Постанова № 50195545, 09.09.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2015 року Справа № 904/6370/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Назаренко С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник Дробот Д.М., довіреність № 2341 від 30.07.2015 року,

від відповідача-1: не з'явився,

від відповідача-2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Агроінтер" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2015 року у справі № 904/6370/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", м. Київ

до

відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Агроінтер", м. Київ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн Бізнес", м. Дніпропетровськ

про стягнення 8 946 933, 34 доларів США та 19 011 777, 87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Агроінтер", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн Бізнес" про стягнення солідарно з відповідача-1 та в межах суми 100 000, 00 грн. з відповідача-2 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 299-КД від 19.07.2011 року (із змінами та доповненнями) у загальному розмірі 8 946 933, 34 доларів США та 19 011 777, 87 грн., що складається з: 546 933, 34 доларів США та 703 627, 40 грн. - нарахованих та не сплачених відсотків за користування кредитом; 8 400 000, 00 доларів США та 8 200 000, 00 грн. - заборгованості по сплаті кредитних коштів; 8 805 424, 00 грн. - нарахованої пені за порушення строків повернення суми кредиту в доларах США; 840 395, 67 грн. - нарахованої пені за порушення строків сплати відсотків за кредитом в доларах США; 417 863, 01 грн. - нарахованої пені за порушення строків повернення суми кредиту в національній валюті - гривні; 44 467, 79 грн. - нарахованої пені за порушення строків сплати відсотків за кредитом в національній валюті - гривні.

За вказаною позовною заявою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2015 року порушено провадження у справі № 904/6370/15.

21.07.2015 року до господарського суду Дніпропетровської області від Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову до відповідача-1 та відповідача-2 шляхом:

накладення арешту в межах суми позову, а саме 8 946 933, 34 доларів США та 19 011 777, 87 грн. на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Агроінтер" в усіх банках та інших фінансових установах, що будуть виявлені органами Державної виконавчої служби України;

накладення арешту в межах суми 100 000, 00 грн. на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн Бізнес" в усіх банках та інших фінансових установах, що будуть виявлені органами Державної виконавчої служби України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2015 року у справі № 904/6370/15 (суддя Мілєва І.В.) забезпечено позов шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Агроінтер", виявлені державним виконавцем при виконанні даної ухвали, в межах суми 8 946 933, 34 дол. США (еквівалент 196 713 422, 96 грн. станом на 17.07.2015 року) та 19 011 777, 87 грн.; забезпечено позов шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн Бізнес", виявлені державним виконавцем при виконанні даної ухвали, в межах суми 100 000, 00 грн.

Приймаючи ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачів у відповідних сумах, місцевий господарський суд керувався приписами ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України та виходив з тих обставин, що рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2015 року у справі № 910/19083/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 року, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Агроінтер", як поручителя-2 та солідарного боржника з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком", на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" прострочену заборгованість за кредитним договором № 2-0066/13/11-KLMV від 29.10.2013 року по поверненню кредитних коштів у доларах США в розмірі 2 248 000, 00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02.03.2015 року становить 60 377 040, 27 грн., прострочену заборгованість по поверненню кредитних коштів в євро в розмірі 4 630 000, 00 євро, що за курсом НБУ станом на 02.03.2015 року становить 139 772 847, 60 грн., прострочену заборгованість по нарахованим процентам у доларах США в розмірі 187 458, 24 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02.03.2015 року становить 5 034 774, 78 грн., прострочену заборгованість по нарахованим процентам в євро в розмірі 361 200, 01 євро, що за курсом НБУ станом на 02.03.2015 року становить 10 904 093, 73 грн., комісію в розмірі 369 094, 31 грн., пеню за простроченим кредитом та процентами в доларах США в розмірі 85 786, 79 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02.03.2015 року становить 2 304 071, 39 грн., пеню за простроченим кредитом та процентами в євро в розмірі 175 393, 34 євро, що за курсом НБУ станом на 02.03.2015 року становить 5 294 865, 35 грн., пеню за простроченою комісією в розмірі 15 556, 84 грн. Також, місцевий господарський суд врахував, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 року у справі № 910/19083/14 встановлено, що пунктом 5.9. договору поруки № 1-0419/13/11-Р від 29.10.2013 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК Агроінтер", визначено, що договір припиняється шляхом укладення протягом 10 календарних днів з моменту передачі боржником (ТОВ "Ексімагроком") в іпотеку та заставу нерухомості та обладнання олійно-екстракційного заводу, розташованого за адресою: м. Чугуїв, вул. Вокзальна, буд. 26-В, а також ті обставини, що умовами п. 10.3.6.17 кредитного договору № 299-КД від 19.07.2011 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК Агроінтер", в редакції додаткової угоди № 11 від 18.07.2014 року, передбачено, що протягом 4-х календарних місяців від дати укладення цього договору позичальник (Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Агроінтер") зобов'язується забезпечити закінчення будівництва об'єкту, визначеного п. 3.1.17.3 цього договору (комплекс будівель та споруд олійно-екстракційного заводу, розташованого за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Вокзальна, буд. 26-В), введення його в експлуатацію та оформлення права власності ТОВ "Ексімагроком" на нього відповідно до вимог чинного законодавства, а також забезпечити укладення між банком (позивачем) та ТОВ "Ексімагроком" договору іпотеки зазначеного нерухомого майна/додаткової угоди до угоди про забезпечення, вказаної в п. 3.1.17.3. цього договору, щодо зміни опису предмета іпотеки, зміни опису документів, що підтверджують право власності на предмет іпотеки. Додатковою угодою № 13 від 27.02.2015 року до кредитного договору визначено кінцевий строк виконання вказаного зобов'язання до 06.04.2015 року. Разом з тим, позивач зазначає, що позичальник (ТОВ "АПК Агроінтер") так і не виконав умови п. 10.3.6.17 кредитного договору, та вважає, що ТОВ "АПК Агроінтер" вчиняє дії, спрямовані на відчуження ТОВ "Ексімагроком" майна, яке має бути передане в іпотеку. За наведених вище обставин місцевий господарський суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду та, відповідно, про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Агроінтер" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті вказаної ухвали норм процесуального права, постановлення ухвали суду за відсутності достатніх для цього підстав, апелянт означену ухвалу вважає незаконною та просить її скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-1 зазначає, що місцевий господарський суд прийняв оскаржувану ухвалу на підставі припущень позивача, які не можуть бути достатніми і переконливими доказами наявності реальної загрози неможливості виконання рішення суду. Так, за доводами відповідача-1, невиконання ним умов кредитного договору та не вчинення дій, спрямованих на погашення заборгованості, не може бути достатнім підтвердженням загрози зникнення або зменшення майна відповідача-1 на момент виконання рішення суду. Зазначені обставини не мають своїм безпосереднім наслідком неможливість або утруднення виконання потенційного рішення суду про задоволення позовних вимог та не свідчать про відчуження відповідачем-1 свого майна. Також, на думку відповідача-1, невиконання ним зобов'язань за кредитним договором не може бути підставою для забезпечення позову, оскільки це є предметом спору та потребує доказування, тому не можна наведені твердження позивача розглядати як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову. Питання обґрунтованості позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Висновки суду щодо незадовільного фінансового стану відповідача-1 внаслідок існування заборгованості перед іншими кредиторами апелянт вважає безпідставними, оскільки такі висновки ґрунтуються виключно на доводах позивача про наявність рішення господарського суду міста Києва в іншій справі щодо стягнення заборгованості за іншим кредитним договором з ТОВ "Ексімагроком" та відповідача-1, як поручителя зазначеного товариства. Наявність одного рішення суду про стягнення коштів з відповідача-1, за твердженням останнього, не може бути достатнім доказом фінансової неспроможності відповідача-1; інших доказів фінансової неспроможності відповідача-1 (систематичного невиконання ним своїх зобов'язань перед кредиторами, перевищення розміру зобов'язань відповідача-1 перед кредиторами (пасивів) над активами) позивач не надав. Також, за доводами відповідача-1, наявність заборгованості перед позивачем та її перевищення над розміром статутного капіталу відповідача-1 не є належним підтвердженням існування реальної загрози знищення або зменшення майна відповідача, оскільки не має своїм безпосереднім наслідком неможливість або утруднення виконання потенційного рішення суду про задоволення позову; окрім того, відповідач-1 зазначає, що товариство є власником і іншого майна: продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Щодо висновку суду, що відповідач-1 вчиняє дії, спрямовані на відчуження майна, яке має бути передано у забезпечення позивачу відповідно до умов кредитного договору, який ґрунтується на твердженні позивача про те, що ТОВ "Ексімагроком" зобов'язалося передати в іпотеку нерухомість, яка має бути передана у забезпечення позивачу відповідно до умов кредитного договору, іншій банківській установі, відповідач-1 вважає, що підставою для застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є наявність реального та обґрунтованого ризику зникнення або зменшення на момент виконання рішення майна, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, але не майна третіх осіб. Разом з тим, місцевий господарський суд обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову щодо відповідіча-1 твердженнями позивача щодо наявності ризику відчуження майна третьої особи - ТОВ "Ексімагроком", яке не є учасником судового процесу у даній справі, а правовідносини за договором іпотеки майнових прав на нерухомість вказаного товариства не є предметом спору у цій справі та не впливають на виконання рішення суду. Також, на думку відповідача-1, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали не надав належну оцінку співвідношенню обраного позивачем виду забезпечення позову із заявленими вимогами. Так, судом не враховано, що накладення арешту на грошові кошти відповідача-1 в усіх банках та в інших фінансових установах в межах суми позову призвело до повної зупинки фінансово-господарської діяльності підприємства, порушення прав та законних інтересів найманих працівників та низки контрагентів відповідача-1, ненадходження до Державного бюджету України загальнообов'язкових платежів, податків та зборів. Отже, як вважає відповідач-1, суд при винесенні оскаржуваної ухвали не взяв до уваги той факт, що внаслідок забезпечення інтересу позивача порушується інтерес низки осіб, що свідчить про неадекватність обраного позивачем виду забезпечення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-1 посилається і на ті обставини, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд не взяв до уваги той факт, що виконання зобов'язань відповідача-1 за кредитним договором забезпечено низкою угод про забезпечення відповідно до п. 3.1.4-3.1.10 кредитного договору, сума забезпечення за якими перевищує суму позовних вимог банку про стягнення заборгованості. На підставі зазначених угод про забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за кредитним договором забезпечено у повному обсязі. Таким чином, відповідач-1 вважає, що у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на інше майно відповідача-1 немає необхідності. Окрім того, відповідач-1 зазначає, що оскаржувана ухвала не містить жодних мотивів, доводів та посилань на обставини, які б вказували на наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову щодо відповідача-2, у зв'язку з чим вбачає підстави для її скасування у повному обсязі.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову, про що постановив оскаржувану ухвалу, з доводами апеляційної скарги не погоджується, зазначає, що доводи апелянта є безпідставними та помилковими, а оскаржувана ухвала господарського суду - законною та обґрунтованою, винесеною з дотриманням норм як матеріального, так і процесуального права. Так, за доводами позивача, відповідач-1 не надав жодних доказів, які б спростовували обґрунтоване припущення позивача щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову, або які б спростовували обставини, що підтверджуються наданими позивачем до заяви про забезпечення позову доказами. У свою чергу, стверджуючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову та про правомірність прийняття місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали, позивач посилається на ті обставини, що предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідачів заборгованості у загальному розмірі 8 946 933, 34 дол. США та 19 011 777, 87 грн., яка обґрунтована, зокрема, невиконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань позичальника за кредитним договором та відповідачем-2 своїх зобов'язань поручителя за договором поруки. Значна сума заборгованості, що заявлена до стягнення, яка є досить значною і у порівнянні з розмірами статутного капіталу відповідачів, та відсутність жодних документально підтверджених відомостей про вжиття з боку відповідачів будь-яких дій, спрямованих на її погашення (безпосереднє внесення грошових коштів у погашення заборгованості), надають підстави допускати ймовірність настання обставин, за яких належне відповідачу майно (грошові кошти) можуть зменшитися, а у даному випадку, без наявності ухвали про забезпечення позову - взагалі зникнути. За доводами позивача, як неналежне виконання відповідачем-1 умов кредитного договору, яке має сталий та продовжений характер, так і обставини, що виходять з дійсних правовідносин між позивачем та відповідачами, свідчать про відсутність у відповідачів намірів щодо погашення заборгованості перед позивачем. Окрім того, позивач посилається на наявність судових процесів, зокрема справи № 910/19083/14, про стягнення значної суми заборгованості з відповідача-1 на користь іншого банку - ПАТ "Банк Форум" за кредитним договором № 2-0066/13/11- KLMV від 29.10.2013 року, а саме у загальному розмірі 169 733 008, 27 грн. Такі обставини, як вважає позивач, підтверджують факт фінансової неспроможності відповідача-1 та невиконання ним прийнятих на себе зобов'язань. Також, позивач звертає увагу, що відповідачі по справі № 910/19083/14 намагалися уникнути відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань перед ПАТ "Банк Форум" шляхом визнання недійсним кредитного договору та договорів поруки, при тому, що факт отримання кредитних коштів від ПАТ "Банк Форум" не заперечувався. Важливою обставиною, на думку позивача, є і те, що ТОВ "Ексімагроком" поручився в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 2-0066/13/11- KLMV від 29.10.2013 року передати іншій банківській установі в іпотеку нерухомість олійно-екстракційного заводу, розташованого за адресою: м. Чугуїв, вул. Вокзальна, буд. 26-В, яке за умовами спірного кредитного договору (кредитного договору, який є підставою для звернення до суду у даній справі) має бути передане в іпотеку в забезпечення виконання кредитних зобов'язань відповідача-1 позивачу, а також бездіяльність відповідача-1 щодо протидії таким діям ТОВ "Ексімагроком" відносно зазначеного майна. Незважаючи на додаткові угоди до спірного кредитного договору, якими збільшувалися строки передачі майна ТОВ "Ексімагроком" в забезпечення виконання спірного кредитного договору, відповідач-1 протягом тривалого часу ухиляється від здійснення покладених на нього зобов'язань відносно забезпечення реєстрації права власності на зазначене майно та передачі позивачу добудованого об'єкту в іпотеку, у зв'язку з чим на вказане майно не накладено заборону на його відчуження та не зареєстроване обтяження нерухомого майна іпотекою у відповідному державному реєстрі, а отже не встановлено вищий пріоритет прав позивача, як обтяжувача, відносно предмету іпотеки, яким, в свою чергу, позивач міг би забезпечити хоча б часткове виконання вимог за спірним кредитним договором. Таким чином, позивач вважає, що застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти у сумі, що не перевищує розміру позовних вимог, є беззаперечним заходом захисту прав позивача та забезпечення фактичного виконання рішення суду у разі задоволення позову. Також, в підтвердження своїх доводів щодо незадовільного фінансового стану відповідача-1 позивач посилається на дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, з яких вбачається, що відповідач-1 перебуває в стані припинення своєї господарської діяльності.

Відповідач-1 явку свого повноважного представника у судові засідання, призначені для розгляду апеляційної скарги у даній справі, не забезпечив, про поважність причин неявки у судові засідання свого представника апеляційний господарський суд не повідомив. Відповідач-1 належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги, призначеного на 09.09.2015 року, що підтверджується наявним в матеріалах оскарження ухвали господарського суду рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу-1 рекомендованого поштового відправлення, яким останньому в копії направлена ухвала апеляційного господарського суду від 20.08.2015 року про відкладення розгляду апеляційної скарги (аркуш 274, т. 2 матеріалів оскарження).

Відповідач-2 відзив на апеляційну скаргу не надав, у судові засідання, призначені для розгляду апеляційної скарги, явку свого повноважного представника не забезпечив, про поважність причин неявки у судові засідання свого представника апеляційний господарський суд не повідомив. Відповідач-2 належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань з розгляду апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення відповідачу-2 рекомендованих поштових відправлень, якими останньому в копіях направлені відповідні ухвали апеляційного господарського суду (аркуші 204, 276, т. 2 матеріалів оскарження).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 року у даній справі на підставі клопотання позивача колегією суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А., судді - Пархоменко Н.В., Чередко А.Є. строк розгляду апеляційної скарги продовжено терміном на 15 днів, розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 09.09.2015 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А., судді - Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.

У судовому засіданні 09.09.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали оскарження ухвали господарського суду, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік заходів забезпечення позову.

Так, згідно наведеної правової норми позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали господарського суду, 19.07.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК Агроінтер" (позичальник) укладено кредитний договір № 299-КД, до якого в подальшому додатковими угодами, укладеними сторонами договору, вносилися зміни та доповнення.

Відповідно до п. 10.3.6.17 кредитного договору № 299-КД від 19.07.2011 року в редакції додаткової угоди № 11 від 18.07.2014 року позичальник (відповідач-1) прийняв на себе виконання зобов'язання протягом 4-х календарних місяців від дати укладення цього договору забезпечити закінчення будівництва об'єкту, визначеного п. 3.1.17.3 цього договору (комплекс будівель та споруд олійно-екстракційного заводу, розташованого за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Вокзальна, буд. 26-В), введення його в експлуатацію та оформлення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком" на нього відповідно до вимог чинного законодавства, а також забезпечити укладення між банком (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком" договору іпотеки зазначеного нерухомого майна/додаткової угоди до угоди про забезпечення, вказаної в п. 3.1.17.3 цього договору, щодо зміни опису предмета іпотеки, зміни опису документів, що підтверджують право власності на предмет іпотеки.

Додатковою угодою № 12 від 25.11.2014 року строк виконання наведених вище вимог п. 10.3.6.17 кредитного договору продовжено до 26.12.2014 року; додатковою угодою № 13 від 27.02.2015 року - до 06.04.2015 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за кредитним договором № 299-КД від 19.07.2011 року (з усіма змінами та доповненнями до нього) 27.02.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модерн Бізнес" (поручитель) укладено договір поруки № 299-П.

Статтею 2 договору поруки визначено обсяг зобов'язань відповідача-1, що випливають з кредитного договору, за виконання яких поручитель поручається перед банком. Такими зобов'язаннями, зокрема, є зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, пені, штрафу, інших платежів, визначених кредитним договором, на відповідних умовах.

За положеннями п. 1.2. договору поруки відповідальність відповідача-2 за виконання зобов'язання відповідачем-1 (включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат банку тощо) обмежена сумою 100 000, 00 грн.

Також, відповідно до п. 1.3. договору поруки відповідач-1 і відповідач-2 відповідають перед банком як солідарні боржники.

Заявлені позивачем позовні вимоги у справі мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов кредитного договору № 299-КД від 19.07.2011 року та відповідачем-2 договору поруки № 299-П від 27.02.2015 року, наявністю боргу відповідача-1 за кредитним договором у загальному розмірі 8 946 933, 34 дол. США та 19 011 777, 87 грн., а також обставинами солідарної відповідальності відповідача-2 за договором поруки в межах суми 100 000, 00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі суду та відповідає матеріалам оскарження ухвали господарського суду, рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2015 року у справі № 910/19083/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 року, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Агроінтер", як поручителя, який є солідарним боржником з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком" (позичальник та боржник) за кредитним договором № 2-0066/13/11-KLMV від 29.10.2013 року, на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" прострочену заборгованість по поверненню кредитних коштів, прострочену заборгованість по нарахованим процентам, комісію, пеню за простроченим кредитом, процентами та комісією, у загальній сумі в гривневому еквіваленті та в гривнях - 224 072 344, 27 грн.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що згідно з п. 5.9 договору поруки № 1-0419/13/11-Р від 29.10.2013 року, укладеного Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" з Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК Агроінтер" в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 2-0066/13/11-KLMV від 29.10.2013 року, договір поруки припиняється шляхом укладення протягом 10 календарних днів з моменту передачі боржником в іпотеку та заставу нерухомості та обладнання олійно-екстракційного заводу, що розташований за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Вокзальна, буд. 26-В.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач навів, зокрема, доводи про те, що відповідач-1 так і не виконав зобов'язання (умови) п. 10.3.6.17 кредитного договору № 299-КД від 19.07.2011 року, незважаючи на ті обставини, що строк виконання вказаного обов'язку неодноразово продовжувався сторонами. Вказані доводи позивача відповідачем-1 не спростовуються.

Проте, зі змісту наведених вище судових рішень у справі господарського суду міста Києва № 910/19083/14 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком" зобов'язалося передати в іпотеку та заставу нерухомість та обладнання олійно-екстракційного заводу, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Вокзальна, буд 26-В, для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором перед іншою банківською установою.

За наявності значної суми заборгованості, стягнутої з відповідача-1 рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/19083/14, та взяття Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком" на себе зобов'язання передати майно, яке передбачалось передати для забезпечення зобов'язання за спірним кредитним договором, іншому банку та за іншим кредитним договором, позивач вбачає загрозу отримання реального задоволення своїх вимог у даній справі в повному обсязі.

Такі дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком" та бездіяльність відповідача-1 щодо таких дій по відношенню до нерухомого майна, що розташоване за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Вокзальна, буд. 26-В, за наявності рішення у справі № 910/19083/14, за доводами позивача, свідчать про факт порушення відповідачем-1 умов кредитного договору № 299-КД від 19.07.2011 року та вчинення останнім дій, спрямованих на відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком" майна, яке мало бути передано у забезпечення зобов'язань відповідача-1 позивачу за спірним кредитним договором у даній справі.

За наведених обставин позивач вбачає підстави вважати, що відповідач-1 протягом тривалого часу ухиляється від здійснення прийнятих на себе зобов'язань щодо забезпечення реєстрації майна та передачі банку новозбудованого об'єкта нерухомості в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № 299-КД від 19.07.2011 року.

В обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову позивач також посилається на ті обставини, що заборгованість відповідача-1 перед позивачем за спірним кредитним договором є значною - 8 946 933, 34 дол. США та 19 011 777, 87 грн., та на обставини відсутності протягом тривалого часу жодних документально підтверджених відомостей про вжиття з боку відповідача-1 (позичальника) чи відповідача-2 (поручителя) будь-яких дій спрямованих на погашення заборгованості.

Оцінюючи доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, докази, на які посилається позивач в підтвердження своїх доводів, враховуючи те, що позовні вимоги стосуються стягнення значної суми грошових коштів, при цьому, в умовах вільного розпорядження відповідачами своїми грошовими коштами вони мають можливість витрачати їх на власний розсуд, незважаючи на вирішення справи судом, ті обставини, що позивач є не єдиним кредитором відповідача-1 щодо значної суми грошових коштів та не отримав в забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 в іпотеку майно, на яке, виходячи з умов спірного кредитного договору, розраховував з метою мінімізації своїх ризиків, апеляційний господарський суд вбачає підстави вважати, що у спірних відносинах невжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту грошових коштів відповідача-1 та відповідача-2 у відповідних сумах та у межах суми позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову, і для цього, виходячи з доводів позивача та доданих матеріалів, наявне достатньо обґрунтоване припущення.

Окрім того, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Агроінтер" перебуває в стані припинення своєї господарської діяльності, що свідчить про його незадовільне фінансове становище.

Забезпечення позову шляхом арешту грошових сум, що належать відповідачам, передбачене статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, є таким, що перебуває у зв'язку з предметом позовної вимоги, є адекватним заявленим вимогам, тобто співвідноситься з правом, про захист якого просить позивач.

Вжиття у наведений вище спосіб заходів забезпечення позову забезпечить збалансованість інтересів сторін та спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

У зв'язку з наведеним, місцевий господарський суд правомірно задовольнив заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу-1, у межах суми позовних вимог - 8 946 933, 34 дол. США (еквівалент 196 713 422, 96 грн. станом на 17.07.2015 року) та 19 011 777, 87 грн. та шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-2 в межах суми 100 000, 00 грн.

Таким чином, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду, винесена за результатами розгляду заяви позивача про забезпечення позову, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача-1 на цю ухвалу - без задоволення.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача-1, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачів у відповідних сумах та в межах суми позову.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача-1 про відсутність необхідності у забезпеченні позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-1, оскільки в забезпечення виконання зобов'язань за спірним кредитним договором укладено ряд правочинів, а саме: договори застави товарів в обороті/переробці, договори застави майнових прав, іпотечні договори, договори поруки, договори застави рухомого майна, договори застави корпоративних прав.

В обґрунтування зазначених доводів відповідач-1 лише навів в апеляційній скарзі перелік відповідних договорів, однак не надав їх в копіях до матеріалів справи, що виключає можливість дійти висновку як про їх існування, так і про те, що ці договори укладені саме в забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за спірним кредитним договором - № 299-КД від 19.07.2011 року.

Окрім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що позивач у даній справі звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення коштів з відповідача-1, як безпосереднього позичальника за кредитним договором, та з відповідача-2, як поручителя за договором поруки № 299-П від 27.02.2015 року, не заявляючи при цьому вимог на підставі інших забезпечувальних правочинів щодо звернення стягнення на забезпечувальне майно в рахунок погашення боргу; обрання способу захисту прав є прерогативою позивача і виключно ним на власний розсуд в позовній заяві визначається коло вимог і обґрунтовується суть порушення його прав та інтересів.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що застосування заходів забезпечення позову в межах заявлених до стягнення сум не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність відповідачів, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобіганню перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Судові витрати за подання апеляційної скарги, які складаються з витрат на оплату судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Агроінтер" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2015 року у справі № 904/6370/15 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2015 року у справі № 904/6370/15 залишити без змін.

Повна постанова складена 14.09.2015 року.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко