Ухвала суду № 50191266, 19.10.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 року справа №2а-19879/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого:Шишова О.О.

суддівСіваченко І.В, ОСОБА_2

в письмовому провадженні

розглянувши апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

на постановуДонецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року по справі № 2а-19879/10/0570

за позовом Приватного підприємства «Ди-Лер»

доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

провизнання дій неправомірними та зобовязання прийняти податкові декларації з податку на додану вартість

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2010 року ПП «Ди-Лер» звернулось з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Донецька, в якому просили суд визнати неправомірними дії відповідача щодо невизнання як податкову декларацію звітність з ПДВ, подану позивачем 18.06.2010 року за травень 2010 року. Зобов`язати відповідача визнати звітність з ПДВ за травень 2010 року, подану позивача 18.06.2010 року, як податкову декларацію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.06.2010 позивач подав до ДПІ у Київському районі м.Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, що підтверджується відповідним штампом податкового органу. До того ж, вказана декларація також була направлена до податкової за допомогою засобів електронного звязку з накладанням цифрового підпису, про що свідчить квитанція № 2 від 18.06.2010 про отримання електронної звітності. 18.06.2010 позивач отримав лист-повідомлення ДПІ у Київському районі м. Донецька про те, що податкова декларація не визнається як податкова звітність з тих підстав, що вона заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку: наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року по справі № 2а-19879/10/0570 позов задоволено частково.

Визнані неправомірними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька по невизнанню податкових декларацій з податку на додану вартість за травень, червень, липень 2010 року, направлених приватним підприємством «Ди-Лер», як податкової звітності.

Зобовязано Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Донецька відповідно до її компетенції вчинити дії щодо прийняття від приватного підприємства «Ди-Лер» податкових декларацій з податку на додану вартість за травень, червень, липень 2010 року, як податкової звітності.

З постановою суду не погодився представник ДПІ у Київському районі м. Донецька та зазначив, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були порушені норми матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі вказав, що ДПІ правомірно не визнало податкові декларації та у встановленому законом порядку повідомило про це позивача. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенню позову.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач приватне підприємство «Ди-Лер» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Донецької міської ради 22.08.2006, включено до ЄДРПОУ за № 34558293, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ОСОБА_2 А00 № 318249, Довідкою з ЄДРПОУ. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька з 23.08.2006 за № 6016, є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податків на додану вартість.

18.06.2010 позивач подав до ДПІ у Київському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, що підтверджується відповідним штампом податкового органу.

До того ж, вказана декларація також була направлена до податкової за допомогою засобів електронного звязку з накладанням цифрового підпису, про що свідчить квитанція № 2 від 18.06.2010 про отримання електронної звітності.

18.06.2010 позивач отримав лист-повідомлення ДПІ у Київському районі м. Донецька про те, що податкова декларація не визнається як податкова звітність з огляду на положення абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 та у звязку з тим, що вона заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку: наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання.

Також, 20 липня 2010 року позивач подав до ДПІ у Київському районі м.Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, що підтверджується відповідним штампом податкового органу.

22.07.2010 позивач отримав лист-повідомлення ДПІ у Київському районі м. Донецька про те, що податкова декларація не визнається як податкова звітність з огляду на положення абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 та у звязку з тим, що вона заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку: наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання.

19 серпня 2010 року позивач подав до ДПІ у Київському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, що підтверджується відповідним штампом податкового органу.

20.08.2010 позивач отримав лист-повідомлення ДПІ у Київському районі м.Донецька про те, що податкова декларація не визнається як податкова звітність з огляду на положення абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 та у звязку з тим, що вона заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку: наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання.

Згідно з п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.1 пунктом 4.1 статті 4 цього Закону передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Щодо податку на додану вартість нормативно-правовим актом, що регулює порядок її оформлення та подання, є Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 (далі за текстом Порядок № 166).

Згідно з п.п. 1.2, 3.1 Порядку № 166 декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість". Декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти Е-mail; поштовими відправленнями.

Відповідно до п. 4.1 Порядку № 166, декларація подається платником у визначений у пункті 2.6 цього Порядку строк до підрозділу державної податкової інспекції (адміністрації), яким здійснюється приймання звітності, для реєстрації. До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період, без наростаючого підсумку.

Підпунктом 4.1.5 пунктом 4.1 цього Порядку передбачено, що декларація може бути надіслана на адресу податкової інспекції (адміністрації) за місцем реєстрації платника поштою з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 днів (дата відправлення на поштовому штемпелі) до закінчення граничного терміну, установленого для подання декларації.

За змістом абз. 1 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Позивачем 18.06.2010, 20.07.2010, 19.08.2010 були надіслані рекомендованим листом на адресу ДПІ у Київському районі м. Донецька податкові декларації з ПДВ за травень, червень, липень 2010 року, що повністю відповідає наведеним вище вимогам законодавства. Однак, ДПІ у Київському районі м. Донецька вказані податкові декларації з ПДВ були не визнані як податкова звітність із посиланням на абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 та порушення позивачем порядку заповнення, затвердженого наказом ДПА України, що зареєстрований у Міністерстві юстиції, а саме: заповнення всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання. При цьому, у повідомленні не зазначено назву та дату прийняття нормативно-правового акту, порушення вимог якого було допущено позивачем.

Абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Аналогічні положення містить й п. 4.3 Порядку № 166.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827 були затверджені Методичні рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (далі за текстом Методичні рекомендації), які носять обовязків характер для органів податкової служби.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій встановлено, що якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація.

У таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону N 2181.

Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "отримано, попереджено про можливість невизнання" (зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій).

Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону N 2181).

У Базі даних адресата звітності ця податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус "Не визнано як податкова декларація" із обов'язковим зазначенням підстав невизнання, а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення ОДПС (про невизнання податкової звітності як податкової декларації) та дата його відправки.

Для інформування платників податків про відповідальність та наслідки повернення податкової звітності на дошці об'яв або інших інформаційних стендах в операційних залах розміщується витяг із Закону N 2181 (пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4).

Представник відповідача не підтвердив факту внесення до відповідної інформаційної бази ДПІ у Київському районі м. Донецька інформації про отримані відповідачем податкові декларації, не надав копії службових записок про передачу декларацій до галузевого підрозділу. Крім того, відповідачем не було здійснено попередження позивача в усній формі про виявлені недоліки податкової декларації.

Тобто у триденний термін від дня отримання звітності відповідачем не були вчинені дії, встановлені п. 4.5 Методичних рекомендацій.

Також не знайшов підтвердження факт невідповідності податкових декларацій з ПДВ за травень, червень, липень 2010 року, надісланих позивачем до ДПІ у Київському районі м. Донецька 18.06.2010, 20.07.2010, 19.08.2010, вимогам Порядку № 166, про які вказує відповідач у своїх повідомленнях від 18.06.2010, 22.07.2010, 20.08.2010.

Таким чином, дії ДПІ у Київському районі м. Донецька щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за травень, червень, липень 2010 року є неправомірними, і тому у цій частині позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині зобовязання відповідача визнати звітність з податку на додану вартість, як податкові декларації, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку позивачем некоректно викладені позовні вимоги, які за своїм змістом суперечать вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правомірні висновки про можливість поновлення порушеного права позивача шляхом зобовязання ДПІ у Київському районі м.Донецька відповідно до її компетенції вчинити дії щодо прийняття податкових декларацій з податку на додану вартість за травень, червень, липень 2010 року від позивача.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року по справі № 2а-19879/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року по справі № 2а-19879/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддяО.О.Шишов

Судді:І.В.Сіваченко

ОСОБА_2