Рішення № 50193908, 07.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015Справа №910/19027/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 42910,19 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Огієнко А.А. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 42910,19 грн. заборгованості, з якої: 16342,09 грн. - заборгованість по кредиту; 17654,91 грн. - заборгованість по процентам; 8913,19 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2015 порушено провадження у справі №910/19027/15, розгляд справи призначено на 07.09.2015.

18.08.2015 позивач через відділ діловодства суду подав пояснення нормативного обґрунтування позовних вимог, в яких вказав, що підписавши заяву, відповідач погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та зобов'язався виконувати умови викладені у них.

Представник позивача в судове засідання 07.09.2015 з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.09.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.02.2013 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (клієнт) звернувся до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (банк) із заявою про приєднання до умов і правил надання банківських послуг та заявою про відкриття рахунку, відповідно до якої клієнт погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг (що розміщені на сайті банку http://privatbank.ua), Тарифами банку, які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування.

На підставі вказаної заяви банком було відкрито клієнту поточний рахунок НОМЕР_2 в гривнях та встановлено кредитний ліміт, про розмір якого банк зобов'язався повідомляти клієнта в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення, інші), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

У подальшому, 01.06.2013 ФОП ОСОБА_1 за допомогою системи Інтернет-клієнт-банку Приват 24 звернувся до позивача із заявкою, операції по якій здійснюються відповідно до Умов і правил надання банківських послуг «Гарантований платіж» (заявка на гарантований платіж, доручення на договірне списання).

Так, відповідно до пункту 3.1.1.73 Умов послугу «Гарантований платіж» позивач надає за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і ПАТ КБ «Приватбанк» (надалі - послуга). Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ «Приватбанк» заявок на договірне списання коштів (надалі - гарантований платіж або заявка), згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ КБ «Приватбанк» зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ КБ «Приватбанк» як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

Згідно з пунктом 3.1.1.74 Умов, у випадку необхідності отримання отримувачем Послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування інтернет-клієнт-банк «Приват24» (надалі - «Приват24») подає до Банку заявку на договірне списання коштів за встановленою формою, обов'язковими реквізитами якої є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей по господарському договорі, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу. Створені в Приват24 заявки в обов'язковому порядку підписуються ключами електронних підписів посадових осіб клієнтів-платників.

Після отримання ПАТ КБ «Приватбанк» за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки (система Internet Banking Приват-24 - офіційний канал зв'язку між Банком та клієнтом відповідно до п. 1.1.1.91 Умов), ПАТ КБ «Приватбанк» розглядає її на предмет надання або відмови у наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.75 Умов).

Пунктами 3.13.1 та 3.13.2 Умов визначено, що Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені , зазначені в заяві (платіжному дорученні), якою Клієнт приєднується до цих Умов,далі Договір, в обмін на зобов'язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни. Відновлювана кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для виконання Клієнтом платежів за платіжними дорученнями з датою виконання у майбутньому за господарськими договорами, шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунки покриття одержувачів грошей за господарськими договорами, далі Одержувачі, з подальшим перерахуванням у дату виконання на поточний рахунок Одержувачів, рахунки яких відкриті у Банку.

Термін повернення кредиту зазначений у Заяві (платіжному дорученні). Згідно зі ст.ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цих Умов, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Клієнту письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Клієнтом заборгованості за цими Умовами у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є дата , зазначена в Заяві (платіжному дорученні). Під датою виконання платежу Сторони узгодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Одержувача, вказаного в платіжному дорученні Клiєнта. Клієнт погашає заборгованість за кредитом в розмірі , зазначеному в платіжному дорученні Клієнта, у строк до 30 днів з дати виконання платежу, зазначеному в платіжному дорученні. За користування кредитом в період з дати ініціювання Клієнтом платіжного доручення до дати виконання платіжного доручення Клієнт сплачує відсотки в розмірі 4% річних від розміру заборгованості, в період з дати виконання платіжного доручення - в розмірі 28% річних від суми заборгованості.. У випадку непогашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включаючи, на 31-й день заборгованість за кредитом стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт сплачує проценти у розмірі 56 % річних від суми заборгованості.

Аналогічні положення викладені у п.п. 3.2.2.1 та 3.2.2.2 Умов в редакції змін, внесених відповідно до наказу № 6780656 від 10.06.2014.

За приписами статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

У відповідності з ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що на підставі поданої та підписаної у системі інтернет-клієнт-банк Приват24 відповідачем заявки на гарантований платіж (доручення на договірне списання) №5 від 01.06.2013 позивачем були надані відповідачу кредитні кошти у розмірі 19300,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку ФОП ОСОБА_1 з 21.02.2013 по 18.05.2015.

Втім, клієнт належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором банківського обслуговування, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість по кредиту у розмірі 16342,09 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 17654,91 грн.

В зв'язку з цим, позивач направив відповідачу претензію №30601K3М8S04В від 24.04.2015 з вимогами про погашення заборгованості за договором банківського обслуговування, проте зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору банківського обслуговування, суд приходить до висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини 1 та 2 стаття 1067 Цивільного кодексу України).

У відповідності до норм частини 1 та 2 статті 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором (ст. 1048 ЦК України).

Крім того, ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором .

Якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасного повернення кредиту підтверджений матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 16342,09 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 17654,91 грн.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За приписами ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Частина 6 ст. 232 Господарському кодексі України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 3.2.2.10.1 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань проводиться протягом п'ятнадцяти років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконаним клієнтом (п. 3.2.2.10.4 Умов та правил надання банківських послуг).

Відтак, оскільки відповідач допустив порушення строку повернення кредиту, на підставі наведених вище норм чинного законодавства умов договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 17.11.2014 по 18.08.2015 в розмірі 8913,19 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити борг.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03056, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ідентифікаційний код 14360570) 16342 (шістнадцять тисяч триста сорок дві) грн. 09 коп. заборгованості по кредиту, 17654 (сімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 91 коп. заборгованості по процентам, 8913 (вісім тисяч дев'ятсот тринадцять) грн. 19 коп. пені та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено: 11.09.15

Суддя О.А. Грєхова