Постанова № 50191546, 10.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8020/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рант» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рант» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0017782206, № 0017772206 від 19 грудня 2014 року; зобов'язання визнати за ТОВ «Рант» право включення до податкового кредиту суми сплаченого ПДВ митним органам, які були заявлені у деклараціях у квітні, червні, липні 2014 року на суму 18 796 659,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу на перевірку № 1802 від 19 листопада 2014 року, виданого ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, у період з 19 листопада 2014 року по 25 листопада 2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Рант» (код за ЄДРПОУ 32599474) з питань правильності формування задекларованих показників з податку на додану вартість при фінансово-господарських відносинах з контрагентами, у тому числі нерезидентами за період з 01 червня 2013 року по 31 серпня 2014 року, за результатами якої складено акт № 1740/26-59-22-06/32599474 від 02 грудня 2014 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Рант» (код за ЄДРПОУ 32599474): п. 184.7 ст. 184, п. 184.5 ст. 184, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що відображено у п. 3.1 та п. 3.2 розділу 3 акта перевірки, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, у розмірі 4 131 257,00 грн., у тому числі по періодам: у лютому 2014 року на загальну суму 767 197,00 грн., у квітні 2014 року у сумі 1 156 435,00 грн., у червні 2014 року у сумі 1 597 417,00 грн., у липні 2014 року у сумі 295 805,00 грн., у серпні 2014 року у сумі 314 403,00 грн. та завищення від'ємного значення у сумі 15 410 203,00 грн., у тому числі по періодам: у серпні 2014 року у сумі 15 410 203,00 грн.

19 грудня 2014 року на підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0017782206, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15 410 203,00 грн.; № 0017772206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 164 071,25 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рант» зареєстровано в якості юридичної особи 02 вересня 2003 року, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 23 вересня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, при оформленні митних документів позивачем сплачено до бюджету податок на додану вартість, що підтверджується митними деклараціями: від 07 серпня 2013 року ВМД по імпорту № 026199, сплачена сума ПДВ - 535 307,20 грн. та відображена в червні 2014 року; від 07 серпня 2013 року ВМД по імпорту № 025561, сплачена сума ПДВ - 2 676 536,00 грн. та відображена у квітні 2014 року; від 07 серпня 2013 року ВМД по імпорту № 025365, сплачена сума ПДВ - 1 070 614,40 грн. та відображена в червні 2014 року; від 07 серпня 2013 року ВМД по імпорту № 025645, сплачена сума ПДВ - 541 397,90 грн. та відображена в липні 2014 року; від 07 серпня 2013 року ВМД по імпорту № 025642, сплачена сума ПДВ - 1 070 614,40 грн. та відображена в липні 2014 року; від 07 серпня 2013 року ВМД по імпорту № 026113, сплачена сума ПДВ - 3 211 843,20 грн. та відображена в липні 2014 року; від 07 серпня 2013 року ВМД по імпорту № 026196, сплачена сума ПДВ - 676 536,00 грн. та відображена в липні 2014 року; від 07 серпня 2013 року ВМД по імпорту № 025369, сплачена сума ПДВ - 541 397,90 грн. та відображена в липні 2014 року; від 07 серпня 2013 року ВМД по імпорту № 026194, сплачена сума ПДВ - 270 698,95 грн. та відображена в липні 2014 року; від 07 серпня 2013 року ВМД по імпорту № 026197, сплачена сума ПДВ - 1 353 494,75 грн. та відображена в липні 2014 року; від 07 серпня 2013 року ВМД по імпорту № 026112, сплачена сума ПДВ - 1 624 193,70 грн. та відображена в липні 2014 року; від 19 серпня 2013 року ВМД по імпорту № 026354, сплачена сума ПДВ - 2 141 228,80 грн. та відображена в липні 2014 року; від 19 серпня 2013 року ВМД по імпорту № 026355, сплачена сума ПДВ - 1 082 795,80 грн. та відображена в липні 2014 року.

З акту перевірки вбачається, що відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем вимог п. 184.7 ст. 184, п. 184.5 ст. 184, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України з підстав того, що 11 лютого 2014 року позивачу анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість та виключено з реєстру платників податків на додану вартість, а нове свідоцтво платника податку на додану вартість № 200165746 отримано позивачем 06 березня 2014 року.

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ «Рант» у порушення п. 184.5 ст. 184 ПК України задекларувало показники податкового кредиту по новому свідоцтву платника податку на додану вартість № 200165746 від 06 березня 2014 року, по сумам, сплаченим митним органам при імпорті у липні та серпні 2013 року, відповідно до свідоцтва платника податку на додану вартість, яке 11 лютого 2014 року анульоване, у сумі 18 788 154,00 грн., у тому числі по періодам: за квітень 2014 року у сумі 2 676 536,00 грн., за червень 2014 року у сумі 1 597 417,00 грн., за липень 2014 року у сумі 14 514 201,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 184.5 ст. 184 Податкового кодексу України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Згідно з п. 184.6 ст. 184 ПК України, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Згідно з п. 184.7 ст. 184 ПК України, якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що з моменту анулювання реєстрації особи як платника ПДВ така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Отже, реєстрація особи як платника ПДВ, незалежно від факту оскарження такою особою рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою контролюючого органу, є анульованою на дату, зазначену у такому рішенні.

Якщо за рішенням контролюючого органу реєстрацію особи як платника ПДВ анульовано, то така особа втрачає всі права і обов'язки платника ПДВ (в т. ч. право на формування податкового кредиту та обов'язок визначення податкових зобов'язань).

У той же час, починаючи з дати анулювання реєстрації особи як платника ПДВ, зазначеної контролюючим органом у рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ, у такої особи відсутні обов'язок щодо виписування податкових накладних та право на формування податкового кредиту і отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

Крім того, день анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість є останнім днем її реєстрації як платника податку на додану вартість та останнім днем, коли платник податку на додану вартість повинен визначити податкові зобов'язання з такого податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.12 ст. 201 ПК України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно винесено податкові повідомлення-рішення № 0017782206, № 0017772206 від 19 грудня 2014 року, оскільки, починаючи з дати анулювання реєстрації особи як платника ПДВ, зазначеної контролюючим органом у рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ, позивач втратив право на формування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано до суду належні та допустимі докази того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рант» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованими та не засновані на нормах права.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню, з ухваленням нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2015 року - скасувати та ухвалити нову.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рант» відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 11 вересня 2015 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.