Ухвала суду № 50305410, 22.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/205/15ц Головуючий у І інстанції Войнаренко Л.Ф.Провадження № 22-ц/780/3950/15 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 26 22.07.2015

УХВАЛА

Іменем України

22 липня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Мережко М.В., Данілова О.М.,

при секретарі Нагорній Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 27 квітня 2011 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний Банк «Дельта») та фізична ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 005-285447-270411 відповідно до якого позивач відкрив відповідачу картковий рахунок № НОМЕР_2 в національній валюті - гривні, та встановивши кредитну лінію у розмірі 100000 грн. 00 коп. та на день укладення договору встановлено ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 3 000 грн. без сплати відсотків.

Позивач зазначає, що Банк в повному обсязі виконав свої зобов'язання за кредитним договором, натомість відповідач умови договору не виконав, суму заборгованості та проценти за користування кредитом позивачу не повернув, внаслідок чого банк був змушений звернутися до суду для стягнення заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку, внаслідок чого у них перед банком виникла заборгованість:

Таким чином, заборгованість відповідача ОСОБА_2, станом на 08.11.2014 року становить 19 404 грн.13 коп., яка складається з:

●тіло кредиту 10 914,60 грн.

●прострочене тіло кредиту 2 715,73 грн.

●заборгованість за відсотками 0,00 грн.

●заборгованість за комісіями 5 773,80 грн.

Просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 19404 грн.13 коп. та понесені судові витрати по сплаті судового збору.

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнала частково, пояснила, що вона укладала кредитний договір, при укладенні даного договору їй не повідомлялось про те, що у разі прострочення даного договору їй необхідно сплачувати комісію, яка крім того ні в даному договорі, ні в тарифах на обслуговування платіжних карток не прописана. Тому просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з неї комісії.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 квітня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 13630 грн. 33 коп., та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп., а всього стягнути - 13 873 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 93 коп.

В задоволенні позовної вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за комісіями відмовлено.

Не погоджуючись із висновком наведеному у рішенні, апелянт звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким стягнути із відповідача 19404,13 грн. заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 квітня 2011 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний Банк «Дельта») та фізична ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 005-285447-270411 відповідно до якого позивач відкрив відповідачу картковий рахунок № НОМЕР_2 в національній валюті - гривні, та встановивши кредитну лінію у розмірі 100000 грн. 00 коп. та на день укладення договору встановлено ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 3 000 грн. без сплати відсотків.

Відповідач свої обов'язки з повернення кредиту та нарахованих відсотків не виконав, внаслідок чого у них перед банком виникла заборгованість, яка становить 19404 грн.13 коп.

На підставі статті 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, в даному випадку сторони бажали укласти правочин і що зовнішній вираз волі відповідає внутрішньому.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивач не надав жодного доказу щодо того, що за невиконання кредитних зобов'язань боржник повинен сплатити комісію, крім того позивач не надав доказів як саме була нарахована дана комісія.

Позивач, відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 57-59 ЦПК України, обставини щодо того, що відповідачка не належним чином виконала умови кредитного договору та не повернула в повній мірі заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, статтею 546ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Дослідивши кредитний договір, колегією суддів було встановлено, що між сторонами не було визначено розмір тарифів на обслуговування платіжних карток відповідно, до яких вони здійснили нарахування заборгованості за комісіями.

Крім того, в кредитному договорі не вказано порядок нарахування комісії та її відсоткову ставку, а тому суд вважає, що вимога щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за комісіями задоволенню не підлягає.

Тому суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів про те, що заборгованість відповідача ОСОБА_2, станом на 08.11.2014 року становить 13630 грн. 33 коп., яка складається з:

●тіло кредиту 10 914,60 грн.

●прострочене тіло кредиту 2 715,73 грн.

●заборгованість за відсотками 0,00 грн.

Колегія суддів прийшла до висновку що, ОСОБА_2 повинна сплатити заборгованість то тілу кредит, прострочене тіло кредиту, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за комісіями є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають..

Таким чином, колегія суддів вважає, що з підстав зазначених в апеляційній скарзі оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а тому апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» слід відхилити.

Згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: