Постанова № 50186532, 09.09.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.09.2015 справа №908/2373/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Скакуна О.А.,

суддів

Колядко Т.М., Черноти Л.Ф.,

за участю представників сторін

від позивача:

Остапенко В.М. за дов. №14-109 від 18.04.2014,

від відповідача:

Семеренко С.О. за дов. №54/2019 від 05.01.2015,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Публічного акціонерного товариства «Національної

акціонерної кампанії «Нафтогаз України», м. Київ,

Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», м.Запоріжжя,

на рішення господарського суду

Запорізької області

від

18.06.2015

у справі

№ 908/2373/15-г (суддя Серкіз В.Г.)

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної кампанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до

Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», м.Запоріжжя,

про

стягнення 237 682 835, 54 грн.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна кампанія «Нафтогаз України», м. Київ (далі по тексту - ПАТ «НАК «Нафтогаз України») звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», м. Запоріжжя (далі по тексту - Концерн «МТМ») суми основного боргу у розмірі 164 018 297, 64 грн., інфляційних втрат у сумі – 47 974 252, 10 грн., 3% річних у розмірі – 8 564 096, 76 грн. та пені у сумі – 9 126 189, 04 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.06.2015 позовні вимоги задоволені частково. Крім того, судом була надана відстрочка виконання рішення суду на 3 місяці.

Сторони не погодились з прийнятим рішенням та подали апеляційні скарги.

Позивач у апеляційній скарзі просить рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені частково скасувати та стягнути її у повному обсязі, що стосується надання відстрочки виконання судового рішення на 3 місяці, то в цій частині апелянт просить його скасувати.

Зокрема, Позивач посилається на те, що місцевим судом при винесенні рішення були порушені норми матеріального права, а також неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Також Позивач зазначає й про те, що Відповідачем не було надано ніяких доказів, які могли свідчити про його тяжкий фінансовий стан, що могло бути підставою для зменшення штрафних санкцій та надання відстрочки виконання судового рішення Відповідачу.

Відповідач також не погодився з рішенням суду і подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних та пені і прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу в стягненні, неправомірно нарахованих штрафних санкцій. Також Відповідач просить зменшити суму пені на 99, 9%.

В обґрунтування своїх вимог Відповідач вказує на те, що судом першої інстанції було неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушені та невірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, Відповідач вважає, що суд залишив поза увагою його доводи, щодо арифметичної неправильності здійснених Позивачем розрахунків штрафних санкцій, що на думку Відповідача призвело до стягнення з нього завищених сум.

В апеляційній скарзі Відповідача наведені й інші доводи, що на думку останнього є підставою для часткового скасування оскаржуваного рішення.

У судовому засіданні 02.09.2015 представники Позивача і Відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах.

У зв’язку з тим, що в ході розгляду справи виникла необхідність витребувати у Відповідача додаткові документи, судова колегія з метою повного і всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, з урахуванням ст. 43 ГПК України, відклала розгляд апеляційної скарги на 09.09.2015.

До канцелярії Донецького апеляційного господарського суду 08.09.2015 надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Позивача в якому він спростовує доводи Відповідача, та просить апеляційну скаргу останнього залишити без задоволення.

У судовому засіданні 09.09.2015 представником Відповідача були надані доповнення до апеляційної скарги, які судовою колегією долучені до матеріалів справи.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення дійшла висновку, що апеляційна скарга Концерну «МТМ» підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга Позивача по справі задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Розглянувши матеріали справи та доводи сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (Продавець) та Концерном «МТМ» (Покупець) 18.03.2013 був укладений договір купівлі-продажу природного газу №13/3782-БО-13 (Договір, а.с. 39-45), відповідно до якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору (п.1.1).

При цьому, сторони в п. 1.2 Договору визначили, що газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (далі - споживачам Покупця).

Відповідно до п. 2.1 Договору, сторони передбачили, що Продавець передає Покупцеві з 01.01 по 31.12.2013 газ обсягом до 77 020 тис. куб. м. у тому числі по місяцях та кварталах 2013 року (тис. куб. м.).

Також в п. 2.1.1 Договору сторони передбачили, що обсяг газу, що планується передати за цим договором, може змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

За умовами п. 3.3 Договору приймання - передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюються шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Порядок оформлення актів приймання-передачі газу визначено в п. 3.4 Договору, а саме: не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна за 1 000 куб. метрів природного газу визначена в п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.5 Договору та додатковій угоді №1 від 19.07.2013 (а.с.45) до спірного договору.

Відповідно до умов п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 11.1 Договору визначено, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2013 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач (Продавець) належним чином виконав умови Договору та поставив протягом спірного періоду природний газ на загальну суму 254 718 297, 64 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписано обома сторонами без зауважень (а.с.48-59).

Концерном природний газ, отриманий за зазначений період, оплачено частково в сумі 90 700 000, 00 грн. Таким чином, сума основного боргу складає 164 018 297, 64 грн., що не оспорюється Відповідачем.

Позивач, з посиланням на ст. 625 ЦК України, на прострочену суму боргу нарахував 3% річних у сумі 8 564 096, 76 грн. та інфляційні втрати у розмірі 47 974 252, 10 грн.

Згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви, Позивачем визначено період прострочення з 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки, як того передбачає умови Договору.

Отже суд першої інстанції правомірно визначив, що за своєю правовою природою Договір у справі є договором поставки, до якого відповідно до ч.2 ст. 265 ГК України застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу, зокрема ст. ст. 691, 692 щодо зобов’язання з оплати. Крім того, суд першої інстанції з посилання на ст. 614 ЦК України визнав, що Відповідач не довів, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов’язання з оплати отриманого природного газу, тому зробив правомірний висновок про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу, з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.

Також суд першої інстанції погодився з наданим Позивачем розрахунком пені у сумі 17 126 189, 04 грн., інфляційних втрат у розмірі 47 974 252, 10 грн. та 3% річних у сумі 8 564 096, 76 грн., однак задовольнив позовні вимоги частково, зменшивши розмір пені на суму 8 000 000, 00 грн.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 7.2 Договору сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Також згідно приписів ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом першої інстанції було вірно встановлено факт прострочення виконання Відповідачем зобов'язання по сплаті за поставлений товар.

Також, згідно п. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Колегія суддів перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат надані Позивачем, знайшла арифметичні помилки, які не врахував місцевий суд при ухваленні оскаржуваного рішення по справі. Тому з урахуванням наведеного, апеляційний суд перевіривши ці розрахунки приходить до висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних і вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача: пеню у розмірі 17 104 380, 03 грн., інфляційних втрат у сумі 47 797 205, 27 грн. та 3% річних у розмірі 8 555 322, 97 грн., а в іншій частині відмовити за безпідставністю.

Крім того, пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Отже, з огляду на вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо приймання до уваги фінансових труднощів та розміру штрафних санкцій, що в свою чергу дає суду скористатись наданим ч. 3 ст. 83 ГПК України правом та зменшити розмір пені з 17 104 380, 03 грн. до 9 104 380, 03 грн.

Що стосується заяви Позивача викладеній у апеляційній скарзі про скасування відстрочки виконання рішення наданого судом Відповідачу строком на три місяці, то судова колегія вважає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, а також скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, судова колегія вислухавши доводи сторін, та оцінивши їх матеріальний стан та інші докази по справі приходить до висновку, що надання місцевим судом в порядку п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України відстрочки виконання рішення суду на 3 місяці відповідає вимогам чинного законодавства, а тому погоджується з ним.

Щодо твердження представника Концерн «МТМ» про прострочку кредитора за період з січня по липень 2013, то у зв’язку з тим, що фактично спожиті Відповідачем обсяги природного газу відповідно до п. 2.1 Договору №13/3782-БО-13 від 18.03.2013 у вказаний період не були перевищені і Концерн мав можливість здійснювати оплату отриманого газу за спірний період, тому твердження що це є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України є безпідставними та такими що не приймаються судовою колегією до уваги.

Що стосується інших доводів, які викладені в апеляційних скаргах, як Позивача так і Відповідача, та які на думку останніх є підставою для скасування оскаржуваного рішення в частинах, в яких ними були заявлені, то вони судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищенаведеного судовою колегією Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015 по справі №908/2373/15-г підлягає скасуванню в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, а в іншій частині залишається без змін, як законне та обґрунтоване.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної кампанії «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015 у справі №908/2373/15-г – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015 у справі №908/2373/15-г – задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015 у справі №908/2373/15-г - частково скасувати.

Викласти п.2 резолютивної частини рішення у наступній редакції:

Стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 164 018 297 (сто шістдесят чотири мільйона вісімнадцять тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 64 коп. основного боргу, 47 797 205 (сорок сім мільйонів сімсот дев’яносто сім тисяч двісті п’ять) грн. 27 коп. інфляційних втрат, 8 555 322 (вісім мільйонів п'ятсот п’ятдесят п’ять тисяч триста двадцять дві) грн. 97 коп. 3 % річних, 9 104 380 (дев'ять мільйонів сто чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 03 коп. пені.

В іншій частині рішення – залишити без змін.

Стягнути за подання апеляційної скарги з Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) – 62, 95 грн.

Стягнути за подання позовної заяви з Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) – 70 556, 41 грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М. Колядко

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим.:

1 – у справу;

2 – позивачу;

3 – відповідачу;

4 – ДАГС;

5 – ГСЗО.