Постанова № 50196102, 10.09.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2015 р.Справа № 923/731/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.В. Поліщук, М.А. Мирошниченка

при секретарі судового засідання: Е.М. Вєлковій

за участю представників сторін:

від відповідача - І.В. Анікєєва

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце апеляційного перегляду повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні

на рішення господарського суду Херсонської області від 07.07.2015 року

у справі № 923/731/15

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні

до Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт»

про стягнення 7557,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні звернулось до місцевого господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» про стягнення завданої шкоди в сумі 7491,62 грн. (а.с. 3-5, 98).

Позовні вимоги обґрунтовані поданням відповідачем некоректної звітності до УПФУ та несвоєчасного її коригування, що спричинило нарахування та виплату пенсіонеру Волкову Анатолію Леонідовичу - колишньому працівнику ДП «Херсонський морський торговельний порт» завищеного розміру пенсії, чим завдано матеріальну шкоду державі в особі Пенсійного фонду України в сумі 7491,62 грн. за період з березня 2009р. по вересень 2014р., яка підлягає стягненню на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов зазначив про його необґрунтованість та у своїй заяві просив застосувати строк позовної давності (а.с. 44-48, 106-107).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.07.2015р. (суддя Соловйов К.В.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 24.07.2015р., у позові відмовлено з мотивів його недоведеності (а.с. 122-126).

Не погодившись з рішенням суду, позивач 10.08.2015р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права (а.с. 137-138).

Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, яке ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.08.2015р. задоволено, скаргу прийнято до провадження із призначенням до розгляду (а.с. 133-134).

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач зазначив про її безпідставність, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с. 146-148).

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до Статуту ДП «Херсонський морський торговельний порт», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.09.2008р. №1084, зареєстрованого виконкомом Херсонської міської ради від 15.09.2008р. за №14991050012001922, з урахуванням змін до Статуту, ДП «Херсонський морський торговельний порт» є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності, та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (а.с. 53-76).

З 16.11.2004р. на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Херсоні перебуває та отримує пенсію за віком Волков Анатолій Леонідович, який на момент призначення пенсії працював у ДП «Херсонський морський торговельний порт».

16.11.2014р. ДП «Херсонський морський торговельний порт» подано індивідуальні дані за період з 01.01.2004р. по 31.10.2004р., які були використані для розрахунку пенсії Волкову А.Л.

24.03.2005р., відповідно до п. 7 постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 «Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» страхувальником надано до УПФУ звіти про заробітну плату Волкову А.Л. за період з 01.01.2004р. по 31.10.2004р. з позначками «Початкова».

За заявою Волкова А.Л. від 26.03.2009р., відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при проведенні перерахунку пенсії з 01.04.2009р. було враховано заробітну плату за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р. за наданою довідкою підприємства про суми заробітної плати за 60 місяців та з 01.07.1995р. по 01.07.2000р. за даними, що містилися в Центральному сховище даних персоніфікованого обліку відомостей ПФУ.

Всі дані про заробітну плату застрахованих осіб, поданих страхувальниками у звітах «Призначення пенсії» та «Початкова» зберігаються у Центральному сховище ПФУ. За умови співпадання основних реквізитів індивідуальних відомостей на застраховану особу у звітах «Призначення пенсії» та «Початкова» у системі персоніфікованого обліку відбувається технологічна заміна попередньо накопичених відомостей в обліковій картці (внесених відповідно до звіту за типом форми «Призначення пенсії») особи на актуальні відомості (внесені за підсумками звітного року за типом форми «Початкова»). Така заміна відбувається тільки на центральному рівні. У випадку, коли основні реквізити індивідуальних відомостей на застраховану особу не співпадають, у Центральному сховищі ПФУ залишаються актуальними обидва документи, що призводить до недостовірного відображення розміру заробітної плати застрахованої особи, а саме задвоєнню заробітної плати за період співпадання по обох звітах з позначками «Призначення пенсії» та «Початкового».

05.09.2014р. на підставі подання платником письмової заяви про проведення позапланової перевірки за його бажанням, УПФУ проведено позапланову перевірку щодо правильності формування відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) на застраховану особу, за результатами якої виявлено, що страхувальником 16.11.2004р. подано індивідуальні відомості для призначення пенсії, в якій зазначено код тип ставки страхового збору « 1» (робота пенсіонера на загальних умовах) за період з 01.01.2004р., а у відомості з типом форми «Початкова» зазначено код типу ставки страхового збору « 2» (інвалідність) за період з 01.01.2014р. по 31.12.2004р. Оскільки, основні реквізити індивідуальних даних відомостей різні, не відбулась технологічна заміна звіту «Призначення пенсії» на звіт «Початкова», що призвело до задвоєння сум заробітної плати за період з 01.01.2004р. по 31.10.2004р., про що складено відповідний акт від 05.09.2014р. №151, який підписано уповноваженими особами без зауважень та заперечень (а.с. 9-24).

Встановлення факту спричинення збитків в сумі 7491,62 грн., шляхом подання недостовірних відомостей ДП «Херсонський морський торговельний порт» стало підставою для звернення УПФУ в м. Херсоні до місцевого господарського суду з даним позовом.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову з огляду на слідуюче.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, є страхувальниками відповідно до цього Закону.

Статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що в Україні здійснюється облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять в тому числі від роботодавців. На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 03.12.2013р. № 25-2 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року №22-2» встановлено, що облік застрахованих осіб, звіти щодо сум нарахованих внесків та сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за періоди до 01 січня 2011 року ведуться відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 «Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за №1000/9599 та постанови правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152.

Згідно з п.1.3 Порядку затвердженого постановою № 7-6 страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком повинен подати до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.

Водночас, якщо застрахована особа зверталась за призначенням (перерахунком) пенсії протягом поточного року (до терміну подання річної звітності) для додаткового обліку даних про застраховану особу за період, що минув після останнього звіту, в комплекті документів, необхідних для призначення пенсії, страхувальник повинен надати територіальному органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації усі відсутні у СПОВ відомості про застраховану особу-заявника за період роботи у страхувальника до дати формування заяви на призначення пенсії.

У разі виявлення недостовірних відомостей, які подані та/або накопичені в електронних базах даних персоніфікованого обліку, страхувальник подає до відповідного територіального органу Пенсійного фонду необхідні коригуючі або скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних звітів про застраховану особу.

Отже, заміна відомості «Призначення пенсії» відбувається, якщо підприємством подано «Початкову» відомість з такими ж реквізитами, що і в «Призначення пенсії».

Враховуючи, що реквізити відомостей надані підприємством не співпадали, було залишено актуальним обидва документи. У зв'язку з цим, на підставі поданого документа з позначкою «Коригуюча» у системі персоніфікованого обліку відбувається технологічна заміна попередньо накопичених відомостей в обліковій картці особи на актуальні відомості, що подані страхувальником у документі з позначкою «Коригуюча».

На підставі поданого документа з позначкою «Скасовуюча» недостовірні відомості облікової картки вилучаються із переліку актуальних для використання, але залишаються у електронному архіві для збереження історії звітування. Скасування відомостей здійснюється, якщо некоректними виявились такі ключові реквізити первинного звіту, як код страхувальника, звітний рік, номер облікової картки застрахованої особи, код категорії застрахованої особи, код підстави для спеціального стажу.

Коригування або скасовування відомостей облікової картки застрахованої особи здійснюється за будь-які роки функціонування системи персоніфікованого обліку тільки на підставі наданих у встановленому порядку документів страхувальника. Графіки подання первинної звітності та коригувальних документів до системи персоніфікованого обліку визначаються та надаються страхувальникам територіальними органами Пенсійного фонду за місцем їх реєстрації. Відомості до системи персоніфікованого обліку надаються на електронних та паперових носіях. Електронні носії з первинною звітністю до системи персоніфікованого обліку формуються страхувальником з використанням спеціального комплексу програм «АРМ-Р».

У відповідності до п. 2 Порядку до переліку документів первинної звітності віднесено Індивідуальні відомості про застраховану особу.

За приписами ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

За змістом ст. 1166 ЦК України матеріальна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, внаслідок подання відповідачем двічі Індивідуальних відомостей застрахованих осіб, відбулося подвійне відображення фонду заробітної плати, на підставі чого надмірно нараховані та виплачені пенсійні кошти застрахованій особі на суму 7491,62 грн., є для органів Пенсійного фонду України шкодою, яка згідно вищенаведених приписів підлягає відшкодуванню.

Позивачем доведена наявність усіх елементів складу допущеного правопорушення (протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, вина).

Судова колегія не згодна з висновком суду в цій частині, оскільки не зазначення в акті перевірки які пункти «Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» порушені, не притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб відповідача за вчинення адміністративного правопорушення, не спростовують факт надання відповідачем некоректної звітності до ПФУ, відповідальність за повноту, достовірність та правильність зазначених в ній відомостей покладена саме на посадових осіб звітуючого суб'єкта, з чим погодився представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Щодо застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За умовами ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до винесення судом рішення.

Так, про факт завдання відповідачем майнової шкоди позивач дізнався в ході проведення позапланові перевірки - 05.09.2014р., а відтак позивач звернуся до суду першої інстанції з даним позовом (14.05.2015р.) в межах трирічного строку на його подання, тому заява відповідача про застосування строків позовної давності відхиляється судовою колегією.

Вищевикладене не було враховано судом першої інстанції, що призвело до прийняття неправомірного рішення, яке підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, оскільки станом на день подання позовної заяви та апеляційної скарги позивач був звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 18 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь Державного бюджету України слід стягнути судовий збір в загальній сумі 2740,50 грн. (1827,00 грн. за позовом та 913,50 грн. за апеляційний перегляд).

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 07.07.2015р. у справі №923/731/15 скасувати, позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні шкоду в сумі 7491,62 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1827,00 грн. за позовом (за платіжними реквізитами місцевого господарського суду) та 913,50 грн. за апеляційний перегляд (за платіжними реквізитами суду апеляційної інстанції).

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 14.09.2015р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя М.А. Мирошниченко