Постанова № 50195765, 07.09.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2015 р. Справа № 917/997/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плужник О.В., суддя Пушай В.І., суддя Істоміна О.А.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Данілова Н.Н., за довіреністю №29-14/20 від 05.01.15 р.;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №04/09-ю від 04.09.15 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3, м. Полтава (вх. №3770 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.06.15 року у справі № 917/997/15

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава

до ФОП ОСОБА_3, м. Полтава

про стягнення 14864,55 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" звернулося з позовом до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Договором №1368 від 01.06.2006 року в розмірі 14864,55 грн., з яких основний борг в розмірі 8907,05 грн., 5171,12 грн. пеня, 44,69 грн. 3% річних, 741,69 грн. інфляційні витрати.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.06.2015 року по справі №917/997/15 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено частково.

Припинено провадження в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 8907,05 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" заборгованість за Договором №1368 від 01.06.2006 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води в розмірі 5957,50 грн., з яких 5171,12 грн. пеня, 44,69 грн. 3% річних, 741,69 грн. інфляційних втрат, витрати на сплату судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при його прийнятті.

Просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11.06.2015 року по справі №917/997/15 та прийняти нове, яким змінити рішення в частині стягнення пені.

Скаржник зазначає в апеляційній скарзі, що при вирішенні спору суд першої інстанції не перевірив, чи діє даний договір на дату розгляду справи, чи не розірваний він, чи дійсно відповідач по справі отримав поставлену теплову енергію, якими доказами це підтверджується, оскільки, на думку апелянта, наявність договірних відносин не доказує наявність виконаних зобов'язань з боку кожної із сторін.

Апелянт зазначає, що ФОП ОСОБА_3 фактично теплову енергію не отримав, оскільки не є власником приміщення, що є предметом даного договору, а саме приміщення по АДРЕСА_1.

В той же час апелянт зазначає, що 25.05.2015 року відповідач погасив усю існуючу заборгованість, що підтверджується також текстом рішення. На думку скаржника, якщо керуватися вимогами рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 №7-рп/2013 та здійснити перерахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, то розмір пені буде становити 479,03 грн., що є адекватною мірою відповідальності боржника та не створює додаткових надмірних прибутків для кредитора.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що в матеріалах справи наявні докази що підтверджують факт надання "Споживачу" теплової енергії - це копії рахунків, актів приймання-передачі теплової енергії та реєстрів згрупованих поштових відправлень з відміткою Укрпошти про направлення.

Крім того, п. 17 договору визначено, що він укладений для опалення на період з 01.02.2006 року до 31.12.2011 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення і вважається продовженим щорічно," якщо за місяць до закінчення його строку не надійде заяви однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Заяв від відповідача (споживача) про відмову від договору чи його перегляд до підприємства не надходило. Судом також встановлено, що за період з 01.11.2014 по 31.03.2015 позивач поставив відповідачу теплову енергію на суму 8907,05 грн., вартість якої оплачена останнім повністю лише 25.05.2015. Тобто, відповідач вчинив дії на виконання умов Договору, а саме провів оплату за надані послуги теплопостачання, що свідчить про намір відповідача продовжити строк дії договору. З огляду на вищевикладене, позивач вважає чинним Договір №1368 від 01 лютого 2006 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.

На думку позивача, відповідач зробив невірний висновок щодо наявності підстав для часткового задоволення позову про стягнення пені у розмірі, визначеному з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та не врахував, що такі правовідносини регулюються спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, між Полтавським обласним комунальним підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та ФОП ОСОБА_3 укладено договір №1368 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.

За умовами Договору, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" бере на себе забезпечення опалення приміщення по АДРЕСА_1.

Пунктами 10-11 Договору визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом, плановими платежами за платіжними дорученнями платника у розмірі 1/3 обсягів місячного споживання теплової енергії у розмірі 159,10 грн. без урахування ПДВ на місяць в опалювальний сезон.

Додатковою угодою №6 до Договору від 20.10.2011 року внесено зміни до Договору, зокрема, серед іншого, розділ Договору "Розрахунки за користування тепловою енергією" викладено в новій редакції, відповідно до якої розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень.

Відповідно до п. 2 ч. І ст. 5 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та згідно із абз. 7 ст. 16 Закону України "Про теплопостачання", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

31 грудня 2014 року Постановою НКРЕКП "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів ( крім населення) і схвалення Інвестиційної програми ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" №653 від 28.11.2014 року встановлено тариф для потреб інших споживачів ( крім населення) у розмірі 1202.9 грн./Гкал ( без ПДВ).

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007 р. (далі - Правила) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського Кодексу України, за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 10.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 6 до Договору від 20.10.2011 року, споживач зобов'язується сплачувати за опалення у визначені строки з кінцевим розрахунком до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

Як обгрунтовано встановлено судом першої інстанції, внаслідок невиконня договірних зобов'язань у ФОП ОСОБА_3 за період з 01.11.2014 року по 31.03.2015 року утворилася заборгованість за відпущену теплову енергію в розмірі 8907,05 грн., в т.ч. ПДВ 1 577 грн. 99 коп.

Відповідно до наданих представником позивача копій виписок банку станом на 25.05.2015 року ФОП ОСОБА_3 за надані тепловою організацією послуги розрахувався в повному обсязі.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно та обгрунтовано припинив провадження в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 8907,05 грн.

Пунктом 11.2 Договору, в редакції додаткової угоди №6 від 20.10.2011 року, передбачено, що факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно в акті приймання-передачі теплової енергії, складеному сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору. У разі неповернення "Споживачем" акту приймання - передачі теплової енергії в 5-ти денний термін, він, підписаний "Теплопостачальною організацією" в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджує факт надання "Споживачу" теплової енергії.

Позивачем в якості доказів, що підтверджують факт надання відповідачу теплової енергії подано до матеріалів справи копії рахунків, актів приймання-передачі теплової енергії та реєстрів згрупованих поштових відправлень з відміткою Укрпошти про направлення (а.с. 20-39).

Враховуючи зазначене, посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не перевірив, чи діє даний договір на дату розгляду справи, чи не розірваний він та чи дійсно відповідач по справі отримав поставлену теплову енергію і якими доказами це підтверджується, не обгрунтовані та не приймаються судом до уваги.

Не приймаються судом до уваги і посилання відповідача на необхідність часткового задоволення позову про стягнення пені у розмірі, визначеному з урахуванням вимог ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки зазначені правовідносини регулюються спеціальним законодавством, а саме ЗУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Відповідно до п.11.3 Договору в редакції Додаткової угоди №7 до Договору від 10.10.2011 p., у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу.

Крім того, про що обгрунтовано зазначено в рішенні суду першої інстанції, згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної в Постанові від 16.04.2013 року у справі №3-6гс13 (справа 18/957/12) нормою ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг - пеня в розмірі 1,0 % за кожен день прострочення платежу, але не більше 100% боргу. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у т.ч. й за відсутності у договорі умови про неустойку.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. України.

Отже, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 44,69 грн. за період з 15.12.2014 року по 21.04.2015 року та 741,69 грн. інфляційних витрат за період з січня 2015 року по березень 2015 року, нарахованих останньому у зв'язку з невиконанням ним зобов'язання по оплаті за відпущену теплову енергію.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 11.06.2015 року по справі №917/997/15 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 33, 35, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 11.06.2015 року по справі №917/997/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14.09.15

Головуючий суддя Плужник О.В.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Істоміна О.А.