Постанова № 50186522, 02.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2015 р. Справа№ 910/23667/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Чорної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання – Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: Кравчик С.М., представник за довіреністю №91/2014/12/26-10 від 26.12.2014р.;

від відповідача: Роман В.Г.- голова правління;

Кіщук Т.В., представник за довіреністю б/н від 12.01.2015р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015р. (підписано - 09.07.2015р.)

у справі №910/23667/13 (суддя: Головатюк Л.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник 3 "

про стягнення 154 996,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Київенерго” (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник 3" (далі-відповідач) про стягнення 154 996,39 грн. заборгованості за використану теплову енергію за Договором № 620674 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2006р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013р. порушено провадження у справі № 910/23667/13.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2014р. позовні вимоги частково задоволені. Стягнуто 99 776, 63 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію; 4 901,60 грн. – інфляційні витрати; 11 463,98 грн. – 3% річних. В задоволенні позовних вимог в сумі 38 854грн. відмовлено, у зв’язку із зменшенням позивачем позовних вимог, в частині основної заборгованості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015р. по справі № 910/23667/13 апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції частково скасовано, а резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник 3" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 14 962 грн. 22 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 4 901 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 5 335 грн. 94 коп. трьох процентів річних та 688 грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору. В інший частині у позові відмовити".

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2015р. по справі № 910/23667/13 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015р. по справі № 910/23667/13 скасовано, справу № 910/23667/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року у справі №910/23667/13 провадження в частині стягнення 14 962 грн. 22 коп. припинено, інші позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено частково, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник 3" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 1 299 грн. 94 коп. основної заборгованості, 2 241 грн. 13 коп. інфляційних збитків, 4 008 грн. 30 коп. 3 % річних та 150 грн. 98 коп. витрат по оплаті судового збору, повернуто Публічному акціонерному товариству "Київенерго" з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 850 грн. 20 коп., в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року у справі №910/23667/13 скасувати.

У доводах апеляційного оскарження позивач посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповноту з’ясування ним обставин справи та прийняття рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до Протоколу про автоматизований розподіл справ між суддями від 05.08.2015р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015р. передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015р. у зв’язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015р. у справі №910/23667/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя – Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Пашкіна С.А., Чорна Л.В.) вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 02.09.2015р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015р. у зв’язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Смірнової Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015р. у справі №910/23667/13 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Смірнової Л.Г., Чорна Л.В.

У судове засідання 02.09.2015р. з’явились представники сторін.

У судовому засіданні 02.09.2015р. представник позивача просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року у справі №910/23667/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні 02.09.2015р. представник проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив оскаржений судовий акт залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як підтверджується матеріалами справи, 01.09.2006р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго") (надалі – позивач, постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Буревісник-3" (надалі – відповідач, споживач) був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 620674 від 01.09.2006р., за умовами якого позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з додатком 1 до договору, а відповідач зобов’язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. (пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору).

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється, відповідно до умов договору, розрахунковим способом згідно договірних зобов’язань (до встановлення приладів обліку), за тарифами, встановленими і затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України - постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України та Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

Між сторонами укладено додатки до договору, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 9 додатку 2 до договору відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 10 додатка 2 до договору відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За твердженням позивача, свої зобов’язання за зазначеним договором відповідач виконує не належним чином, внаслідок чого за період з 01.11.2010 по 01.11.2013 у нього перед позивачем виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.11.2013 згідно уточненого розрахунку становить 99 776, 63, що підтверджується звітними відомостями за тепло та теплоносії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту згідно договору теплову енергію.

За розрахунком позивача ним за період з листопада 2010 року по листопад 2013 року на виконання умов договору поставлено відповідачу теплової енергії на загальну суму 2 305 472,30 грн. (з яких за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 нараховані 146 256, 02 грн., та за період з 01.01.2011 по 01.11.2013 нараховані 2 159 216, 28 грн.). Відповідачем внесена плата на суму 2 205 695, 67 грн., отже, заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період становить 99776, 63 грн. (2 305 472, 30 – 2 205 695, 67 = 99 776, 63).

Вартість спожитої відповідачем електроенергії за період з 01.11.2010р. по 01.11.2013р. розраховувалась позивачем згідно тарифів, встановлених розпорядженням КМДА № 392 від 31.05.2010р. - період дії 01.07.2010р. по 31.12.2010р. та постановою НКРЕ № 1729 від 14.12.2010р., яка діяла з 01.01.2011р. по 23.06.2014р. Отже, за період з листопада по грудень 2010 року відбувалось нарахування за поставлену теплоенергію на підставі розпорядження КМДА № 392 від 31.05.2010р., а за період з 01.01.2011р. по 01.11.2013р. - на підставі постанови НКРЕ № 1729 від 14.12.2010р.

Загалом, під час виконання умов договору при здійсненні розрахунків вартості спожитої електроенергії позивачем використовувалися тарифи встановлені розпорядженням КМДА № 1245 від 20.06.2002, яке діяло з 01.07.2002р. по 31.11.2006р., розпорядженням КМДА № 643 від 30.05.2007р. - період дії з 01.12.2006р. по 31.05.2009, розпорядженням КМДА № 520 від 29.04.2009 - період дії з 01.06.2009 по 31.07.2009, розпорядженням КМДА № 981 від 31.08.2009 - період дії з 01.08.2009 по 30.09.2009, розпорядженням КМДА № 1192 від 15.10.2009 - період дії з 01.10.2009 по 31.12.2009, розпорядженням КМДА № 1333 від 30.11.2009 - період дії з 01.01.2010 по 30.06.2010, розпорядженням КМДА № 392 від 31.05.2010 - період дії з 01.07.2010 по 31.12.2010 та постанова НКРЕ № 1729 від 14.12.2010, яка діяла з 01.01.2011 по 23.06.2014.

Відповідач проти розміру заборгованості заперечував , вказуючи що вартість спожитої енергії за листопад – грудень 2010 року неправомірно визначалася за тарифами, встановленими розпорядженням КМДА № 392 від 31.05.2010. На думку позивача, з огляду на скасування розпорядження КМДА № 392 від 31.05.2010 з моменту його прийняття, для визначення вартості спожитої ним енергії в період з листопада по грудень 2010 року, необхідно було застосовувати попереднє розпорядження КМДА. Оскільки попередні розпорядження також були скасовані у судовому порядку, розрахунок вартості енергії спожитої в листопаді, грудні 2010 року мав здійснюватися згідно тарифів, встановлених розпорядженням КМДА № 1245 від 20.06.2002.

За контррозрахунком відповідача вбачається, що за листопад – грудень 2010 року вартість поставленої енергії має становити 62 745, 39 грн. (29 074, 65 + 33 670, 74 = 62 745, 39). Вартість теплоенергії за період з 01.01.2011 по 01.11.2013 в розмірі 2 159 216, 28 грн. відповідач під сумнів не ставив і не заперечував застосування тарифів, встановлених постановою НКРЕ № 1729 від 14.12.2010.

Згідно даних контррозрахунку в період з 01.10.2010 по 01.11.2013, відповідачем було сплачено плату за теплоенергію у розмірі 2 206 999, 45 грн. (2 069 213, 92 грн. відповідачем, а 137 785, 53 грн. позивач отримав з бюджету.

Крім того, 14 962, 22 грн. було сплачено відповідачем на користь позивача 10.02.2015, докази чого наявні у матеріалах справи. На підставі зазначеного, відповідач стверджував, що станом на 14.05.2015 повністю здійснив розрахунок за поставлену йому теплоенергію в період з 01.11.2010 по 01.11.2013. і на цій підставі просив у задоволенні позову відмовити.

Банківськими виписками з рахунку відповідача, наявними в матеріалах справи, підтверджується списання безготівкових коштів за період з 01.11.2010 по 01.11.2013 грошових коштів за договором в сумі 2 062 992, 70 грн. (том. 1 арк. 167-220).

Згідно наявних в матеріалах справи облікових карток по договору в листопаді 2010 року позивач поставив відповідачу 445, 22 Гкал теплової енергії (опалення – 250, 98, ГВП – 194, 24), а в грудні 2010 року – 515, 6 Гкал (опалення – 403, 98, ГВП – 111, 62).

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, тепло транспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Законом України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (набрав чинності з 22.07.2010) внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері надання комунальних послуг. Зокрема, у пп. 2 п. "а" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження із встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Таким чином, з 22.07.2010 з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій.

Відповідно до п.2 ст.19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, що має бути завершено до 01.01.2011. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Пунктом 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21.04.1998 № 335/98, діючого на момент виникнення правовідносин, встановлено, що НКРЕ в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень, які є обов’язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності.

Колегією суддів встановлено, що розпорядження КМДА №392 від 31.05.2010 було скасовано постановою Шевченківського районного суду міста Києва по справі №2а/761/4/14, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014. Попередні розпорядження КМДА №№ 643 від 30.05.2007, 520 від 29.04.2009, 981 від 31.08.2009, 1192 від 15.10.2009, 1333 від 30.11.2009, також, були скасовані - постановою Шевченківського районного суду міста Києва по справі №761/8760/14-а, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015. Підставою скасування вказаних розпоряджень КМДА стала відсутність їх обов’язкової реєстрації в органах юстиції.

В період між прийняттям розпорядження № 1245 та розпорядження № 643 КМДА було прийнято 3 розпорядження щодо встановлення тарифів, а саме: розпорядження №№ 1575 від 30.10.2006, 1786 від 15.12.2006 та 142 від 12.02.2007.

При цьому, впродовж 2003 – 2010 років Київська міська державна адміністрація не здійснювала державну реєстрацію своїх розпоряджень щодо встановлення/погодження тарифів на житлово – комунальні послуги в Київському міському управлінні юстиції, притримуючись позиції, що вони не підлягають державній реєстрації.

Останнє зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції розпорядження щодо тарифів на виробництво теплової енергії основними теплопостачальними підприємствами міста Києва - це Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за № 46/429), яким встановлено тариф для позивача на виробництво теплової енергії для житлово –експлуатаційних організацій за 1 Гкал 65, 30 грн. з ПДВ.

Керуючись наданими повноваженнями, НКРЕ 14.12.2010 прийняла постанову № 1729, що набрала чинності з 01.01.2011 та діяла до 23.06.2014, якою встановлено тарифи на теплову енергію Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго": для населення – 169, 38 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) (якщо будинковий засіб обліку теплової енергії належить балансоутримувачу жилого будинку або відсутній).

Таким чином, при визначенні вартості наданої відповідачу енергії в період після 01.01.2011 слід застосовувати тарифи, що встановлені постановою НКРЕ від 14.12.2010 № 1729, і спору між сторонами з цього приводу немає.

До 01.01.2011, застосовуванню підлягали, тарифи встановлені органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Оскільки розпорядження № 392 від 31.05.2010, № 643 від 30.05.2007, № 520 від 29.04.2009, № 981 від 31.08.2009, № 1192 від 15.10.2009, № 1333 від 30.11.2009 були скасовані в судовому порядку з моменту їх прийняття, з тих підстав, що такі розпорядження не були зареєстровані в органах юстиції, а розпорядження 1575 від 30.10.2006 (в тому числі в редакції розпорядження № 142 від 12.02.2007) також не було зареєстровано в органах юстиції, та враховуючи що питання обов’язковості реєстрації розпоряджень КМДА в органах юстиції для набрання ними чинності неодноразово було предметом розгляду судових справ різних юрисдикцій, і з вказаного питання склалася усталена практика, суд погоджується з доводами відповідача, що при визначенні вартості поставленої йому енергії слід застосувати тарифи встановлені останнім зареєстрованим в Київському міському управлінні юстиції розпорядженням щодо тарифів на виробництво теплової енергії основними теплопостачальними підприємствами міста Києва, а саме: розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 (зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за № 46/429), яким встановлено тариф для позивача на виробництво теплової енергії для житлово – експлуатаційних організацій за 1 Гкал 65, 30 грн. з ПДВ. Відповідно доводи позивача в цій частині відхиляються судом з вищевикладених підстав.

Судом із облікових карток наявних в матеріалах справи встановлено, що в період з 01.11.2010 по 31.12.2010 відповідачу було поставлено 960, 82 Гкал енергії (445, 22 + 515, 6 = 960, 82), за тарифом - 65, 30 грн. за 1 Гкал, вартість поставленого обсягу енергії становила 62 741, 55 грн. (960, 82 * 65, 30 = 62 741, 55), а не 146 256, 02 грн., які помилково вважав позивач і не 62 745, 39 грн. – розраховані як вважав відповідач.

За період з 01.11.2010 по 01.11.2013 позивач поставив відповідачу теплоенергію, загальною вартістю 2 221 957, 83 грн. (62 741, 55 + 2 159 216, 28 = 2 221 957, 83), яка була оплачена відповідачем частково, на суму 2 220 657, 89 грн. (2 205 695, 67 + 14 962, 22 = 2 220 657, 89). Відповідно, за розрахунком суду, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за період з 01.11.2010 по 01.11.2013 станом на момент винесення рішення по справі становила 1 299, 94 грн. (2 221 957, 83 – 2 220 657, 89 = 1 299, 94)

Доводи відповідача стосовно часткової оплати ним вартості поставленої теплоенергії на суму 2 206 999, 45 грн., з яких 2 069 213, 92 грн. сплачено самим відповідачем, а 137 785, 53 грн. - з бюджету, в період з 01.10.2010 по 01.11.2013 підлягають відхиленню, як такі що не підтверджені матеріалами справи, оскільки суду надано докази лише щодо оплати відповідачем 2 062 992, 70 грн. Отже, вирішуючи спір у справі слід виходити із розміру оплати підтвердженого на суму – 2 205 695, 67 грн.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що 14 962, 22 грн. були сплачені відповідачем під час розгляду справи - 10.02.2015.

Враховуючи, що сплачені відповідачем 14 962, 22 грн. основного боргу за договором не були враховані позивачем при розрахунку позовних вимог між сторонами відсутній спір щодо стягнення частини основного боргу у цій частині провадження по справі про стягнення вказаної суми вірно підлягало припиненню.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 1 299, 94 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у сумі 1 299, 94 грн. документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 1 299, 94 грн. є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції. В іншій частині позову про стягнення основного боргу є недоведеними та необґрунтованими, і, відповідно, задоволенню не підлягали.

Крім стягнення основного боргу, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просив суд стягнути з відповідача 11 463, 98 грн. трьох відсотків річних та 4 901, 60 грн. індексу інфляції, нарахованих на суму боргу за весь час прострочення за період з 01.12.2010р. по 30.10.2013р.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов’язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню частково - за розрахунком суду в межах періоду, визначеного позивачем, так як за рахунок застосування таких тарифів і вартість поставленої енергії за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 значно зменшилася, що вплинуло на розмірі заборгованості відповідача у вказаний період, та змінився період прострочення.

Перевіривши розрахунок суду першої інстанції щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 4 008, 30 грн. 3 % річних та 2 241, 13 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення з 01.02.2011р. по 30.10.2013р.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на позивача (апелянта).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015р. у справі №910/23667/13 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015р. у справі №910/23667/13 - без змін.

2.Матеріали справи №910/23667/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.В. Чорна

Л.Г. Смірнова