Рішення № 50272558, 08.09.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1888/15

Головуючий у першій інстанції Брайловська А.І.

Доповідач Комаровська Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого - Комаровської Н.В.,

Суддів - Калараша А.А., Короткова В.Д.,

З участю секретаря - Абалдової О.С.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 06.12.2013р.,-

в с т а н о в и л а :

13.08.2012р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те,що 27.12.2012р. відповідач взяв у нього в борг 400.000 доларів США строком до 21.02.2013р.,однак свої забов*язання по поверненню боргу не виконав.

Позивач просив стягнути з відповідача суму боргу - 400.000 доларів США, неустойку 3% згідно ч.2 ст.625 ЦК України-12000 доларів США.,проценти за користування грошима в порядку ст.1048 ЦК України за обліковою ставкою НБУ ,яка складає 7% -28000 доларів США,а всього 440000 доларів США,що за курсом НБУ дорівнює 3516920 грн.

Відповідач позов не визнав,посилаючись на те,що не брав вказаної суми у позивача та не писав розписку.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 06.12.2013р. позов задоволений в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить про скасування рішення та ухвалення нового рішення,мотивуючи тим,що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи в зв*язку з неповнотою дослідження цих обставин.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,доводи апеляційної скарги та заперечення на неї,розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог,колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2,суд обґрунтовано виходив з вимог статті 1046 ЦК України ,яка передбачає,що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму

позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч.ч. 1,3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Факт отримання коштів відповідачем ОСОБА_3 підтверджується оригіналом розписки від 27.12.2012р.,який досліджені судом та знаходиться в матеріалах справи.

Перевіряючи довод ОСОБА_3 про те,що він не підписував розпіску від 27.12.2012р.,судова колегія за клопотання ОСОБА_3 та його представника призначила судову почеркознавчу експертизу,в призначенні якої було відмовлено судом першої інстанції.

За висновком судово-почеркознавчої експертизи від 08.05.2015р. рукописний текст розписки виконаний ОСОБА_3,підпис від імені ОСОБА_3 виконаний ОСОБА_3 ( а.с.219).

В порушення ст.526 ЦК України,яка передбачає принцип виконання забов*язання відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, ОСОБА_3 не виконав взяті на себе забов*язання за договором позики по поверненню коштів 21.02.2013р.,тому порушене право позивача ОСОБА_2 підлягає судовому захисту.

Стягуючи на користь ОСОБА_2 еквівалент переданої ним суми в іноземній валюті в розмірі,суд правильно керувався ч.ч. 1,2 ст.533 ЦК України,відповідно до яких грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом .

Разом з тим, остаточний розрахунок стягнутої суми судом визначений без врахування норм матеріального права.

Так,відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_2 передав відповідачу ОСОБА_3 400.000 доларів США,тобто в іноземній валюті.

П.5 розд.VIII Прикінцевих положень до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачає,що до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині,що не суперечить цьому Закону,якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п.6 ст.4 та п.5 ч.1 ст.1 зазначеного Закону надання грошових коштів у позику є фінансовою послугою,яка надається з метою отримання прибутку,різновидом якого є проценти.Фінансові послуги надаються фінансовими установами,а також фізичними особами-суб*єктами підприємницької діяльності, тому надання грошових коштів в інших випадках на умовах позики із сплатою процентів не допускається.

Крім того, облікова ставка НБУ не застосовується до іноземної валюти.

Таким чином,оскільки гроші в борг передав ОСОБА_2 як фізична особа,стягнення процентів за користування грошима є таким,що не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник,який прострочив виконання грошового забов*язання,на вимогу кредитора забов*язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,а також 3% річних від простроченої суми,якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з вимог вказаної норми закону розрахунок 3% річних визначається наступним чином: 400.000 доларів США за курсом НБУ на 13.08.2013р. (день звернення з позовом,як просив позивач) = 3.197.200 грн. х 3%: 365 дн.х 187 днів прострочки ( з 22.02.2013р. по 13.08.2013р.) = 49.140,53 грн.

Суд не перевірив розрахунок суми 3% річних,наданий позивачем,тому допустив помилку при стягненні такої складової загальної суми стягнення,не звернувши увагу на те,що в розрахунку,наданому позивачем,не врахована кількість днів прострочки забов*язання.

Таким чином,загальна сума стягнення складає : 3.197.200 грн.+49.140,53 грн.= 3.384.301,90 грн.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення чи неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи,що суд визначив суму стягнення без дотримання норм матеріального права,рішення суду підлягає зміні на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 209 ч.1 п.3,309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України,колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовільнити частково,рішення Київського районного суду м.Одеси від 06.12.2013р. змінити,зменшивши суму стягнення з ОСОБА_3 на користь

ОСОБА_2 до 3.384,301,90 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Н.В.Комаровська

Судді: А.А.Калараш

В.Д.Коротков