Постанова № 50186658, 08.09.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа № 925/793/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Карпович О.В.

за участю представників сторін:

позивача- не з’явився;

відповідача- Маркович В.О. (ордер серія КВ № 237172 від 29.06.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Публічного акціо-нерного товариства «Уманьавтодор» на рішення господарського суду Вінницької області від 08.07.2015р. у справі №925/793/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №73»

м.Миколаїв

до Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» м.Вінниця

про розірвання договору відповідального зберігання та

зобов'язання прийняти з відповідального зберігання

товарно-матеріальні цінності,-

Представнику Відповідача роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.07.2015р. у справі №925/793/15 (суддя Білоус В.В.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мос-тобудівельний загін №73» (надалі в тексті – ТзОВ «Мостобудівельний загін №73») до Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» (надалі в тексті – ПАТ «Уманьавтодор») про розірван-ня з дати ухвалення рішення договору відповідального зберігання та зобов’язання прийняти з від-повідального зберігання товарно-матеріальні цінності.(арк.справи 94-97).

Рішенням розірвано договір відповідального зберігання від 01.04.2014р. №2 з моменту наб-рання рішенням законної сили та зобов’язано Відповідача прийняти від Позивача зі зберігання ма-теріальні цінності, які було передано за актом приймання передачі №1 від 25.04.2014р. Присудже-но до стягнення з ПАТ «Уманьавтодор» на користь ТзОВ «Мостобудівельний загін №73» 1 218 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову.(арк.справи 97-зворот).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач безоплатно зберігаю-чи матеріальні цінності Відповідача несе витрати по їх розташуванні та охороні, що суперечить за-садам цивільного законодавства, тому вимога про розірвання договору та повернення матеріаль-них цінностей переданих за ним є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав скаргу до Рівненського апеля-ційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 08.07.2015р. у даній справі та прийняти нове про відмову у позові/

Скаржник вважає, що рішення прийняте місцевим господарським судом з невірним засто-суванням норм матеріального права та неповним з’ясуванням обставин справи, що призвело до невірних висновків. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що договір зберігання не пов’язаний із договором підряду. Крім того, сторони погодили саме безоплатне зберігання, а По-зивач не довів належними доказами завдання йому збитків.(арк.справи 105-108).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2015р. прийнято апляцій-ну скаргу Відповідача до провадження, справу призначено до слухання на 08.09.2015р.(арк.справи 103).

Розпорядженням в.о.голови суду від 08.09.2015р. у зв’язку із перебуванням у відрядженні судді Філіпової Т.Л. та відповідно до затверджених колегій, внесено зміни до складу колегії суд-дів, окрім заміни головуючого судді. Визначено колегію у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Розізнана І.В.(арк.справи 117).

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 08.09.2015р. представник Відповідача підтри-мав доводи апеляційної скарги, надав свої пояснення.

Позивач не забезпечив явку свого представника в призначене на 08.09.2015р. судове засі-дання, причин неявки суд не повідомив. Разом з тим, така неявка не перешкоджає розгляду спра-ви, оскільки апеляційний суд не визнавав явку представників обов’язковою.(арк.справи 103).

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представника Відповідача, вивчивши матері-али справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Уманьавтодор»-генпідрядник та ТзОВ «Мостобу-дівельний загін №73»-субпідрядник уклали договір №13 від 10.05.2015р. про виконання робіт з бу-дівництва автотранспортної магістралі через р.Дніпро в м.Запоріжжя, споруда №10, Опора №3 (пі-лон), за державні кошти (надалі в тексті – Договір субпідряду), відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого ген-підрядник доручає, а субпідрядник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у договорі виконати роботи з будівництва автотранспортної магістралі через р.Дніпро в м.Запоріжжя, спору-да №10, Опора №3 (пілон) на свій ризик власними і залученими силами, використовуючи власні матеріали, а генпідрядник прийняти та оплатити їх.(арк.справи 37-46).

Додатковою угодою №14 від 08.01.2014р. сторони змінили, зокрема п.5.1 Договору субпід-ряду, змінивши строк виконання робіт 10.05.2012р. – 30.11.2012р. на 10.05.2012р. – 31.12.2014р. (арк.справи 47).

Додатковою угодою №15 від 12.02.2014р. сторони змінили у п.1.2 Договору субпідряду най-менування робіт на будівництво споруди №10, Опора №3 (пілон), спорудження тимчасової опори ВО-4в на об’єкті будівництва автотранспортної магістралі через р.Дніпро в м.Запоріжжя за дер-жавні кошти.(арк.справи 48).

Договір субпідряду та Додаткові угоди підписані головою правління ПАТ «Уманьавтодор» та в.о.директора та директором ТзОВ «Мостобудівельний загін №73» та скріплено відтисками пе-чаток сторін.(арк.справи 37-48).

Матеріалами справи стверджується, що ПАТ «Уманьавтодор», діючи як поклажодавець та ТзОВ «Мостобудівельний загін №73»-зберігач 01.04.2014р. уклали договір відповідального збері-гання №2 (надалі в тексті – Договір зберігання), відповідно до п.1.1 якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на себе зобов’язання по прийняттю зберіганню металоконструкцій тимчасової опори ВО-4в в кількості 285,7644 тон (товар) з подальшим поверненням поклажодавцю без зміни його якісних або кількісних характеристик.(арк.справи 17-18).

Передача товару здійснюється на підставі специфікації та акту прийому-передачі, які є не-від’ємною частиною Договору зберігання. Відповідальне зберігання за цим Договором є безоплат-ним. Місце зберігання – м.Запоріжжя о.Хортиця об’єкт будівництва «Автотранспортна магістраль через р.Дніпро в м.Запоріжжя», будівельний майданчик ТОВ «Моcтобудівельний загін №73».(п.п. 1.2-1.4 Договору зберігання).

Пунктами 2.1-2.3 Договору зберігання сторони погодили права і обов’язки зберігача. Так, зберігач зобов’язаний: вживати всіх необхідних заходів, передбачених цим Договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення зберігання товару без порушення його кількісних або якісних показників протягом строку зберігання. Зберігати товар окремо від інших речей, з дотриманням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження товару поклажодавця; нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження Товару Поклажодавця, переданого на зберігання зберігачеві, у відповідності із цим Договором та чинним в Україні законодавством з мо-менту одержання товару від поклажодавця та до моменту його повернення поклажодавцеві; нести відповідальність на предмет відповідності товару робочим кресленням; повернути товар поклажо-давцеві за першою вимогою останнього в такому ж стані, в якому він був прийнятий на зберігання, згідно акту прийому-передачі; зберігач не має права користуватись товаром, крім випадків, узгод-жених з поклажодавцем, за умови, що таке узгодження оформляється письмово; зберігач не має права передавати овар у користування третім особам.

Пунктами 3.1-3.2 Договору зберігання сторони визначили обов’язки поклажодавця. Покла-жодавець зобов’язаний: передати зберігачеві товар на зберігання згідно умов даного Договору; поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення товару, яке перебуває на зберіганні (всього або його частини).

Договір зберігання головою правління ПАТ «Уманьавтодор» та директором ТзОВ «Мосто-будівельний загін №73» та скріплено відтисками печаток сторін.(арк.справи 18).

На виконання умов Договору зберігання Відповідач передав, а Позивач прийняв металокон-струкції тимчасової опори ВО-4в загальною масою 271,82 тон загальною вартістю 6 264 426 грн. 88 коп., в тому числі 1 044 071 грн. 15 коп. ПДВ, визначені у специфікації №1 від 01.04.214р., про що свідчить двосторонній акт приймання-передачі №1 від 25.04.215р.(арк.справи 19-20, 21-22).

Матеріали справи та пояснення представника Відповідача дають суду підстави для виснов-ку, що станом на липень 2014р. Відповідач повністю припинив фінансування робіт за Договором субпідряду, про що свідчить двосторонній акт звірки взаєморозрахунків від 22.07.2104р., з якого вбачається, що заборгованість ПАТ «Уманьавтодор» перед ТзОВ «Мостобудівельний загін №73» на дату складання акта становить 792 982 грн. 68 коп.(арк.справи 49, 107, 122).

З матеріалів справи вбачається, що пропозицію Позивача сплатити витрати по зберіганню, яка вбачається з листа від 23.02.2015р. №63 з рахунком-фактурою та розрахунком фактичних ви-трат на зберігання майна за Договором зберігання – Відповідач відхилив.(арк.справи 23-27). Відпо-відач також відхилив як безпідставне повідомлення Позивача від 14.01.2015р. №3 про розірвання Договору зберігання.(арк.справи 32-34, 35-36).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства під час ухвалення оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга є безпідставною і не підлягає задово-ленню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є розірвання договору зберігання та повернення майна.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті – ГК України) – госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов’язань і є обов’язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов’язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України).

Зобов’язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, вико-нати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, ін-ших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язан-ня – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи стверджено, що 01.04.2014р. з моменту укладення Договору зберіган-ня – між сторонами виникли відносини зберігання, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке містить стаття 936 ЦК України, коли одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов’язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходя-чи з його умов, зберігач зобов’язаний зберігати річ до пред’явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред’явлення поклажодавцем ви-моги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку збері-гання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.(ст.938 ЦК України).

Колегія суддів звертає увагу, що Додатковою угодою від 12.02.2014р. №15 сторони пого-дили виконання Позивачем робіт із спорудження тимчасової опори ВО-4в. В свою чергу, предме-том Договору зберігання є 285,7644 тон. металоконструкцій тимчасової опори ВО-4в.

Зазначені обставини стверджують, що укладенння Договору зберігання пов’язане з виконан-ням Договору субпідряду, як вірно встановлено судом першої інстанції.

Розглядаючи вимогу про розірвання договору, суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги, що відповідно до ст.652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керу-валися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Договір може бути розірваний за рішенням суду за наявності одночасно таких умов: в мо-мент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обс-тавин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвід-ношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розра-ховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.(ч.2 ст.652 ЦК України).

Статтею 33 ГПК України встановлено обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач посилається на те, що Відповідач заборгував 792 982 грн. 68 коп., фінансування за Договором субпідряду припинено з квітня 2014 року, у зв’язку з чим підрядні роботи більше не виконуються, подальше перебування на будівельному майданчику стало недоцільним, а на збері-гання майна, переданого за Договором зберігання ПАТ «Мостобудівельний загін №73» несе вит-рати, відшкодування яких договором не передбачено.(арк.справи 11-12, 27, 49).

Колегія суддів вважає, що після зупинення підрядних робіт подальше відповідальне збері-гання металоконструкцій згідно Договору, який є безстроковим – призводить до значних витрат Позивача на забезпечення такого зберігання. Тому правомірним є висновок суду першої інстанції щодо істотної зміни обставин, які ПАТ «Мостобудівельний загін №73» не могло передбачити в мо-мент укладення Договору зберігання, а ПАТ «Уманьавтодор» – не може ці обставини усунути.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимога Позивача про ро-зірвання договору та повернення Відповідачеві майна з відповідального зберігання є обґрунтова-ною і такою, що не суперечить принципам справедливості добросовісності та розумності – як за-гальним засадам цивільного законодавства, передбачених ст.3 ЦК України, а тому підлягає задово-ленню, як вірно зазначено господарським судом першої інстанції

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку – зобов’язання змінюється або припиня-ється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Тому суд першої інстанції правомірно вказав про часткове задоволення позову та розірвання оспорюва-ного Договору зберігання не з моменту ухвалення рішення, як просив Позивач, а з моменту наб-рання рішенням законної сили.

Отже, з вищевикладених мотивів колегія суддів зазначає, що фактичні обставини, які вхо-дять до предмета доказування у цій справі, з’ясовані судом першої інстанції з достатньою повно-тою. В той же час, судом першої інстанції в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об’єктив-но розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтуван-ня своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов’язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встанов-лено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодек-су України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» на рішення гос-подарського суду Вінницької області від 08.07.2015р. у справі №925/793/15 залишити без задово-лення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №925/793/15 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.