Рішення № 50193924, 09.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2015Справа №910/16570/15

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"доПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"провідшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 36 565,92 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Кобець Р.Ю. - представник за довіреністю;від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (надалі - ПрАТ "СК "ВУСО") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (надалі - ПАТ НАСК "Оранта") про відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 36 565,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "СК "ВУСО" на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №1325271-02-10-01 від 11.04.2014 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Kia Rio", реєстраційний номер АА 8757 МВ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статтей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки "ЗИЛ-ММЗ 4502", реєстраційний номер АІ 0938 ЕЕ, яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ НАСК "Оранта" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії АІ №5823018), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.06.2015 р. порушено провадження у справі №910/16570/15, розгляд справи призначено на 14.08.2015 р.

Представник позивача в судове засідання 14.08.2015 р. з'явився, подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 14.08.2015 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 30.06.2015 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2015 р. продовжено строк розгляду спору до 10.09.2015 р. та у зв'язку із неявкою представника відповідача, а також невиконанням ним вимог ухвали суду від 30.06.2015 р. розгляд справи відкладено на 09.09.2015 р.

Представник позивача в судове засідання 09.09.2015 р. з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 09.09.2015 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д на яку було надіслано ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами та інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою http://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch та вказано у позові.

Отримання відповідачем поштової кореспонденції за вказаною адресою підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103034561153 (0208104314007) та №0103035340169 (0208104001610).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.09.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.04.2014 р. між ПрАТ "СК "ВУСО", як страховиком та Говорухою Володимиром Васильовичем, як страхувальником було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №1325271-02-10-01, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Kia Rio", реєстраційний номер АА 8757 МВ, 2012 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору встановлено з 04.05.2014 р. по 03.05.2015 р.

29.01.2015 р. о 16 год. 10 хв. по бул. Чоколівському, 6 в м. Києві сталося ДТП за участі застрахованого автомобіля марки "Kia Rio", реєстраційний номер АА 8757 МВ, а саме: Ткаченко Петро Васильович, керуючи автомобілем марки "ЗИЛ-ММЗ 4502", реєстраційний номер АІ 0938 ЕЕ, не переконавшись в безпеці маневру допустив зіткнення з автомобілем марки "Kia Rio", реєстраційний номер АА 8757 МВ, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою ВДАІ Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві про дорожньо-транспортну пригоду №57003014.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Ткаченком Петром Васильовичем вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 11.02.2015 р. в адміністративній справі №3-933/15 (№760/2049/15-п), відповідно до якої Ткаченка Петра Васильовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

30.01.2015 р. власник застрахованого автомобіля "Kia Rio", реєстраційний номер АА 8757 МВ звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №1325271-02-10-01 від 11.04.2014 р.

Відповідно до рахунку №СА-000005311 від 12.03.2015 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля "Kia Rio", реєстраційний номер АА 8757 МВ, в результаті його пошкодження при ДТП склала 39 271,04 грн.

27.02.2015 р. позивачем був складений та підписаний страховий акт №537-02, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля "Kia Rio", реєстраційний номер АА 8757 МВ, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 29 134,25 грн.

10.03.2015 р. та 13.03.2015 р. позивачем було складено та підписано Додаток №1 та Додаток №2 до страхового акту №537-02 від 27.02.2015 р., згідно з якими до виплати призначено страхове відшкодування у розмірі 38 575,92 грн.

На підставі заяви власника застрахованого транспортного засобу про виплату страхового відшкодування, вказаного страхового акту №537-02 від 27.02.2015 р., Додатку №1 до страхового акту від 10.03.2015 р. та Додатку №2 до страхового акту від 13.03.2015 р. ПрАТ "СК "ВУСО", виконуючи свої зобов'язання за Договором добровільного страхування наземного транспорту №1325271-02-10-01 від 11.04.2014 р., сплатила своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 37 075,92 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2000 від 27.02.2015 р., №2425 від 10.03.2015 р. та №2603 від 13.03.2015 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ПрАТ "СК "ВУСО" перейшло в межах суми 37 075,92 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із наявної в матеріалах справи довідки ВДАІ Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві про дорожньо-транспортну пригоду №57003014, вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки "ЗИЛ-ММЗ 4502", реєстраційний номер АІ 0938 ЕЕ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "Kia Rio", реєстраційний номер АА 8757 МВ, належить Ткаченку Сергію Петровичу та знаходився під керуванням Ткаченка Петра Васильовича, вина якого у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи.

Доказів того, що Ткаченко Петро Васильович не мав права керування транспортним засобом - автомобілем марки "ЗИЛ-ММЗ 4502", реєстраційний номер АІ 0938 ЕЕ, та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП, матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що Ткаченко Петро Васильович керував транспортним засобом - автомобілем марки "ЗИЛ-ММЗ 4502", реєстраційний номер АІ 0938 ЕЕ, на законних підставах.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України №30/5009/2733/11 від 02.04.2012 р.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Ткаченка Петра Васильовича встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля "ЗИЛ-ММЗ 4502", реєстраційний номер АІ 0938 ЕЕ відшкодовується Ткаченком Петром Васильовичем як законним володільцем цього транспортного засобу, оскільки зворотного суду не доведено.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "ЗИЛ-ММЗ 4502", реєстраційний номер АІ 0938 ЕЕ, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована ПАТ НАСК "Оранта" згідно із полісом АІ №5823018 строк дії якого з 14.01.2015 р. по 13.01.2016 р., що підтверджено відповіддю МТСБУ, яка надійшла на запит суду.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним Договором (поліс АІ №5823018) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "Kia Rio", реєстраційний номер АА 8757 МВ, становить 39 271,04 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 37 075,92 грн.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 вказаного Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Позивач регресною вимогою №1541 від 06.04.2015 р. звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП.

Втім, відповідач відповіді на вимогу не надав, виплату страхового відшкодування не здійснив.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом серії АІ №5823018, розміри лімітів відповідальності та франшизи (510,00 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 36 565,92 грн. (37 075,92 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) - 510,00 грн. (франшиза) = 36 565,92 грн.)

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31; ідентифікаційний код 31650052) суму страхового відшкодування у розмірі 36 565 (тридцять шість тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 92 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 14.09.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко