Ухвала суду № 50186704, 03.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/7993/2015 Головуючий у 1-й інстанції Декаленко В.С.

Доповідач Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Кабанченко О.А.

при секретарі Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві про звільнення майна з-під арешту,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25 лютого 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві про звільнення майна з-під арешту задоволено.

Скасовано арешт та заборону на відчуження нерухомого майна, а саме: двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, які накладені Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві від 31.01.2012 року.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постановити ухвалу про скасування рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 лютого 2015 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання сторони не зявились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про звільнення майна з-під арешту, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.10.2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 126-27/10-2005М, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав від банку кредит у сумі 45 000,00 дол. США, який зобов'язувався повернути у повному обсязі в строк до 04.10.2012 року або достроково зі сплатою процентів за користування кредитом. Однак в порушення умов договору Позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього перед Банком виникла заборгованість у розмірі 38 033, 49 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 11.06.2014 року є еквівалентом 448 929 гривень 10 коп.

Крім того, з метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту №10101821000 іпотекодавець ОСОБА_1, передав відповідно до договору іпотеки № 126-27/10-2005М від 04.10.2005 року в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1.

Посилаються на те, що 08.12.2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило свої права вимоги заборгованості за Кредитними договорами та договорами забезпечення ПАТ «Дельта Банк», і таким чином до AT «Дельта Банк» перейшли всі права, у тому числі і право вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 10101821000 та право звертати стягнення на предмет іпотеки, зазначений у договорі іпотеки № 126-27/10-2005М від 04.10.2005 року. Однак AT «Дельта Банк» стало відомо, що 31.01.2012 року державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ в м. Києві під час здійснення виконавчих проваджень, боржником по яких є ОСОБА_1, а стягувачами відмінні від іпотекодержателя (AT «Дельта Банк») особи, було винесено постанови, якими накладено арешт на майно, що є предметом іпотеки та оголошено заборону на його відчуження.

Вказують на те, що відповідно до вимог ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» право в AT «Дельта Банк» задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло 04.10.2005 року, а постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження було винесено 31.01.2012 року, тобто пізніше ніж було укладено договір іпотеки. При цьому, AT «Дельта Банк» як іпотекодержатель не був повідомлений про накладення арешту на предмет іпотеки та оголошення заборони на відчуження, тому його право пріоритету на задоволення вимог щодо кредитного зобов'язання за рахунок іпотечного майна було обмежене, чим порушено ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження».

З врахуванням вищевикладеного, АТ «Дельта Банк», як іпотекодержатель вважає, що арешт накладений постановами державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ в м. Києві підлягає зняттю, оскільки державна виконавча служба не має правових підстав для звернення стягнення на заставлене (іпотечне) майно, окрім цього порушує своїми діями права АТ «Дельта Банк», як іпотекодержателя одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, а також унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки та позбавляє позивача права на продаж заставленого майна в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. У звязку з чим звертаються з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 04.10.2005 року між АКІБ «УкрСиббанк», яке змінило назву на ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір № 126-27/10-2005М, згідно умов якого Банк зобов'язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 45 000 (сорок п'ять тисяч) доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату укладання договору складає 227 250 (двісті двадцять сім тисяч двісті п'ятдесят) гривень, у порядку і на умовах, зазначених у даному договорі (а.с.7-12).

04.10.2005 року між АКІБ «УкрСиббанк», яке змінило назву на ПАТ «УкрСиббанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) з метою забезпечення виконання зобовязань останнього за вищезазначеним кредитним Договором було укладено Договір іпотеки № 126-27/10-2005М, який посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3742к, згідно умов якого Іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно - житлове приміщення, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 13-17).

Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек № 5008238 від 04.10.2005 року та Витягу з Державного реєстру іпотек № 23610200 від 28.05.2009 року, обтяження вищезазначеної квартири іпотекою було зареєстроване в Державному реєстрі іпотек 04.10.2005 року за №2458039 (а.с.21,22).

08.07.2009 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», яке змінило назву на ПАТ «УкрСиббанк» було укладено Договір про внесення змін № 1 до договору іпотеки, відповідно до якого сторони домовилися доповнити Договір іпотеки №126-27/10-2005М пунктом 7 наступного змісту: «Іпотекою згідно Договору в повному обсязі забезпечуються зобов'язання, передбачені Додатковою угодою № 1 до Кредитного договору № 10101821000» (а.с.18).

Судом встановлено, що 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно умов якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитами, зокрема і за кредитним Договором № 126-27/10-2005М (№ 10101821000) від 04.10.2005 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк», яке змінило назву на ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 та за Договором іпотеки № 126-27/10-2005М від 04.10.2005 року укладеним між АКІБ «УкрСиббанк», яке змінило назву на ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6, що підтверджується наданим суду Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року (а.с.148-166), випискою з договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року (а.с.23-24), актом прийому-передачі Документації за Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року (а.с.25) та витягом з Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (Перелік прав вимоги за кредитами) (а.с.144).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 512, 513, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність тієї обставини, що по кредитному Договору № 126-27/10-2005М (№ 10101821000) від 04.10.2005 року та Договору іпотеки № 126-27/10-2005М від 04.10.2005 року, укладених між АКІБ «УкрСиббанк», яке змінило назву на ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 дійсно відбулася заміна кредитора з ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк», яке стало кредитором по зазначених зобовязаннях.

Таким чином , доводи апеляційної скарги про неправомірне відступлення права вимоги колегія суддів не приймає до уваги

Також судом встановлено, що в провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 2-1939/11 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій 29.07.2011 року судом було ухвалено рішення, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 66 678, 62 грн., судовий збір в сумі 666, 79 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120, 00 грн., а всього 67 465, 40 грн. (а.с.108).

26.08.2011 року судом на підставі зазначеного рішення було видано виконавчий лист № 2-1930/11. (а.с.109).

17.01.2012 року державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві Павленко Ю.А. на підставі вищезазначеного виконавчого листа та заяви стягувача ПАТ ««Райффайзен Банк Аваль» було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 30625754 (а.с.112).

31.01.2012 року державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві Павленко Ю.А. винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с.113).

Згідно Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів № 61976353 від 01.07.2014 року та Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна № 34761521 від 31.01.2012 року (а.с.80-81, 114), на підставі Постанови державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві Павленко Ю.А. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна 31.01.2012 року о 18:04:50 було внесено реєстраційний запис за реєстраційним № 12116805.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на нерухоме майно ОСОБА_6, зокрема і на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка згідно Договору іпотеки № 126-27/10-2005М від 04.10.2005 року передана ОСОБА_1 в іпотеку, накладено арешт поза вимогами ПАТ «Дельта Банк», який є кредитором по зазначеному іпотечному договору та без його повідомлення.

Статтями 572, 575 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Судом встановлено, а відповідачем ОСОБА_1 не спростовано,що ним порушено основне зобовязання за кредитним Договором № 126-27/10-2005М (№ 10101821000) від 04.10.2005 року, виконання якого забезпечено іпотекою згідно Договору іпотеки № 126-27/10-2005М від 04.10.2005 року.

Крім того, судом встановлено, що позивач має намір здійснити ряд передбачених чинним законодавством заходів щодо задоволення своїх вимог за рахунок майна переданого в іпотеку, однак наявність накладеного державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві Павленко Ю.А. арешту та заборони на його відчуження, не дозволяє йому скористатися його законним правом на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно, як було вірно встановлено судом, зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Статтею 54 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено , що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Судом встановлено, що відповідачем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві не було повідомлено позивача про винесення 31.01.2012 року Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1, а саме на предмет іпотеки за Договором іпотеки № І26-27/10-2005М від 04.10.2005 року.

Тобто, ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві допущено порушення вимог ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження» та норми ЗУ «Про іпотеку», що вірно встановлено судом.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не впевнився чи мав банк генеральну ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення валютних операцій колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дана підстава не є предметом позову.

Також колегія суддів зазначає, що відмова суду у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про залучення до участі у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог ПАТ «Укрсиббанк», який є первісним кредитором, не являється перешкодою та процесуальним порушенням при розгляді позову «Дельта Банк», якому ПАТ «Укрсиббанк» відступлено свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором відповідача ОСОБА_1, до відповідачів у даній справі про звільнення майна з під арешту.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді