Рішення № 50306547, 10.09.2015, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 1019/1753/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

в складі:

головуючого - судді Залеської А.О.

за участі: секретаря Руденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином,

встановив:

23.07.2012, після виділення з кримінального провадження матеріалів цивільного позову в частині матеріальних збитків, Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області було відкрите провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, в якому ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 36238,44 гривень матеріальної шкоди спричиненої злочином, якої потерпілий зазнав в результаті лікування.

В ході розгляду справи позивач неодноразово змінював вид та суму відшкодування, а також предмет та підстави позову, пов'язував настання інвалідності з отриманою травмою, залучав в якості співвідповідача Комунальний заклад «Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня». У справі неодноразово призначались судово-медичні експертизи.

05.08.2014 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення по справі, яке було скасоване Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.02.2015 в задоволення касаційної скарги Комунального закладу «Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня» (а.с.63-65 т.3).

Суд касаційної інстанції в своїй ухвалі від 11.02.2015, скасовуючи рішення попередніх судів, вказав на не неповне з'ясування обставин справи, відсутність переконливого зв'язку між отриманою ОСОБА_1 травмою та виявленими на даний момент порушеннями здоров'я, та вказав на ненадання судом належної оцінки доказам, в тому числі з метою встановлення протиправної поведінки працівників лікарні, настання шкоди, причинного зв'язку між ними та вини останніх.

Під час нового розгляду справи ухвалою суду від 03.04.2015 за клопотаннями позивача була призначена повторна комісійна судово-медична експертиза для з'ясування причинного зв'язку між отриманою ОСОБА_1 травмою та захворюваннями, які виявлені у нього на даний час. Проведення експертизи доручено Головному бюро судово-медичної експертизи МОЗ України. Провадження у справі суд зупинив до надходження висновку експертизи.

Після надходження до суду висновків комісійної судово-медичної експертизи № 128/15 (а.с.108-246 т.3), 14.08.2015 ОСОБА_1 змінив позовні вимоги (а.с. 2-7, а.с.15 т.4 ) та, додатково уточнивши їх, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 63372 гривень 41 копійку матеріальних витрат на лікування по чекам з врахуванням індексу інфляції, виключивши з числа відповідачів Комунальне підприємство «Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня». Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати з урахуванням індексу інфляції в сумі 9486 грн.69 коп., які складаються з вартості оплачених ним судових експертиз № 147/К та № 2/ К.

Позов обґрунтований тим, що позивач поніс значних матеріальних втрат внаслідок лікування тілесного ушкодження, яке йому спричинив 03.09.2011 ОСОБА_2, та за що останній був засуджений за ч.1 ст. 122 КК України.

В судовому засіданні позивач пояснив, що одразу після подій 03.09.2011 він звернувся до Комунального закладу «Переяслав-Хмельницька районна центральна лікарня», де йому була надана перша медична допомога, і він купував призначені лікарем медичні засоби. В подальшому в ході лікування травми, отриманої від злочинних дій відповідача йому було проведено дві операції: 07.09.2011 у відділенні щелепно-лицьової хірургії Київської обласної клінічної лікарні, де було встановлено титанову пластину в ділянці кута справа та 09.11.2011 в клініці «Оберіг», де було встановлено титанову пластину на другий перелом нижньої щелепи в ділянці між 2-3 зубами зліва. За час лікування він поніс витрати на придбання медикаментів, оплату медичних послуг та купівлю медичних засобів. На підтвердження суми стягнення позивач надав чеки та квитанції.

Вартість лікування з моменту отримання травми та у зв'язку з першою операцією за підрахунками позивача склала 9824 грн., а з урахуванням індексу інфляції з вересня 2011 року по липень 2015 року ця сума збільшилась на 175 % та тепер складає 17192 грн. В суму витрат, пов'язаних з першим оперативним лікуванням позивач також включив витрати на перебування в палаті в Київській обласній клінічній лікарні на суму 1386,20 грн. та на купівлю бензину для поїздки до м. Києва.

Вартість лікування у зв'язку з другою операцією за підрахунками позивача склала 26 419 грн., а з урахуванням індексу інфляції з листопада 2011 року по липень 2015 року ця сума збільшилась на 174,8 % та тепер складає 46 186 грн. 41 коп. В суму витрат, пов'язаних з другим оперативним лікуванням позивач також включив витрати на купівлю бензину для поїздки до м. Києва.

Також позивач здійснив розрахунок судових витрат на суму 9486,46 грн., що складається з вартості двох експертиз, якими він обґрунтовує свій остаточний уточнений позов, а саме: за проведення судової експертизи № 147/К він сплатив 3660 грн., і ця сума з урахуванням індексу інфляції з вересня 2012 року по липень 2015 року, збільшилась на 175 % та тепер складає 6405 грн.; за проведення судової експертизи № 2/К він сплатив 1765 грн., і ця сума з урахуванням індексу інфляції з січня 2013 року по липень 2015 року, збільшилась на 174,6 % та тепер складає 3081 грн. 69 коп.

Всі ці суми з урахуванням індексу інфляції позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач та його представник позовні вимоги визнали частково, заперечивши проти збільшення позивачем понесених витрат на індекс інфляції, а також заперечують проти витрат позивача на бензин та придбання ліків та медичних засобів в аптеках на суму 185,43 грн. по чекам, які не містять відомостей про найменування лікарських засобів та не пов'язані з медичними призначеннями. Крім цього відповідач заперечує проти стягнення з нього на користь позивача 1386,20 грн. за перебування в палаті «люкс» під час лікування у відділення щелепно-лицьової хірургії КОКЛ, посилаючись на те, що вироком суду Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 03.03.2012 в задоволення цивільного позову на користь КОКЛ з ОСОБА_2 була стягнута сума 1153,99 грн. в рахунок понесених медичним закладом витрат на лікування. Також відповідач не визнав суми 263, 29 грн. страхового внеску, сплаченого позивачем ПрАт «Страхова компанія «Раритет» при госпіталізації його в КОКЛ, пославшись на те, що позивач вступив в договірні відносини зі страховою компанією добровільно, без необхідності. В результаті відповідач визнав заявлені позивачем матеріальні збитки на суму 7394,95 грн. Витрати позивача на другу операцію в «Універсальній клініці «Оберіг» в сумі 26419 грн. відповідач не визнав взагалі, так як вважає недоведеним причинний зв'язок між отриманою травмою від неправомірних дій відповідача та необхідністю проведення такої операції.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, висновки експертиз, судом встановлено наступне.

03.09.2011 близько 18:00 год., в м. Переяслав-Хмельницькому, на стадіоні ім. Лобановського під час футбольного матчу команд «Костал» та «Саланг Агро» ОСОБА_2 умисно наніс позивачу, який грав в команді суперника удар кулаком руки в праву частину нижньої щелепи, що потягло за собою тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості у виді двобічного перелому нижньої щелепи в області кута праворуч та між 2-3 зубами зліва. Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03.03.2012 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України ( а.с. 30-33 т.1).

З приводу вищевказаної травми Горі С,Б. в умовах відділення щелепно-лицьової хірургії КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» з метою репозиції та фіксації кісткових уламків для правильного загоєння перелому 07.09.2011 було виконане оперативне втручання: МОС (металоостеосинтез) нижньої щелепи в ділянці кута справа, видалення 7-го зуба справа. Післяопераційний період у лікарні пройшов без ускладнень, на час виписки пацієнта - 13.09.2011 у нього не було відмічено зміщення уламків нижньої щелепи. Шини фіксовані добре.

Після виписки з щелепно-лицьового стаціонару Київської обласної клінічної лікарні ОСОБА_1 проходив амбулаторне лікування в поліклініці Переяслав-Хмельницької ЦРЛ за місцем свого проживання з 14.09.2011. У медичній картці стоматологічного хворого № 133 містяться записи лікаря від 14.09.2011 - зауважень немає (шини фіксовані) та від 20.09.2011 - рекомендовано зняття шин 28.09.2011

Зі слів позивача за рекомендаціями лікаря стоматолога Переяслав-Хмельницької ЦРЛ ОСОБА_1 було знято фіксуючі шини у Київській обласній клінічній лікарні.

09.11.2011 ОСОБА_1 поступив до медичного центру «Універсальна клініка «Оберіг» за самозверненням зі скаргами на деформацію нижньої щелепи та відсутність прикусу Діагноз: консолідований неправильно загоєний множинний злам нижньої щелепи в ділянці правого кута та лівого ментального паростку.

У той же день пацієнту проведене оперативне втручання: рефрактура, репозиція уламків МОС (металоостеосинтез) нижньої щелепи ділянці правого кута та лівого ментального паростку. Причиною операції стало неправильно загоєний злам нижньої щелепи в ділянці кута справа та лівого ментального паростку.

Всі ці обставини визнані сторонами, вони також підтверджуються висновками комісійних судово-медичних експертиз, зокрема висновком експертизи № 147/К (а.с.108-115 т.1) та висновком комісійної судово-медичної експертизи №2/К (а.с. 143-153 т.1).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи Київського обласного бюро судово-медичних експертиз № 147/К, обидва оперативні втручання 07.09.2011 та 09.11.2011 були проведені науково-обґрунтовано за об'єктивними показаннями та технічно правильно. Ці висновки додатково підтверджені повторною комісійною судово-медичною експертизою Головного бюро судово-медичних експертиз МОЗ України № 128/15 (а.с.108-246 т.3).

Разом з тим у висновку судово-медичної експертизи № 147/К зазначено, що до неправильного зростання перелому нижньої щелепи, а отже і до необхідності проведення ОСОБА_1 оперативного втручання 09.11.2011, призвело неналежним чином проведене (або не проведене взагалі) амбулаторне лікування пацієнта з приводу цієї травми, яке мало б супроводжуватись обов'язковою корекцією лікарем стоматологом назубних дротяних шин, так як сила тяги при фіксації уламків щелеп слабшає в процесі використання назубних шин і може статись зміщення кісткових уламків щелеп.

Цей висновок підтверджений повторною судово-медичною експертизою №2/К, де в дослідній частині зазначено, що корекція назубних шин та заміна резинової тяги повинні проводитись не рідше 2-х разів на тиждень, а перед зняттям назубних шин, враховуючи, що у постраждалого ОСОБА_1 наявна накісткова металева мініпластина, необхідно було скерувати пацієнта на рентгенографію нижньої щелепи. Дані про здійснення таких амбулаторних процедур в медичній документації відсутні

Також у підсумку судово-медичної експертизи №2/К вказано, що під час загоєння у ОСОБА_1 двобічного перелому нижньої щелепи такі природні фактори як кашель, блювання, чхання, жування їжі, могли спричинити негативний вплив на процес консолідації уламків нижньої щелепи після оперативного втручання 07.09.2011, та в деякій мірі викликати необхідність проведення оперативного втручання 09.11.2011. Але за умови правильного амбулаторного нагляду за пацієнтом негативний вплив вищевказаних факторів повинен був бути помічений та своєчасно мінімізований шляхом проведення контрольної рентгенографії, корекції назубних шин, заміни резинової тяги.

Проаналізувавши висновки судово-медичних експертиз судом встановлено, що загоєння травми, яку ОСОБА_1 отримав 03.09.2011 внаслідок злочинних дій ОСОБА_2, було тривалим і обидва оперативні втручання 07.09.2011 та 09.11.2011 були науково-обгрунтованими та необхідними для ліквідації наслідків одного і того самого тілесного ушкодження, спричиненого відповідачем, у виді двобічного перелому нижньої щелепи в області кута праворуч та між 2-3 зубами зліва. А тому всі витрати понесені позивачем на лікування цієї травми, незалежно від тривалості та методів лікування, є майновою шкодою, якої він зазнав внаслідок ушкодження здоров»я, від дій відповідача.

Посилання представника відповідача, на те, що матеріальні витрати позивача на проведення другої операції 09.11.2011 в Універсальній клініці «Оберіг» обумовлені неналежним амбулаторним лікуванням після першого оперативного втручання 07.09.2011, а не злочинними діями ОСОБА_2, що мали місце 03.09.2011,на думку суду, є неправильним, оскільки причинний зв'язок між винними діями відповідача, отриманою ОСОБА_1 травмою та її лікуванням не зник. Ніякі супутні захворювання, ускладнення чи додаткові травми в результаті неналежного амбулаторного лікування у ОСОБА_1 не виникли, і оперативне втручання 09.11.2011 було спрямоване не на їх ліквідацію, а на продовження лікування травми, спричиненої ОСОБА_2

За загальним правилом, визначеним в частині 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому, окрім іншого, додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно ч.1 ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя, розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю підлягає індексації на підставі рішення суду.

Виходячи з положень вищевказаних норм закону та обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивачу з урахуванням індексації всі документально підтверджені витрати на придбання ліків, медичних препаратів та засобів, перебування в медичному закладі, а також у зв'язку з оплатою медичних послуг та сплатою страхового внеску за договором добровільного медичного страхування укладеного при госпіталізації до щелепно-лицьового відділення КОКЛ.

При цьому суд виходить з того, що всі ці витрати здійснені позивачем в період перебування його на стаціонарному лікуванні в Київській обласній лікарні - з 05.09.2011 по 13.09.2011 та в медичному центрі «Універсальна клініка «Оберіг» - з 09.11.2011 по 11.11.2011, пов'язані з лікуванням травми, спричиненої відповідачем, спрямовані на усунення її наслідків та відновлення здоров'я позивача.

Визначаючи розмір майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд перевірив всі квитанції, товарні та касові чеки на відповідність медичним призначенням та часу лікування та прийшов до таких висновків.

Відшкодуванню підлягають документально підтверджені витрати позивача, понесені в період лікування з 03.09.2011 і до виписки позивача з Київської обласної клінічної лікарні після проведення оперативного втручання - 13.09.2011. За підрахунками суду ці витрати складають 9138,31 гривень (а.с. 4-12, 25 т.1). Суд зменшив визначену позивачем суму витрат, так як не врахував нічим не підтверджені витрати позивача на бензин в неконкретному розмірі та не взяв до уваги фіскальні чеки на загальну суму 91,27 грн., з яких один чек на 19,60 грн., один - на 17,60 грн., та один - на 54,07 грн (а.с.5 т.1). Ці чеки, окрім того, що не пов'язані з особою покупця, не містять інформації про найменування ліків та лікарських засобів, дата здійснення покупки в аптеках знаходиться поза межами дати та часу отримання травми, а також періоду стаціонарного лікування. Всі ці фактори в сукупності дають підстави визнати такі квитанції неналежними доказами на підставі ст. 58 ЦПК України.

Суд не погоджується з позицією відповідача про те, що не підлягають відшкодуванню 1386,20 грн. сплачених позивачем на оплату перебування в палаті «люкс» Київської обласної клінічної лікарні згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 7991 від 07.09.2011. Посилання при цьому на присудження цих витрат на користь КОКЛ з відповідача за вироком суду від 03.03.2012 є необґрунтованим, оскільки по-перше: вироком суду з ОСОБА_2 на користь КОКЛ стягнута інша сума - 1153,99 грн., а по-друге: зі змісту вироку не вбачається, що це є вартість оплати перебування в палаті.

Судом також встановлено, що за період з вересня 2011 року і по липень 2015 року індекс інфляції зріс до 175 %. Цей розмір відповідає даним Державного комітету статистики України та перевірений судом шляхом множення помісячних індексів в процентному вимірі між собою. А тому понесені позивачем матеріальні витрати на лікування у першій половині вересня 2011 року в сумі 9138,31 грн. підлягають індексації та становлять 15992,04 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача (9138,31грн. х 175 % : 100 % =15992,04 грн.)

Відшкодуванню також підлягають документально підтверджені витрати позивача, понесені в період оперативного лікування в медичному центрі «Універсальна клініка «Оберіг» - з 09.11.2011 по 11.11.2011 За підрахунками суду ці витрати складають 26209,24 гривень (а.с. 19-29 т.1). Суд зменшив визначену позивачем суму цього виду витрат, так як не врахував нічим не підтверджені витрати позивача на бензин в неконкретному розмірі.

Судом також встановлено, що за період з листопада 2011 року і по липень 2015 року індекс інфляції зріс до 174,8 %. Цей розмір відповідає даним Державного комітету статистики України та перевірений судом шляхом множення помісячних індексів в процентному вимірі між собою. А тому понесені позивачем матеріальні витрати на лікування у першій половині листопада 2011 року в сумі 26209,24 грн. підлягають індексації та становлять 45813,75 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача (26209,24 грн. х 174,8 % : 100 % = 45813,75 грн.).

Отже загальна сума майнової шкоди, яку зазнав ОСОБА_1 в процесі відновленням здоров'я та у зв'язку з витратами на лікуванням травми, спричиненої ОСОБА_2 своїми винними, умисними та протиправними діями, складає 61805 гривень 79 копійок (15992,04 + 45813,75 = 61805,79). Ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі деліктної відповідальності заподіювача шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.1 ст. 60 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з того, що позивач поніс судові витрати у виді вартості судових експертиз № 147/К та 2/К на загальну суму 5425 гривень (3660 грн.+1765 грн.), що підтверджується відповідними квитанціями (а.с.

243 т.1), а відповідач поніс судові витрати на правову допомогу за розрахунками представника, які перевірені судом, на загальну суму 8720,38 грн. (а.с.22-27 т.4).

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи те, що позивач в останній редакції уточненого позову просив суд стягнути з відповідача 63372,41 грн., а позов задовольняється на суму 61805,79 грн., що становить 97,5 відсотків, на користь позивача з відповідача слід стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог 5289,37 грн. судових витрат за проведення експертиз.

З позивача на користь відповідача слід стягнути 2,5 відсотків понесених витрат на правову допомогу від суми 8720,38 грн., що становить 218,00 грн.

Враховуючи те, що позивач за правилами ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при поданні позову про відшкодування шкоди, спричиненої злочином, судовий збір в розмірі одного відсотка від задоволених позовних вимог майнового характеру підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Судові витрати не підлягають індексації, оскільки не є ні грошовим зобов'язанням, ні майновою шкодою в розумінні матеріального права, а є процесуальними витратами, пов'язаними з розглядом справи, розподіл яких врегульовано нормами процесуального закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 1166, 1208 ЦК України та, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 61805 (шістдесят одна тисяча вісімсот п'ять) гривень 79 копійок матеріальної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок злочину.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5289 (п'ять двісті вісімдесят дев'ять) гривень 37 копійок понесених судових витрат, пов'язаних з оплатою судових експертиз.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 218 (двісті вісімнадцять) гривень судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 618 (шістсот вісімнадцять) гривень 05 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя(підпис)

З оригіналом згідно

Суддя (пі підпис) А.О. Залеська