Ухвала суду № 50191479, 01.09.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Дмитрієв В.С.

Суддя-доповідач -

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року справа №805/2357/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Компанієць І.Д.

Сухарька М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2015р. по справі №805/2357/15-а (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТА-АГРО-ІНВЕСТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2014 році та пені в сумі 195 757,88 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТА-АГРО-ІНВЕСТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2014 році та пені в сумі 195 757,88 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2015р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позову, оскільки відповідачем не було виконані вимоги щодо створення робочого місця для працевлаштування інвалідів та не були відраховані адміністративно-господарські санкції.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік від 28.01.2015 форми № 10-ПІ, наданого до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) відповідача становить 462 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) -12, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) - 18, фонд оплати праці штатних працівників складає 14274,00. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 30896,10грн.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 6 нестворених робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у сумі 185376,60 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 10381,28 грн..

Згідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Наведений норматив для відповідача у 2014 році складав 18 робочих місця. Фактично на підприємстві працювало 12 інвалідів.

Відповідно до статті 20 наведеного Закону підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

За приписами ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затв. постановою КМ України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач протягом 2014 року інформував Ясинуватський міський центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів шляхом надання звітів про наявність вакансій для інвалідів за формою №3-ПН, а саме: звіту про наявність вакансій станом на 24 січня 2014 року; звіту про наявність вакансій станом на 27 лютого 2014 року; звіту про наявність вакансій станом на 27 березня 2014 року; звіту про наявність вакансій станом на 25 квітня 2014 року; звіту про наявність вакансій станом на 25 травня 2014 року; звіт про наявність вакансій станом на 26 червня 2014 року; звіту про наявність вакансій станом на 25 липня 2014 року; звіту про наявність вакансій станом на 25 серпня 2014 року; звіту про наявність вакансій станом на 26 вересня 2014 року; звіту про наявність вакансій станом на 24 жовтня 2014 року; звіту про наявність вакансій станом на 26 листопада 2014 року та звіту про наявність вакансій станом на 24 грудня 2014 року.

За приписами ст. 12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідно до п. 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.

Аналіз зазначених вище положень дає підстави для висновку про те, що створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; на підприємства покладений обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів; обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем в повному обсязі були виконані всі залежні від нього заходи, спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідальність за виконання яких покладено на підприємство.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що заявлені до стягнення санкції є адміністративно -господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2015р. по справі №805/2357/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2015р. по справі №805/2357/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Компанієць І.Д.

Сухарьок М.Г.