Рішення № 50193909, 07.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015

Справа №910/19946/15

За позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос-Нафта"

про стягнення 2 874,94 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос-Нафта" (далі-відповідач) про стягнення 2 874, 94 грн., у тому числі: 2 863, 21 грн. – основний борг, 3, 86 грн. – інфляційні втрати, 7, 87 грн. – 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 14-18-718/127 від 15.04.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.08.2015 за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

20.08.2015 через загальний відділ діловодства суду представник позивача надав витребувані судом документи.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У дане судове засідання представники сторін не з’явились, причин неявки суду не повідомили, однак були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали суду відповідачу та розпискою повноважного представника позивача.

Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про судове засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.09.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2015 між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Агро-Нафта» укладено договір № 14-18-718/127 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, умовами якого передбачено, що позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, 16-а, загальною площею 5 485, 7 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі у цій будівлі. Орендар користується приміщенням, яке складається з кімнат № 516-519 загальною площею 88, 8 кв.м., розміщених на 5 поверсі будівлі, вартістю за експертною оцінкою станом на 31 березня 2015 року 1 130 000, 00 грн.

Орендоване приміщення використовується під офіс.

Відповідно до п. 2.2.3 договору, відповідач зобов’язується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача (позивача) будівлі.

Згідно п. 4.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за даним договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Даний договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з дати підписання акта приймання-передачі до 15.03.2018 включно.

Так, 29.05.2015 між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Агро-Нафта» укладено додатковий договір № 1/118/166 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 14-18-718/127 від 15.04.2015, відповідно до якого сторони керуючись ст. 651, 653 ЦК України та п. 5.5. договору, сторони домовилися внести наступні зміни договору, зокрема сторони підтвердили, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором станом на 19.05.2015 становить 963, 78 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору, сторони домовились припинити з 01.06.2015 дію договору в частині строкового платного користування відповідачем нежитловим приміщенням загальною площею 88, 8 кв.м., які розміщуються за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, 16-а на 5 поверсі адмінбудинку (кімнати № 516-519), що знаходяться у власності позивача.

В іншій частині, в тому числі в частині усіх можливих розрахунків договір втрачає свою чинність з моменту повної сплати заборгованості, визначеної в п.1.1. додаткового договору, плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі, комунальних та інших послуг відповідача за період з 01.05.2015 по 31.05.2015 включно.

У зв’язку з чим, станом на 09.07.2015 за відповідачем утворилась заборгованість за надані комунальні послуги у розмірі 2 863, 21 грн., у тому числі: 963, 78 грн. - за квітень 2015 та 1 899, 43 грн. – за травень 2015.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов’язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 2 863, 21 грн. Крім того, Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" просить стягнути з відповідача 3, 86 грн. – інфляційних втрат, та 7, 87 грн. – 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 14-18-718/127 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15.04.2015, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до п. 1.2. додаткового договору № 1/118/166 від 29.05.2015, сторони домовились припинити з 01.06.2015 дію договору в частині строкового платного користування відповідачем нежитловим приміщенням загальною площею 88, 8 кв.м., які розміщуються за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, 16-а на 5 поверсі адмінбудинку (кімнати № 516-519), що знаходяться у власності позивача.

Пунктом 1.3. додаткового договору встановлено, що в іншій частині, в тому числі в частині усіх можливих розрахунків договір втрачає свою чинність з моменту повної сплати заборгованості, визначеної в п. 1.1. (963, 78 грн.) додаткового договору, плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі, комунальних та інших послуг відповідача за період з 01.05.2015 по 31.05.2015 включно.

Таким чином, враховуючи те, станом на момент прийняття рішення, відповідач визначену пунктом 1.2. додаткового договору заборгованість не сплатив, відповідно приймаючи до уваги п. 1.3. додаткового договору, суд приходить до висновку що договір № 14-18-718/127 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15.04.2015 на даний час є чинним.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач оплати наданих позивачем послуг на суму 2 863, 21 грн. не провів, доказів зворотного суду не надав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 14-18-718/127 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15.04.2015, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 2 863, 21 грн. основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3, 86 грн. – інфляційних втрат та 7, 87 грн. – 3 % річних.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 14-18-718/127 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15.04.2015 з нього підлягають стягненню 3, 86 грн. – інфляційних втра, та 7, 87 грн. – 3 % річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос-Нафта" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 51-Б, ідентифікаційний код - 30726963) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А, ідентифікаційний код - 30401456) 2 863 (дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 21 коп. – заборгованості, 3 (три) грн. 86 коп. – інфляційних втрат, 7 (сім) грн. 87 коп. – 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. – судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 10.09.2015.

Суддя Бондарчук В.В.