Ухвала суду № 50207180, 08.09.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22-ц-/790/4979/15 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 641/4202/15-ц Богдан М.В.

Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

суддів: Малінської С.М., Бровченка І.О.,

за участю секретаря: Каменської Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на ухвалу судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року позивачка ОСОБА_4 звернулася до Комінтернівського районного суду м. Харкова з вищезазначеним позовом, у якому вказувала на те, що 01 лютого 2009 року між нею та відповідачем по справі ОСОБА_5, з яким вони перебували у дружніх стосунках, у простій письмовій формі було укладено Договір купівлі-продажу будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, які були використані при побудові житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а фактично договір купівлі-продажу недобудованого житлового будинку.

Крім того, 01.04.2009 року між сторонами був укладений Договір про передачу в користування позивачці належної відповідачу земельної ділянки за вказаною адресою під забудову житлового будинку.

За умовами зазначених договорів позивачка зобов'язалась закінчити будівництво недобудованого житлового будинку за власні кошти до 2014 року, а відповідач після закінчення будівельних робіт надати необхідні документи, в тому числі й правовстановлюючі документи на земельну ділянку для вводу житлового будинку в експлуатацію, реєстрації права власності на нього за позивачкою, а також укладення нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки.

При цьому сторони домовилися, що повна вартість недобудованого житлового будинку з введенням його в експлуатацію та з земельною ділянкою на якій він знаходиться, а також з оформленням всіх необхідних документів для оформлення права власності на ці об'єкти нерухомості за позивачкою буде складати 225 000,00 дол. США, з яких 30 000,00 дол. США - вартість земельної ділянки та 195 000,00 дол. США - вартість недобудованого житлового будинку (будівельних матеріалів та обладнання з урахуванням вартості вже здійснених будівельних робіт) та вартості оформлення документів.

Відповідно до умов укладених договорів позивачка в день їх підписання сторонами передала відповідачу ОСОБА_5 першу суму грошових коштів, а саме: 80 000,00 дол. США. В подальшому розрахунок з відповідачем проходив поступово та оформлявся відповідними розписками.

У 2011 році позивачка за власні кошти, сума яких перевищує 800 000,00 грн., повністю закінчила будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, в якому з того часу постійно проживає та самостійно сплачує комунальні послуги й утримує нерухоме майно.

При цьому вона неодноразово зверталася до відповідача ОСОБА_5 з проханням виконати своє зобов'язання за укладеним між ними договором від 01.02.2009 року, а саме: оформити на неї право власності на житловий будинок, ввести його в експлуатацію та відповідно нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу будинку та присадибної земельної ділянки на ім'я позивачки, однак останній не заперечуючи наявність своїх обов'язків, посилається на ускладнену процедуру введення житлового будинку в експлуатацію.

У 2012 році земельна ділянка, що розташована по АДРЕСА_1, увійшла до нової межі Комінтернівського району м. Харкова на підставі Постанови Верховної Ради України від 06.09.2012 року за № 5215-VI «Про зміну і встановлення меж міста Харкова, Дергачівського і Харківського районів Харківської області».

Крім того, на підставі рішення 20 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.10.2012 року № 907/12 «Про впорядкування найменувань» АДРЕСА_1 на території міста Харкова віднесена до Комінтернівського району і змінила свою попередню назву на АДРЕСА_2.

У 2014 році позивачці стало відомо, що відповідачка ОСОБА_3 - дружина відповідача ОСОБА_5, яка була в курсі стосовно укладених між її чоловіком та позивачкою вищезазначених договорів, звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, в якому побудований позивачкою будинок з земельною ділянкою просить розподілити між подружжям, визнавши право власності на ці об'єкти за нею.

Така поведінка відповідачки ОСОБА_3 є ні чим іншим як шахрайством та спробою безпідставно захопити майно, що належить позивачці.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка ОСОБА_4 просила суд на підставі норм чинного цивільного законодавства:

- визнати дійсним Договір купівлі-продажу будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, використаних на будівництво житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, від 01.02.2009 року та Договір про надання права користування земельною ділянкою кадастровий № НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва житлового будинку, укладений між нею та відповідачем ОСОБА_5;

- визнати за нею право власності на земельну ділянку кадастровий № НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_2;

- визнати за нею право власності на будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи, використані на будівництво житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в цілому, з врахуванням додатково витрачених матеріалів після 01.02.2009 року на загальну суму 2 419 723,65 грн.

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2015 року було відкрито провадження у цивільній справі за вищевказаним позовом ОСОБА_4 та призначено її до розгляду в судовому засіданні по суті заявлених позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 - представника відповідачки ОСОБА_3 ставиться питання про скасування зазначеної ухвали судді районного суду, як незаконної, постановленої з порушенням норм цивільного процесуального законодавства щодо правил підсудності, та передачу позовної заяви ОСОБА_4 для розгляду до Харківського районного суду Харківської області за місцем розташування спірної земельної ділянки.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 25.12.2005 року приватним нотаріусом ХРНО Семенюк М.М. за реєстраційним № 1182, покупець ОСОБА_5 придбав земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1, площею 0,1500 га., кадастровий № НОМЕР_1.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 12.04.2005 року вказана земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1, що територіально відноситься до Харківського району Харківської області.

При цьому посилання позивачки ОСОБА_4 на те, що рішенням 20 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.10.2012 року № 907/12 «Про впорядкування найменувань» АДРЕСА_1 на території міста Харкова віднесена до Комінтернівського району і змінила свою попередню назву на АДРЕСА_2, є необґрунтованим, оскільки земельна ділянка по АДРЕСА_1 у цьому переліку відсутня.

Наведене свідчить лише про віднесення певної вулиці до м. Харкова, а не юридичне закріплення/присвоєння певної адреси спірному об'єкту, що в свою чергу виключає наявність будь-яких правових підстав для розгляду справи саме в Комінтернівському районному суді м. Харкова.

Крім того, до цього часу Харківською міською радою не приймалось рішення про зміну та впорядкування адреси спірної земельної ділянки, що включена до меж міста Харкова, а відтак до завершення юридичного механізму щодо отримання/присвоєння нової поштової адреси земельній ділянці в АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2, а також до завершення питання щодо закріплення в натурі (на місцевості) меж міста Харкова, не має підстав стверджувати, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Комінтернівського району м. Харкова, а ініційований позивачкою ОСОБА_4 цивільно-правовий спір повинен розглядатися саме в місцевому суді, який обслуговує даний район.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали судді районного суду відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року).

Статтями 1, 2, 3 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 107 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 1 Розділу III ЦПК України.

Статтею 109 ЦПК України, якою визначається так звана загальна територіальна підсудність цивільних справ, передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Разом із тим, статтею 114 ЦПК України встановлена виключна територіальна підсудність, яка визначається вказівкою законодавця про розгляд і вирішення окремих цивільних справ лише конкретними, прямо передбаченими у законі судами, що виключає можливість застосування інших правил територіальної підсудності, крім тих, які встановлені у законі для цієї категорії справ.

Необхідність встановлення виключної підсудності пов'язана із забезпеченням кращих умов для справедливого, неупередженого і своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ, а також виконання ухваленого у них рішення.

Відповідно до частини 1 статті 114 ЦПК України усі позови, що виникають з приводу нерухомого майна, мають пред'являтися до суду та розглядатися судом за місцезнаходженням такого майна або основної його частини.

Як вбачається з матеріалів справи, об'єктом ініційованого позивачкою ОСОБА_4 цивільно-правового спору є земельна ділянка, що була розташована по АДРЕСА_1.

06.09.2012 року Верховною Радою України було прийнято постанову № 5215-VІ «Про зміну і встановлення меж міста Харків, Дергачівського і Харківського районів Харківської області», відповідно до якої територію міста Харкова було збільшено на 4450,58 гектара земель.

24.10.2012 року на виконання зазначеної постанови Верховної Ради України з метою встановлення та впорядкування найменувань елементів вулично-дорожньої мережі на території, що включена до меж міста Харкова, враховуючи рекомендації Міської комісії з питань топоніміки та охорони історико-культурного середовища, на підставі Закону України «Про географічні назви», ст.ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» 20 сесією Харківської міської ради 6 скликання було прийнято рішення № 907/12 «Про впорядкування найменувань», згідно якого АДРЕСА_1, як і інші вулиці цього населеного пункту, включені до меж міста Харкова.

Цим же рішенням Харківської міської ради АДРЕСА_1 перейменована на АДРЕСА_2 та як елемент вулично-дорожньої мережі міста, що включається до Реєстру назв урбанонімів м. Харкова, віднесена до території Комінтернівського району м. Харкова.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, а також те, що спірні правовідносини виникли саме з приводу нерухомого майна, яким є земельна ділянка по АДРЕСА_2, що розташована на території Комінтернівського району м. Харкова, судова колегія вважає, що суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова обґрунтовано, в межах своєї компетенції та з дотриманням правил виключної підсудності прийняла процесуальне рішення про відкриття провадження у цивільній справі за вищезазначеним позовом ОСОБА_4, а тому законні підстави для зміни чи скасування цієї ухвали суду першої інстанції, яка є предметом апеляційного оскарження, відсутні.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2015 року - залишити без змін.

Матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку повернути до Комінтернівського районного суду м. Харкова для подальшого її розгляду по суті заявлених позовних вимог.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:

Судді: