Постанова № 5020194, 21.05.2009, Харківський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2009 р. № 2а- 31297/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_1

Відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ «Алькор», звернувся до суду з позовом до ДПІ уЧервонозаводському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0002271520/0 від 28.07.2008 року, № 0002271520/1 від 21.08.2008 року про донарахування податку на додану вартість та застосування фінансової санкції з податку на додану вартість.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач вказує на те, що суми податку на додану вартість правомірно віднесені підприємством до складу податкового кредиту, оскільки підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом - ФОП ОСОБА_3 у відповідності до вимог чинного законодавства.

Порушення ж постачальником норм Закону України «Про податок на додану вартість» не може бути підставою для застосування відповідальності до позивача.

Представник в судове засідання з'явився та підтримує позовні вимоги, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача, Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова, в судове засідання з'явився та проти позову заперечує повністю, виклавши свої аргументи в запереченнях на адміністративний позов.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень по суті вказує на те, що ТОВ «Алькор» включило до складу податкового кредиту суми ПДВ, на підставі податкових накладних, отриманих від ФОП ОСОБА_3, який відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вже у 2004 році не мав права на нарахування податку та складання податкових накладних, у зв'язку із анулюванням його свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та виключенням з реєстру платників ПДВ.

Таким чином, позивач не мав права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, не сплачених його контрагентом ФОП ОСОБА_3

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з такого.

ТОВ «Алькор» зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 30.12.1996 року за № 1480120000001, знаходиться на обліку в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова з 29.08.1997 року та є платником податку на додану вартість з 20.11.1997 року, згідно Свідоцтва № 29856598.

Матеріалами справи підтверджено, що оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями № 0002271520/0 від 28.07.2008 року та № 000227152/1 від 21.08.2008 року позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 38206,11 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку у розмірі 1910,31 грн.

Зазначені податкові повідомлення - рішення винесені на підставі висновків акту документальної невиїзної перевірки № 3041/7/15-214/23918605 від 28.07.2008 року, яким встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: ТОВ «Алькор» при заповненні додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів» за травень та червень 2008 року до розділу 2 «Податковий кредит» внесені суми ПДВ у розмірі 1055,33 та 37150,78 грн. відповідно, по контрагенту ФОП ОСОБА_3, який не є платником ПДВ з березня 2004 року.

Відповідно до 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий період звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З пояснень сторін з'ясовано, що ТОВ «Алькор» протягом травня - червня 2008 року мало господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_3, на підтвердження яких позивачу були виписані (оформлені) податкові накладні.

Як свідчать матеріали справи, контрагента позивача - ФОП ОСОБА_3 виключено з Реєстру платників податку на додану вартість 20.02.2004 року, на підставі його заяви від 20.02.2004 року у зв'язку із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 81307232 від 22.04.2002 року анульовано ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 20.02.2004 року та повернуто до податкової інспекції.

Суд зазначає, що податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформований податковий кредит за травень та червень 2008 року, видані ФОП ОСОБА_3 після того, як податковим органом анульоване свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3, тобто вказаний підприємець вже не був платником податку на додану вартість

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Положеннями п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.9.8. ст.9 зазначеного Закону реєстрація у якості платника ПДВ діє до дати її анулювання.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

За таких обставин, суд робить висновок, що у позивача не було підстав для віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість, так як податкова накладна складається тільки платником податку на додану вартість, яким контрагент позивача - ФОП ОСОБА_3 на час укладання господарської операції не був.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» відсутність у продавця статусу платника ПДВ позбавляє його права видавати податкові накладні, а вже видані податкові накладні набувають статусу фіктивних і позбавляють покупця права на податковий кредит.

Окрім цього, Згідно з пунктом 35 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 01.03.2000р. № 79, в редакції наказу ДПА України від 24.05.2005р. № 185, для інформування платників податку Державна податкова адміністрація України щомісяця у термін до 12 числа місяця оприлюднює на web-сайті ДПА України (www.sta.gov.ua): дані з Реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, індивідуального податкового номера, номера Свідоцтва або Спеціального свідоцтва, дати його видачі; інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва та Спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв.

Пунктом 13 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005р. № 2505-ІV, який набрав чинності 31.03.2005р., встановлено, що для інформування платників податку центральний податковий орган: не менш як один раз на місяць оприлюднює реєстр платників податку на додану вартість на офіційній сторінці (сайті) глобальної комп'ютерної мережі Інтернет, надання інформації з якої є вільним (безоплатним); періодично (але не рідше ніж один раз на півріччя) оприлюднює перелік осіб, позбавлених податкової реєстрації за ініціативою податкових органів чи рішенням суду.

Наведені норми дають підстави вважати, що у позивача на момент укладення угоди, включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту була можливість перевірити статус свого контрагента як платника ПДВ.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ТОВ "Алькор" до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0002271520/0 від 28.07.2008 року, № 0002271520/1 від 21.08.2008 року про донарахування податку на додану вартість та застосування фінансової санкції з податку на додану вартість - відмовити в повному обсязі .

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 22.05.2009р.

Суддя П'янова Я.В.