Ухвала суду № 50193776, 10.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

10.09.2015Справа № 910/21432/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриклейерз»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Лін Беккер»

Про стягнення 181 086 612,57 грн. та 22 162 788,98 доларів США, що еквівалентно 489 210 765,80 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Зборовський Д.С. представник за довіреністю № 453 від 04.08.15.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриклейерз» (далі - відповідач) про стягнення 181 086 612,57 грн. та 22 162 788,98 доларів США, що еквівалентно 489 210 765,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки третьою особою прострочено виконання своїх зобов'язань за кредитним договором № 10-0604/299к-07 від 13.07.07., а відповідач на підставі положень договору поруки № 10-0604/299к-07/П-03 є поручителем третьої особи перед позивачем за вказаним договором, то позивачем пред'явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриклейерз» про стягнення грошових коштів.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про вжиття на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.15. порушено провадження у справі № 910/21432/15, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в розгляд даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лін Беккер», розгляд справи призначено на 10.09.15.

09.09.15. відповідачем через відділ діловодства суду було подано заперечення на заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Позивачем в судовому засіданні 10.09.15. підтримано подану ним заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Розглянувши в судовому засіданні 10.09.15. вказану заяву, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Заяву обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору поруки № 10-0604/299к-07/П-03 від 13.09.10. Крім того, заявник посилається на те, що оскільки відповідач може вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами, наявними на рахунках в банківських установах, майном, тощо, зазначені матеріальні цінності, що є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду, за умови того, що відповідач може продати належне йому на праві власності майно, наслідком чого буде утруднення чи неможливість виконання рішення суду про стягнення з відповідача відповідної заборгованості.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.06. «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.11. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, згідно з п. 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Вказана правова позиція була підтримана й Вищим господарським судом України при винесенні постанови у справі № 6/166 від 13.08.2008 р.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд виходить з того, що припущення позивача про те, що відповідач буде ухилятись від виконання рішення суду в даній справі не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Таким чином, останнім не доведено, що майно та грошові кошти, які є у відповідача на момент прийняття рішення у справі № 910/21432/15, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

При цьому судом враховано, що вільне розпорядження відповідачем належними йому грошовими коштами свідчить про те, що відповідач може вільно здійснювати свою господарську діяльність, а не про ухиляння її в майбутньому від виконання рішення суду.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвокати та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, враховуючи положення ст. 49 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", так як заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову, відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству «ВТБ Банк» в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову

Суддя Т.М. Ващенко