простроченої заборгованості та достроково частини кредиту, що залишилася, процентів а також пені, нарахованої на прострочену заборгованість.

Доводи апеляційної скарги щодо незрозумілості зробленого позивачем розрахунку заборгованості є безпідставними так, як в ньому конкретно вказано час виникнення заборгованості, її розмір, період протягом якого заборгованість являлася простроченою, розмір процентної ставки за кредитом та ставка неустойки і розмір нарахованої пені за період прострочення. Крім того в розрахунку позивачем обґрунтовано використано середньозважений курс Національного банку України гривні до долара США, який діяв до 14 год. 00 хв. 15 вересня 2015 року (www.bank.gov.ua), тобто на дату проведення розрахунку боргу.

В апеляційній скарзі відповідач послався на прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України), яке виявилося у закритті відділення № 1900 «Кіровоградська дирекція ПАТ «Банк «Форму», що нібито унеможливлювало для відповідача сплату кошті за договором.

Відповідно до п. 2.3., 2.7. кредитного договору у редакції додаткової угоди № 1 від 22 листопада 2008 року (а.с. 10) повернення кредитних коштів та сплата процентів має здійснюватися позичальником, тобто відповідачем по справі, на відкритий йому рахунок для погашення кредиту та процентів № 29091501162057 в ПАТ «Банк Форум» код банку 322948.

Таким чином відповідач мав реальну можливість безперешкодно сплачувати кошти в безготівковій формі з дотриманням строків сплати, встановлених договором, а отже посилання відповідача на прострочення кредитора є безпідставним.

Щодо доводів апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції при вирішенні спору норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», то вони також є помилковими так, як відповідно до преамбули вказаного Закону він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань суб'єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно п. 2.2. мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 перелік суб'єктів правовідносин, встановлений Законом (Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»), є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Беручи до уваги викладене, Конституційний Суд України вважав, що в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Законуслід розуміти так, що дія Закону поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці).

Таким чином на договірні правовідносини за участю фізичних осіб він не поширюється.

Підстав для звільнення відповідача від сплати пені (ст. 617 ЦК України) чи для зменшення її розміру (ч. 3 ст. 551, ст. 616 ЦК України) не вбачається.

Необґрунтованим є посилання відповідача на невідповідність укладеного між ним і банком кредитного договору вимогам ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» так, як він не конкретизував у чому саме полягає така невідповідність та які правові наслідки такої невідповідності встановлені Законом.

При цьому відповідач не оспорював дійсність вказаного договору, підстави вважати його нікчемним не вбачається, а тому суд обґрунтовано виходив з презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав стверджувати про незаконність чи необґрунтованість рішення суду першої інстанції, то апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: