Постанова № 5028693, 23.09.2009, Полтавський окружний адміністративний суд

23 вересня 2009 р.

м. Полтава

Справа № 2а-44605/09/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - С.О.Удовіченко,

при секретарі - М.П.Ясківець,

за участю:

представника позивача - Плескун О.І.

представників відповідача - Биченко О.О., Шумської І.Г., Ільїної О.М., Матвієнко К.О.

прокурора Лисенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “ Крюківський вагонобудівний завод ” до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

13 квітня 2009 р. Відкрите акціонерне товариство “Крюківський вагонобудівний завод ” (надалі -позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі -відповідач) про визнання протиправним, нечинним та скасування повідомлення-рішення № 0001902301/0/17 від 02 квітня 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що в результаті планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року відповідач дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість» в результаті чого податковим органом встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 р. в сумі 760 089 грн., за період з 01.02.2008 р по 30.09.2008 р. в сумі 45 285 092 грн. За результатами перевірки відповідачем винесене спірне рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з на додану вартість в розмірі 653274 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 326640,00 грн.. Вважає, що дане рішення є незаконним, оскільки укладений між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_1 (надалі - ПП ОСОБА_1.) про надання транспортно-експлуатаційних послуг та додатковий договір до нього про продовження терміну дії договору виконаний контрагентом в повному обсязі. Про що складено акти виконаних робіт, а також підтверджується товаро - транспортними накладними, тому позивачем перераховано кошти за надані послуги, що підтверджується копіями платіжних доручень. Оскільки ПП ОСОБА_1. є платником податку на додану вартість, тому видавав податкові накладні, суму ПДВ сплачених по ним і було включено до податкового кредиту. Зазначав, що транспортно-експедиторська діяльність не відноситься до числа ліцензованих, а складені товарно-транспортні накладні відповідають вимогам Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, а факт здійснення господарської операції підтверджується актами виконаних робіт. Крім того, транспортно-експедиційні послуги включають у себе, зокрема, організацію перевезення шляхом залучення для його виконання третіх осіб, що мають відповідні ліцензії та транспортні засоби.

Також у період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року до податкового кредиту позивач відніс суму з отриманих транспортних послуг (залізничного тарифу) від Статутного територіального-галузевого об'єднання Південної залізниці (надалі - СТГО Південної залізниці) та сплатою залізничного тарифу за угодою № 9-16Юр04758 від 18.01.2001 року укладеною між позивачем та ним, предметом якої є надання Залізницею послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги. Позивач є виробником вагонів, які продаються споживачам в Україні та за кордоном. Серед таких споживачів є нерезиденти з країн СНД та Балтії. Згідно з умовами договорів купівлі-продажу продукції (вагонів), укладеними між позивачем та нерезидентами з країн СНД та Балтії продаж вагонів здійснюється на умовах DAF кордон Україна згідно до правил Інкотермс-2000, ціна товару включає у себе вартість продукції, транспортні витрати до кордону, митні процедури, оформлення сертифікатів та інших необхідних документів. В договорі зазначається, що датою поставки та датою переходу права власності є дата штемпеля станції прикордонного переходу кордону України на залізничній квитанції про перетин товаром кордону. Таким чином, позивач правомірно відніс вищевказані суми до податкового кредиту, а тому у відповідача були відсутні підстави для винесення податкового повідомленні-рішення від 02.04.2009 року № 0001902301/0/17.

На підставі ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" до участі у справі за заявою для захисту інтересів держави в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції допущено прокурора.

Представник позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх запереченнях посилались на те, що за результатами планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства “Крюківський вагонобудівний завод ”, код ЄДРПОУ 05763814 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року відповідачем складено акт № 1020/23-209/05763814 від 20.03.2009 року, у якому відображено,зокрема, наступні порушення: пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 від 03.04.97 р. в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 725 052,00 грн. З яких було відшкодовано на момент перевірки 653 274,00 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 02.04.2009 р. у № 0001902301/0/17, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 653 274 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -326 640,00 грн.

В обґрунтування заперечень зазначив, що приватний підприємець ОСОБА_1. не отримував ліцензію на внутрішні перевезення. Товарно-транспортні накладні оформлені з порушеннями ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність ” та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704. Перевозки здійснювались різними водіями, тоді як у приватного підприємця ОСОБА_1 зареєстровано один найманий працівник. Крім того, на запит відповідача до Відділу ДАІ м. Кременчука від 27.02.2007 року листом № 602 від 27.02.2009 року надано інформацію, що за приватним підприємцем ОСОБА_1 значиться зареєстрованим автомобіль «Шевролє» 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Таким чином, підприємець не має власних транспортних засобів для здійснення перевозок, тоді як згідно вимог Цивільного кодексу України по договору про надання послуг виконавець повинен надати послугу особисто. Відповідач вважає, що підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Вказані дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а тому є нікчемними згідно ст. 228 Цивільного кодексу України..

Стосовно віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум з отриманих транспортних послуг від СТГО “Південної залізниці ” представник відповідача зазначив, що в договорах поставки своєї продукції позивачем обумовлено здійснення її поставки на умовах DAF кордон України (Інкотермс-2000), проте фактична поставка продукції позивача у відповідності до актів приймання-передачі відбувалася у м. Кременчуці, фактично на умовах EXW - склад позивача, а тому позивачем на суму залізничного тарифу безпідставно завищено розмір податкового кредиту.

Прокурор у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод ”є юридичною особою, має код за ЄДРПОУ 05763814 та взятий на податковий облік Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією 30.12.1993 року.

Також судом встановлено, що з 02.02.2008 р. по 13.03.2008 р. на підставі направлень від 02.02.2009 року № 162/000162, від 27.02.2009 року № 472/000472 працівниками Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства “Крюківський вагонобудівний завод ”, код ЄДРПОУ 05763814, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року.

За результатами перевірки складено акт № 1020/23-209/05763814 від 20.03.2009 року, у якому відображено, зокрема, наступні порушення:

- порушення позивачем пп.7.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 від 03.04.97 р. в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 725 052,00 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 02.04.2009 року № 0001902301/0/17, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 653 274 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -326 640,00 грн.

Відповідно до наданої відповідачем копії розрахунку застосування штрафних санкцій, проведеного згідно ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", сума недоплати податку на додану вартість становить 725 052 грн. , з них: листопад 2007 р - 80 797 грн., грудень 2007 р. - 75096 грн., січень 2008 р. - 634 69 грн., лютий 2008 р.-37180 грн., березень 2008 р.- 42296 грн., квітень 2008 р.- 34598 грн., травень 2008 р.- 81867 грн., червень 2008 р.- 94323 грн., липень 2008 р - 100975 грн.,серпень 2008 р.- 54772 грн.,вересень 2008 р.- 59679 грн. та сума штрафних санкцій становить 326 640 грн. (відповідно листопад 2007 р - 40399 грн., грудень 2007 р. - 37548 грн., січень 2008 р. - 31735 грн., березень 2008 р.- 21148 грн., травень 2008 р.- 40934 грн., червень 2008 р.- 47162 грн., липень 2008 р - 50488 грн.,серпень 2008 р.- 27386 грн., вересень 2008 р.- 29840 грн.)

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносно висновку у акті перевірки № 1020/23-209/05763814 від 20.03.2009 року (стор. 118 акту) про порушення позивачем п пп.7.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 від 03.04.97 р. через віднесення до складу валових податкового кредиту суму розмірі 82 869 грн. в т.ч. за жовтень 2007р. - 5805 грн., листопад 2007 р. - 4744 грн.,січень 2008 р. - 6963 грн., лютий 2008 р.- 11906 грн.,березень 2008 р. - 6889 грн., квітень 2008 р. - 11502 грн., травень 2008 р. - 7030 грн., червень 2008 р. - 5624 грн.,липень 2008 р. -12360 грн., серпень 2008 р.- 10046 грн., із отриманих транспортних послуг від приватного підприємця ОСОБА_1 (код 2314505092, м. Кременчук) судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування по перевозці вантажів автомобільним транспортом № 80-04/0-10-76 від 19.04.2004 року предметом якого є взаємовідносини Сторін, пов'язані із організацією перевезень та експедирування вантажів відповідно до діючого законодавства України, вимогами міжнародних угод і Конвенцій, згідно з правилами перевезень автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року (розділ 1 “Предмет договору ”). Відповідно до п. 2.1. розділу “Організація перевезень ” Договору Перевізник зобов'язується організувати перевозку вантажів, а Замовник надати до перевезень вантажі в об'ємах та на умовах відповідно до погоджених Сторонами Заявкою, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 4.1 Договору вартість послуг по доставці вантажів зазначається в Додатку № 1 до цього Договору і в Заявці на транспортно-експедиторське обслуговування. Зміни вартості послуг погоджуються «Сторонами» Додатковими угодами до цього Договору.

Додатком № 1 до договору № 80-04/0-10-76 від 19.04.2004 року Сторонами встановлено та затверджено тарифи на перевозку вантажів на 2004 рік.

 Додатковими угодами до договору № 80-04/0-10-76 від 19.04.2004 року № 1 від 17.05.2004 року, № 2 від 01.06.2004 року, № 3 від 01.10.2004 року, № 4 від 18.11.2004 року, № 6 від 01.02.2005 року, № 7 від 07.06.2005 року, № 8 від 01.07.2005 року, № 9 від 06.09.2005 року, № 11 від 23.01.2006 року, № 14 від 23.03.2007 року додатково погоджено тариф за 1 км пробігу автомобілів на міжміських перевезеннях вантажів у межах України (копії долучено до матеріалів справи).

Додатковими угодами до договору № 80-04/0-10-76 від 19.04.2004 року за № 10 від 12.12.2005 року, за № 12 від 29.12.2006 року, за № 13 від 12.03.2007 року подовжено строк дії договору до 31.12.2007 року .

Судом також встановлено, що між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір на перевезення вантажів автомобілями № 80-07/0-10-138 від 23.11.2007 року . Згідно із розділом 1 “Предмет договору” Договору Перевізник зобов'язується приймати,а Замовник пред'являти до перевезення вантажі згідно Заявки Замовника. Перевізник виконує перевезення, а Замовник забезпечує прийом та відпуск вантажів щоденно з 7 до 16 години, крім суботи, неділі та святкових днів. Перевізник виконує для Замовника пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні послуги. Договірна орієнтовна вартість транспортних послуг за цим договором становитиме: за перевезення вантажів автомобілями, виходячи з оплати їх роботи за виконані машино-години або кілометр пробігу та транспортно-експедиційні операції (всього) 600000 грн. з ПДВ.

Згідно із п. 3.1 Договору розмір плати за перевезення вантажів визначається Додатком № 1, що є невід'ємною частиною цього договору.

За надані послуги належні Перевізнику суми сплачуються Замовником на підставі рахунків та актів прийому-передачі виконаних робіт в десятиденний термін від дня їх одержання шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника, що визначено п. 3.2 Договору.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що він набирає чинності з 01.01.2008 року і діє по 31.12 2008 року.

Додатком № 1 до договору № 80-07/0-10-138 від 23.11.2007 року за № 1 від 23.11.2007 року погоджено тарифи на перевезення вантажів автотранспортом Перевізника на 2008 рік. Додатковою угодою до договору № 80-07/0-10-138 від 23.11.2007 року за № 1 від 02.06.2008 року внесено зміни до Додатку № 1 Договору.

Приватний підприємець ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом від 14.03.2002 року № НОМЕР_2, виданим Кременчуцькою ОДПІ. , а також згідно свідоцтва серії Е № НОМЕР_3 від 17.12.2007 р.(серії Д № НОМЕР_4 від 28.12.2006 р.) є платником єдиного податку, у п.3 якого зазначено вид(або види) діяльності 60.24 вантажні перевезення. 52.Роздрібна торгівля.

На виконання вищезазначених договорів приватним підприємцем ОСОБА_1 було виписано податкові накладні на загальну суму 497217,68 ( у тому числі ПДВ на суму 82869,61 грн.).

На підтвердження факту виконання умов договору між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_1 було підписано акти приймання-передачі виконаних робіт з надання транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 497217,68 грн.

За виконання роботи позивачем було перераховано приватному підприємцю ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 497217,68 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість ”(надалі - Закон) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: (і) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або (іі) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про додану вартість» сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про додану вартість»: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів.

Відповідач в акті дійшов висновку про нікчемність укладеного договору про нікчемність договорів укладених між ВАТ « Крюківський вагонобудівний завод» та ПП ОСОБА_1, однак, суд вважає, що такий висновок відповідача суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частина перша статті 208 Господарського кодексу України передбачає декілька варіантів наслідків визнання недійсним господарського зобов'язання, яке вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, залежно від наявності наміру на його укладення в однієї або в обох сторін.

Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Наданими суду первинними документами, а саме договорами на транспортно-експедиторське обслуговування по перевозці вантажів автомобільним транспортом, акти приймання - передачі виконаних робіт по наданню транспортно - експедиційних послуг, рахунками-фактурами, товарно -транспортними накладними, спрямованими на реальне настання наслідків, які обумовлені ними, що підтверджується належним виконанням умов договору обома сторонами, підтверджується реальний характер та правомірна господарська мета спірних договорів.

Доказів, які б свідчили про спрямованість умислу позивача на настання протиправних наслідків, що суперечать інтересам держави і суспільства Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція не надала.

Також, суд критично оцінює твердження представника відповідача про те, що спірні договори фактично є договорами перевезення та послуги з перевезення повинні надаватися особисто приватним підприємцем ОСОБА_1, оскільки воно не відповідає змісту законодавства, а саме, статті 213 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої - зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

А відтак, суд не бере до уваги доводи перевіряючих про нікчемність правочину, яку вони пов'язують з відсутністю у приватного підприємця ОСОБА_1 трудових ресурсів та транспортних засобів необхідних для надання ними послуг особисто.

З приводу цього,також суд критично оцінює доводи відповідача в обґрунтування нікчемності правочинів, збіганням деяких прізвищ водіїв, що здійснювали перевезення вантажів на виконання договорів та зазначені у товарно-транспортних накладних із прізвищами працівників позивача, оскільки лише аналіз штатного розпису ВАТ «КВБЗ» під час перевірки ( стор.60-61 ), не дає підстав зробити висновок , що це одні й ті ж особи, разом тим, чинне законодавство України не містить заборони роботи за сумісництвом та права власника (уповноваженого органу) забороняти своїм працівникам здійснювати підприємницьку та будь-яку іншу діяльність.

Також, суд вважає помилковими висновки перевіряючих про нікчемність правочину, який вони пов'язують з відсутністю у ПП ОСОБА_1 ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, оскільки відповідно до вимог Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" не підлягає ліцензуванню транспортно-експедиторська діяльність.

Крім того, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що приватним підприємцем при укладенні договорів було пред'явлено позивачу копію ліцензії серії АВ № НОМЕР_5, що видана Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті 19.07.2006 року із строком дії з 19.07.2006 року по 18.07.2011 року про надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), копія якої долучена до матеріалів справи, яка була завірена належним чином контрагентом за договором мокрою печаткою, щодо яких у ході перевірки відповідачем отримано інформацію, що вона видавались на ім'я іншого приватного підприємця.

Разом з тим, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання при укладенні договорів здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів, а тому суд не вбачає в діях позивача проведення фіктивних операцій та не може погодитись з висновком відповідача про те, що позивач повинен був здійснювати запити до відповідних органів стосовно перевірки наявності ліцензії у приватного підприємця ОСОБА_1.

Також, відповідач як на підставу своїх доводів щодо нікчемності договорів, посилається на те, що товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1998 р. № 88.

Однак, на думку суду, з огляду на вищенаведені обставини та з урахуванням вимог чинного законодавства, таке твердження відповідача є безпідставними, оскільки вказані відповідачем недоліки не заперечують сам факт надання договірних послуг та спростовуються з врахуванням наступного.

Згідно з положеннями Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, пунктом 1.3. Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 р. N228/253 (надалі -Інструкція) встановлено, що для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту Інструкцією застосовуються, зокрема, товарно-транспортна накладна - типова форма N 1-ТН. Зазначеною інструкцією встановлено вимоги до заповнення товарно-транспортної накладної.

Згідно з Висновком Міністерства юстиції України від 15 травня 2006 року N 10/68 рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253 скасовано та 31 травня 2006 року зазначений наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

А отже, на момент виникнення спірних правовідносин та проведення перевірки був відсутній нормативно-правовий акт, яким би встановлювались вимоги щодо заповнення товарно-транспортної накладної.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 22.05.2006 року № 493 "Про внесення змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" виключений пункт 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.98 за N 128/2568, який передбачав, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером.

Оскільки, наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" в порушення вимог Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.92 N 493/92 не пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України, затверджені ним типові форми товарно-транспортних накладних не є обов'язковими для суб'єктів господарювання.

Суд вважає, що факт надання транспортних послуг згідно умов вищезазначених договорів , підтверджується такими первинними документами, як акти приймання-передачі робіт, копії яких долучені до матеріалів справи, а також які відповідають вимогам ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на викладене, суд, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту суму отриманих транспортних послуг від приватного підприємця ПП ОСОБА_1 в розмір 82 869 грн.

Щодо висновку у акті перевірки № 1020/23-209/05763814 від 20.03.2009 року (стор. 119 акту) про порушення позивачем п пп.7.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» через віднесення підприємством податкового кредиту суму в розмірі 677 220 грн. в тому числі: за жовтень 2007р. - 74 992 грн., листопад 2007 р. - 70352 грн. грудень 2007 р. - 63469 , січень 2008 р. - 30217 грн., лютий 2008 р.- 30390 грн.,березень 2008 р. - 27 709 грн., квітень 2008 р. - 70 365 грн., травень 2008 р. - 87 293 грн., червень 2008 р. - 95 351 грн.,липень 2008 р. -42 412 грн., серпень 2008 р.- 49 633 грн., вересень 2008 р.- 35 037 грн. з отриманих транспортних послуг у період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року суд зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є виробником вагонів, та ним укладались контракти на поставку залізничних вагонів-платформ із нерезидентами з країн СНД та Балтії, копії яких долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що договори укладені на підставі розробленого позивачем зразку договору, який є типовим для всіх споживачів.

Згідно з умовами контрактів, а саме, пунктом 2, зазначеного контракту продаж вагонів здійснюється на умовах DAF кордон Україна-Росія згідно правил Інкотермс-2000 та включає в себе вартість продукції, транспортні витрати до кордону, митні процедури, оформлення сертифікатів та інших необхідних документів, а також сплату залізничних тарифів на території України.

Згідно з пунктом 4.7 контрактів покупець здійснює сплату залізничних тарифів по території Російської Федерації, а продавець (позивач) здійснює оплату залізничного тарифу по території України.

Відповідно до п. 1.2. Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту)", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (надалі - Правил), плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. До внесення цієї плати відправлення вантажу може бути затримано, за час затримки залізниця стягує з відправника плату за користування вагонами (контейнерами), передбачену ст. 119 Статуту, а також пеню у розмірі, встановленому законодавством.

Згідно із пунктом 1.3. Правил остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Відповідно до пункту 1.5. Правил розрахунки за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством. Платежі за перевезення експортних вантажів сплачуються на станції відправлення за відстань від станції відправлення до вихідних прикордонних станцій (включаючи відстань до державного кордону).

Враховуючи вищевикладене, позивач уклав угоду із Статутним територіально-галузевим об'єднанням Південної Залізниці № 9-16юр04758 від 18.01.2001 року, предметом якої є надання Залізницею Вантажовласнику (ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод ”) послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 Договору).

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач до складу валових витрат включав витрати (залізничний тариф), пов'язані з перевезенням вантажів (вагонів власної побудови), яке надавало Статутне територіально-галузеве об'єднання згідно умов укладеного договору, розмір яких становить 3 386 091 грн. (з них, у 4 кварталі 2007 року -1044062 грн., у 1 кварталі 2008 року -441575 грн., у 2 кварталі 2008 року -1265045 грн., у 3 кварталі 2008 року -635409 грн.).

Відповідно до правил DAF Інкотермс-2000 термін “поставка до кордону ” означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, що пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту, наданий у розпорядження покупця не розвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці та пункті на кордоні, але перед митним кордоном суміжної країни. Під терміном “ кордон ” може розумітись будь-який кордон, включаючи кордон країни експорту.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 4.1 контрактів поставка товару проводиться при своєчасному виконанні Покупцем умов п. 4.6 та п. 5.3 даного Контракту. Поставка товару здійснюється на умовах DAF-кордон України згідно з правилами “Інкотермс-2000”. Датою поставки та переходу права власності є дата штемпеля станції прикордонного переходу кордону України на залізничній квитанції (накладній) про перетин товаром кордону. У дату поставки та переходу права власності Продавець та Покупець підписують акт приймання-передачі.

Відповідні акти передачі -приймання прав власності складались на виконання умов контрактів із зазначенням станції прикордонного переходу кордону України (місця складення акту) та їх копії долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд вважає за необхідне зазначити та погоджується з позицією позивача, що він міг підписувати такі акти як із зазначенням місяця складення акту та і без такого зазначення, а місцем переходу права власності на продукцію, поставлену позивачем нерезидентам України є відповідна станція прикордонного переходу кордону України, яка зазначена в договорі та залізничній накладній, крім того це не спростовує сам факт надання договірних послуг.

Відповідно до п. 7.5.1 статті 7.5. закону України «Про додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: (і) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або (іі) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Перелік платіжних документів, що підтверджують дату списання коштів в оплату наданих Залізницею послуг, вміщений в Додатку 14 до цього позову. Податкові накладні разом з їх переліком, отримані Позивачем від Залізниці, вміщені в Додатку 15 до цього Позову.

 Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, досліджені судом контракти та акти приймання-передачі до них спростовують твердження відповідача про відсутність взаємозв'язку понесених витрат з господарською діяльністю позивача, а тому підлягають включенню до складу валових витрат підприємства і як наслідок до складу податкового кредиту суму 677 200 грн. з отриманих транспортних послуг у період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення № 0001902301/0/17 від 02 квітня 2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання платежем податок на додану вартість - 653 274 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 326 640,00 грн. прийнято Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись, статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства “Крюківський вагонобудівний завод ” до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0001902301/0/17 від 02 квітня 2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Крюківський вагонобудівний завод ” витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2009 року

Суддя С.О. Удовіченко

Використовуючи YouControl, ви зможете глибоко аналізувати ваших контрагентів:

• Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
• Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
• Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
• Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
• Перевірити наявність податкового боргу;

Безкоштовна бізнес реєстрація

Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!

10 повних досьє контрагентів
+ консультація

Зареєструватися

Корисне про YouControl

Тарифи Про компанію Наша команда Взаємодія з медіа Співпраця з ЗВО Навчальні вебінари Навчання для користувачів Наш блог КСВ

Рішення

Перевірка юросіб Перевірка фізосіб, НПД Фінансовий моніторинг Перевірка власності Фінансові показники Автоматизація перевірки Виявлення звʼязків Експрес-аналіз YouControl Фінансовий скоринг банків України

Каталоги

Каталог компаній Компанії за КВЕД Каталог судових рішень Каталог офшорних зон Каталог власників та директорів Каталог декларацій Каталог нотаріусів

База знань YouControl

Перевірка штрафів в Україні Як перевірити виконавче провадження? Перевірка арешту майна Як перевірити особу в реєстрі боржників

Продукти YouControl

YouScore

API для автоматизації перевірок контрагентів

YC.Market

Пошук клієнтів, партнерів та постачальників

YC World

Пошук, побудова та візуалізація міжнародних звʼязків

YC Academy

Міжнародна спільнота комплаєнс-офіцерів

Консультативний висновок

Письмовий висновок по компанії або ФОП

Розширення

Firefox, Google Chrome

Ми у соцмережах

Facebook LinkedIn Youtube Instagram X (ex-Twitter)

Юридична інформація

Terms of Service Terms of use Data Protection Policy Cookies Policy Технічні характеристики Антикорупційна програма

Сплачуйте онлайн

Ми у соцмережах

Facebook LinkedIn Youtube Instagram X (ex-Twitter)

Сплачуйте онлайн

Юридична інформація

Terms of Service Terms of use Data Protection Policy Cookies Policy Технічні характеристики Антикорупційна програма

Корисне про YouControl

Тарифи Про компанію Наша команда Взаємодія з медіа Співпраця з ЗВО Навчальні вебінари Навчання для користувачів Наш блог КСВ

Каталоги

Каталог компаній Компанії за КВЕД Каталог судових рішень Каталог офшорних зон Каталог власників та директорів Каталог декларацій Каталог нотаріусів

Рішення

Перевірка юросіб Перевірка фізосіб, НПД Фінансовий моніторинг Перевірка власності Фінансові показники Автоматизація перевірки Виявлення звʼязків Експрес-аналіз YouControl Фінансовий скоринг банків України

База знань YouControl

Перевірка штрафів в Україні Як перевірити виконавче провадження? Перевірка арешту майна Як перевірити особу в реєстрі боржників

Продукти YouControl

YouScore

API для автоматизації перевірок контрагентів

YC.Market

Пошук клієнтів, партнерів та постачальників

YC World

Пошук, побудова та візуалізація міжнародних звʼязків

YC Academy

Міжнародна спільнота комплаєнс-офіцерів

Консультативний висновок

Письмовий висновок по компанії або ФОП

Розширення

Firefox, Google Chrome

YouControl — повне досьє на кожну компанію України

© 2026 All rights reserved