Ухвала суду № 50191478, 08.09.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року справа №812/490/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Компанієць І.Д.

Сухарька М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року у справі № 812/490/15 (головуючий І інстанції Свергун І.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 08.07.2014р. №0000034800 про збільшення податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 878933,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 439466,50 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.07.2014р. № 0000034800 про збільшення податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 878933,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 439466,50 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України. Відповідач зазначив, що на запит від 15.04.2014р. № 4509/28-05-48-011 позивачем не було надано первинні документи, що підтверджують взаємовідносини з ПП «Холдинг-Будпроект». Відповідач також зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що обставини щодо проведення контролюючим органом документальної позапланованої невиїзної перевірки позивача та складання акту, в якому зафіксовані порушення підприємством п.198,1, п.198.2, п.198,3, п.198.6, ст. 198,п.200.1, п.200.2, ст. 200 Податкового кодексу України, ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивачем не заперечуються. Таким чином, в силу вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини щодо проведення перевірки, складання акту та відображення в цьому акті порушення позивачем вимог податкового законодавства можуть не доказуватися, оскільки жодна з сторін щодо здійснення таких дій контролюючим органом не заперечує.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем на підставі акту від 27.06.2014р. № 70/28-05-48/20163224 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.07.2014р.№ 0000034800 про збільшення позивачеві податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 878933,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 439466,50 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2015р. у відповідача було витребувано належним чином засвідчену копію акта перевірки від 27.06.2014р. № 70/28-05-48/20163224, який відповідачем до суду не було надано.

Згідно з поясненнями представника відповідача всі документи, що стосуються проведеної перевірки, залишилися в місті Луганську, де проводиться антитерористична операція, а тому надання акту перевірки до суду не можливе. Копію акта перевірки не було надано й позивачем з аналогічних причин.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, сторонами не оспорюється факт проведення відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань повноти та своєчасності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Холдинг-Будпроект» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014р., за результатами якої складено акт від 27.06.2014р. № 70/28-05-48/20163224 та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

У запереченнях від 01.07.2014р. №782 на акт від 27.06.2014р. № 70/28-05-48/20163224 позивачем зазначено, що ним 27.06.2014р. було отримано для ознайомлення та підписання акт від 27.06.2014р. № 70/28-05-48/20163224 про результати проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань повноти та своєчасності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Холдинг-Будпроект» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014р., яким встановлено порушення вимог п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2, п. 2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, п. 4 розділу V Наказу Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678.

Такий висновок обґрунтовано тим, що на запит податкового органу від 15.04.2014р. №4509/28-05-48-011 позивачем не було надано первинні документи, що підтверджують взаємовідносини з ПП «Холдинг-Будпроект».

Відповідач також зазначив, що на його адресу від Головного управління Міндоходів у Херсонській області надійшов акт перевірки ПП «Холдінг-Будпроект» від 20.06.2014 року №225/21-03-22-06/38822690 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за лютий 2014 року по взаємовідносинам з контрагентами ПАТ «СІГМА» з якої вбачалось, що у підприємств відсутні усі необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності, що в свою чергу, унеможливлює реальне здійснення господарської операції.

Згідно п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У п.200.1 та п. 200.2. ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, фінансово-господарські операції з ПП «Холдинг-Будпроект» відбулися на підставі договорів: 1) №23 від 18.12.2013 року на виконання ремонтно-будівельних робіт в магазині «Абсолют» м.Лисичанськ, пр.Леніна,80; 2) №25 від 18.12.2013 року на виконанняремонтно-будівельних робіт в магазині «Абсолют» м.Луганськ, вул.Совєтська, 54; 3) №19 від 16.12.2013 на виконання ремонтних робіт в магазині «Абсолют» м.Сєвєродонецьк, пр.Гвардійській,44; 4) №24 від 1.12.2013 на виконання ремонтно-будівельних робіт в магазині «Абсолют» м.Маріуполь пр.Строітєлєй, 86-а; 5) №20 від 16.12.2013 на виконання ремонтно-будівельних робіт в магазині «Абсолют» м.Алчевськ, вул.Чапаєва, 160а.

На підтвердження здійснення цих господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано відповідні документи бухгалтерського обліку, а саме :акти приймання виконання будівельних робіт, довідки про вартість виконання будівельних робіт та видатки за лютий 2013 року, довідки договірної ціни на будівельні роботи, локальні кошториси №2-1-1 по договорам, розрахунки загальновиробничих видатків до локальних кошторисів №2-1-1 по договорам, відомості ресурсів до локальних кошторисів №2-1-1 на ремонт в магазинів, розрахунки загальновиробничих видатків до Актів КВ-2в, підсумкові відомості ресурсів, податкові накладні.

Колегія суддів вважає, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Колегія суддів також зазначає, що порушення норм податкового законодавства контрагентами контрагента позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на податковий кредит. Податковий кодекс України не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог п.198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, а тому правомірно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Частиною 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року у справі №812/490/15- залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року у справі № 812/490/15- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Компанієць І.Д.

Сухарьок М.Г.