Рішення № 50272407, 02.09.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6985/15

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Ісаєвої Н.В.

при секретарі Сілукової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка також є законним представником малолітнього ОСОБА_6, третя особа Служба у справах дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно поданий до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка також є законним представником малолітнього ОСОБА_6, третя особа Служба у справах дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 28 листопада 2006 року між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір на суму 150 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 26 листопада 2026 року. Кредит було надано для придбання нерухомості.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 28 листопада 2006 року був укладений договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_3 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28 листопада 2006 року.

Однак позичальник взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконував, в зв'язку з чим банк просив в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 та виселити відповідачів зі вказаної квартири.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву, в якій просив розглядати справу за відсутністю представника.

В судовому засіданні ОСОБА_3 позов визнав в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також представник Служби у справах дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з'явилися, про слухання справи були повідомлені належним чином.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка також є законним представником малолітнього ОСОБА_6, третя особа Служба у справах дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволений.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 28 листопада 2006 року у загальному розмірі 226 415,45 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 11 березня 2014 року становить 2 091 150 грн. 46 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 196 624,84 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 1 816 007 грн. 36 коп.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 18 803,60 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 173 668 грн. 17 коп.; заборгованість з комісії - 3 400 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 31 402 грн. 06 коп.; нарахована пеня - 7 587,01 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 70 072 грн. 87 коп., звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що складається в цілому з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 49,60 кв. м, загальною площею 82,50 кв. м, заставною вартістю 947 885 грн., що за офіційним курсом Національного банку України станом на 28 листопада 2006 року становить 187 700 доларів США, та належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко C.B. 28 листопада 2006 року, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів згідно з Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 28 листопада 2006 року, виданим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко C.B., з укладанням ПАТ КБ «ПриватБанк» від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ІТАТ КБ «ПриватБанк» усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дії, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з малолітнім ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири АДРЕСА_1, також судом стягнуто судові витрати.

На рішення суду ОСОБА_2, представник ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та суттєво порушує права ОСОБА_3 та права його родини, а також, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду повинно бути змінено з доповненням резолютивної частини абзацом: виконання рішення зупинити на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення по справі.

У відповідності до ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що через неналежне виконання відповідачем ОСОБА_3 умов кредитного договору у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 226 415,45 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 11 березня 2014 року становить 2 091 150 грн. 46 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 196 624,84 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 1 816 007 грн. 36 коп.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 18 803,60 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 173 668 грн. 17 коп.; заборгованість з комісії - 3 400 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 31 402 грн. 06 коп.; нарахована пеня - 7 587,01 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 70 072 грн. 87 коп., а тому суд в рахунок погашення заборгованості відповідача звернув стягнення на квартиру АДРЕСА_1, відповідно до укладеного договору іпотеки.

З вказаними висновками суду колегія суддів погоджується в повній мірі, оскільки вони відповідають вимогам Закону.

Судом встановлено, що згідно з кредитним договором №OD12GK01420256 від 28.11.2006 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_3 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 150000 дол. США та 30016 дол. США (на наступні цілі 150000 дол. США - на придбання нерухомості, 30016 дол. США - на сплату страхових платежів) на строк користування з 28.11.2006 року по 26.11.2026 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою у розмірі 0,84% річних на суму заборгованості по кредиту, з погашенням кредиту та внесенням плати за користування кредитними коштами щомісячними платежами у розмірі , та строки і на умовах визначених цим договором, з кінцевою датою повернення кредиту та усіх нарахувань за ним - 26.11.2026 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28.11.2006 року між позивачем, як іпотекодержателем та відповідачем ОСОБА_3, як іпотекодавцем був укладений договір іпотеки № OD12GK01420256 від 28.11.2006 року,за умовами якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, що складається в цілому з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 49,60 кв. м, загальною площею 82,50 кв. м, заставною вартістю 947 885 грн., що за офіційним курсом Національного банку України станом на 28.11.2006 року становить 187 700 доларів США, та належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу.

Однак, відповідач ОСОБА_3 не дотримує встановлені цим кредитним договором терміни повернення кредиту та внесення плати за користування кредитом, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором, яка у загальному розмірі складає 226 415,45 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 11 березня 2014 року становить 2 091 150 грн. 46 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 196 624,84 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 1 816 007 грн. 36 коп.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 18 803,60 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 173 668 грн. 17 коп.; заборгованість з комісії - 3 400 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 31 402 грн. 06 коп.; нарахована пеня - 7 587,01 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 70 072 грн. 87 коп..

Враховуючи порушення відповідачем строків повернення кредиту, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось на адресу відповідача письмову вимогу від 30.01.2014 р. за №30.1.0.0./2-614 та від 21.07.2014 р. б/н, яка містить вимогу про повне дострокове повернення кредиту та усіх нарахувань за ним у тридцяти денний строк з дня отримання цієї вимоги, містить попередження про те, що у разі невиконання боржником цієї вимоги в зазначений строк , банк має намір продати предмет іпотеки, уклавши відповідний договір купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем, або звернути стягнення на предмет іпотеки у будь-який інший спосіб, передбачений законодавством України, кредитним договором та договором іпотеки, містить вимогу про добровільне звільнення боржником разом зі всіма членами сім'ї квартири, що є предметом іпотеки, а також містить попередження про те, що у випадку невиконання вимог про добровільне звільнення квартири, що є предметом іпотеки, банк має намір звернутися до суду про примусове виселення та зняття з реєстрації осіб, які зареєстровані та/або проживають к квартирі, що є предметом іпотеки, однак ОСОБА_3 вимоги банку виконані не були.

Аналогічні письмові повідомлення були направлені позивачем 27.08.2014 року на адресу відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка також є законним представником малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки місце проживання останніх з 08.10.2008 року

Однак, суд першої інстанції, приймаючи рішення та задовольняючи позовні вимоги про звернення стягнення та виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з малолітнім ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири АДРЕСА_2, не звернув увагу на те, що рішення не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 07.06.2014 року, виходячи з наступного.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII, згідно з пунктом 1 статті 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа його не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

Проте за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Водночас Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі лише у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

Разом з тим, мораторій у юридичному розумінні має значення відстрочки виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Також слід зазначити, що рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 07.06.2014 року.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України щодо звернення стягнення на предмет іпотеки від 25.03.2015 року по справі № 6-44цс15 за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування норм матеріального права.

Частиною 1 статті 360-7 ЦПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Справа колегією суддів розглянута відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які знаходяться в матеріалах справи, належність та допустимість яких перевірена судом та їм надана оцінка в рішенні суду.

Таким чином колегія суддів вважає, що на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає зміні з доповненням резолютивної частини абзацом наступного змісту: виконання рішення зупинити на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2014 року - змінити.

Доповнити резолютивну частину абзацом наступного змісту.

Виконання рішення зупинити на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В інший частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ Н.В. Ісаєва