Постанова № 5020047, 16.09.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2009 р. Справа № 9/215/5018

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді – Шевцової Н.В.,

суддів - М’ягкого Є.В, , Макаренко Я.М.

секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача: Демченка І.І., Іл’їнська Л.В., Нємчук М.В.

представник відповідача: Тур Н.І.

прокурор: Сузий О.А.

представник відповідача: Яроцька Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської області від 27.01.2009р. по справі№9/215/5018          

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод"

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області,

за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ від 31.07.2007 року,-

ВСТАНОВИЛА:

04.10.2007 року Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький міськмолокозавод" (надалі по тексту –позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ в Полтавській області), в якому просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0003091702/0/1643 від 31.07.2007 р., за яким визначено податкове зобов'язання в загальній сумі 3 755 673,72 грн.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 27.01.2009р. позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0003091702/0/1643 від 31.07.2007 р., за яким Відкритому акціонерному товариству "Кременчуцький міськмолокозавод" визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 3 755 673,72 грн., з яких 1 251 891,24 грн. основний платіж та 2 503 782,48 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, а саме: абз. 2 п. 5 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №805 від 12.05.1999р., п. 2.11, 2.12., 3.4 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320, п.п.4.3.36 п.4.3 ст.4, п.п. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889 від 22.05.2003р., Закону України "Про внесення зміни до статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 09.02.2006р. №3424 та норм процесуального права, а саме: ст..ст. 7, 9, 129, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представником позивача надано заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

          Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що за висновками виїзної планової перевірки Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р., що набрали форму акту № 439/23-210/00446782 від 19.07.2007р., відповідач констатував порушення з боку підприємства-позивача п. 3.4 ст.3, п.п. 4.2.15 п. 4.2 та пп. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп.. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп.. 9.10. пп.. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9, пп.. а п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті фізичним особам доходів за закупівлю сільськогосподарської продукції населення та невірне зазначення ідентифікаційних номерів фізичних осіб, у яких здійснювалися закупівлі молока, у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1 –ДФ.

Результатом зазначених висновків стало визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в загальній сумі З 755 673,72 грн., з яких 1 251 891,24 грн. основний платіж та 2 503 782,48 грн. штрафні (фінансові) санкції за спірним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0003091702/0/1643 31.07.2007 р..

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності порушення правил оподаткування з боку Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод". При цьому, суд зазначив, що відповідачем не було доведено законних підставах визначення податкового зобов’язання з податку з доходів найманих працівників.

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, охоплений документальною перевіркою, позивач на підставі приймальних квитанцій здійснював закупівлю сільськогосподарської продукції (велика рогата худоба, молодняк, коні, свині) у фізичних осіб, виплачуючи останнім винагороду за реалізовану продукцію. При цьому, постачання переробному підприємству здійснювалось шляхом закупівлі на підставі договорів доручення за кошти та від імені підприємства-позивача.

Представники сторін не заперечували факту закупівлі позивачем сільськогосподарської продукції (молока) у фізичних осіб та їх оплату.

Відповідно до абзацу 2 п.5 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №805 від 12.05.1999 року (надалі по тексту Порядок №805), оплата особистим селянським господарствам вартості проданих ними переробним підприємствам молока і виплата їм дотацій здійснюється готівкою безпосередньо з каси переробного підприємства або згідно з договором доручення через сільськогосподарські підприємства, інші організації чи сільські (селищні) ради.

Згідно пунктів 2.11, 2.12, 3.4 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15,12.2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320 (надалі по тексту Положення №637) видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт.

Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що під час виплати доходів в першому півріччі 2006 року за придбане молоко, громадянами не надано позивачу належних документів відповідних органів місцевого самоврядування щодо наявність в їхньому господарстві великої рогатої худоби. Під час розгляду справи позивачем не надано до суду доказів щодо наявності зазначених документів. Таким чином, колегія суддів вважає не доведеним факт закупівлі позивачем у населення продукції власного виробництва.

Відповідно до п.п.4.3.36 п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (надалі по тексту Закон №889) не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу лише доходи від відчуження безпосередньо власником сільгосппродукції, вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для: ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

При цьому, відповідно до приписів норм зазначеного Закону, який зазнав змін шляхом прийняття Закону України "Про внесення зміни до статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 09.02.2006 року, при здійснення операцій з продажу сільгосппродукції, отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без утримання податку.

Порядок видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку та форма довідки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року за №1063 Надалі по тексту Порядок №1063). Довідка про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку видається безоплатно сільською, селищною, міською радою власнику сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки) у 10-денний строк з дня звернення за місцем проживання на підставі письмової заяви, якщо сільгосппродукція вирощується (виробляється) ним на земельних ділянках.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, особи, уповноважені позивачем на закупівлю молока у населення вищезазначені довідки не отримували, а тому відсутні підстави вважати, що придбане молоко належить до продукції власного виробництва. При цьому, колегія суддів, відхиляє довідки надані позивачем до суду апеляційної інстанції, оскільки вони не були надані відповідачу під час проведення ним перевірки, а їх форма не відповідає вимогам Порядку №1063.

Відповідно до п.п.8.1.1 п. 8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми його доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст.7 цього Закону. Відповідно до п.22.3 ст.22 Прикінцевих положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", починаючи з 01.01.2004 року та до 31.12.2006 року ставка оподаткування, визначена п.7.1 ст.7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

Згідно із п.п. 4.2.15 ст. 4 зазначеного Закону, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу включається, зокрема, сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Відповідно до п.п.9.10.1 п.9.10 ст.9 Закону №889, податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих, зокрема, під звіт і не повернутих таким платником податку протягом встановленого п.п.9.10.3 строку, є особа, що надала такі суми, а саме: б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що надала у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

При нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт 1,149425, п.3.4 ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Як вбачається з матеріалів справи, при визначені розміру податку з доходів фізичних осіб Кременчуцька ОДПІ, керувалась саме приписами зазначеного закону, визначивши об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб розмір коштів, які були отримані заготовлювачами (працівниками позивача) для придбання молока у фізичних осіб та кошти виплачені за отримане молоко, а також головним інженером Кисельовим С.В. та інкасатором Логіновим П.М. (т.1 а.с.97-114)

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував відсутність у підприємства позивача довідок про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агенту без утримання податку, передбачених п.п.4.3.36 п.4.3 ст.4 Закону №889 та за формою, встановленою Порядком №1063, що призвело до порушення судом приписів Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та неправильного вирішення справи, в частині скасування податкового-повідомлення рішення про визначення позивачу податкового зобов’язання у розмірі 1250425, 17 грн. та відповідних штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем приписів п.п. «а»п.19.2 ст.19 Закону № 889.

Крім того, відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів" первинні звітні та облікові документи, пов'язані з проведенням операцій, які не мають ідентифікаційних номерів, вважаються недійсними, ідентифікаційні номера з Державного реєстру є обов'язковими для використання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, в разі виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов'язкові платежі згідно з чинним законодавством України; укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки сплати платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума коштів, яка документально не підтверджена за інформацією з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України щодо недійсності ідентифікаційних номерів фізичних осіб, зазначених у податковому розрахунку за Ф.1-ДФ та приймально-розрахункових відомостях приймачів-здавальників молока при складанні звіту про використання коштів наданих під звіт ВАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" становить 9 811,41 грн.

Отже, грошові кошти, відображені підзвітними особами в звітах про використання коштів наданих на відрядження або під звіт, є сумами, виданими під звіт і не повернутими повністю, а також являються додатковим доходом працівника і повинні оподатковуватись податком з доходів фізичних осіб. Між тим, з виплаченої суми податок з доходів фізичних осіб не утримувався. Колегія суддів, відхиляє доводи позивача щодо необґрунтованості донарахування податку відповідачем через наявність помилки в зазначені ідентифікаційного коду особи, оскільки обов’язковість достовірності такої інформації випливає з приписів Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб –платників податків та інших обов’язкових платежів».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції допустив порушення приписів ст.7 зазначеного закону, що призвело до неправильного вирішення справи, в частині скасування податкового-повідомлення рішення про визначення позивачу податкового зобов’язання у розмірі 1466, 07 грн та відповідних штрафних (фінансових) санкцій через порушення ним п.п."а" п.19.2 ст.19 Закону №889.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.3 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст..207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області –задовольнити.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 27.01.2009р. по справі№9/215/5018 –скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький міськмолокозавод»до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення –відмовити.

          Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                                                 Н.В.Шевцова

Судді:                                                                                           Є.В.М’ягкий

                                        Я.М.Макаренко

Повний текст виготовлено 23.09.2009 року