Рішення № 50185894, 09.09.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2015 р.

Справа № 922/4520/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанській В.В.

розглянувши справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус-Інструмент", м. Харків

до

Державного підприємства заводу "Електроважмаш", м. Харків

про

стягнення 190615,75 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Волкової К.В. довіреність №11/08-6 від 11.08.2015 р.;

відповідача - Шумейко О.О. довіреність №248-1123 від 23.12.2014 р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Модус-Інструмент" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Державного підприємства заводу "Електроважмаш", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 191390,36 грн. (в т.ч. інфляційні збитки 159176,30 грн., відсотки за користування коштами 30713,52 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань 1460,16 грн.), посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати товару поставленого позивачем згідно договорів поставки: №234/058-Т від 05.09.12 р.; №234/071-Т від 12.09.12 р.; №234/080 - ВК від 24.12.12 р.; які були укладені між позивачем та відповідачем. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по справі.

У судовому засіданні 07 вересня 2015 року оголошувалась перерва до 09 вересня 2015 року 12:00.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про зменшення позовних вимог, яка надана ним до суду, в якій позивач користуючись правами наданими йому ст. 22 ГПК України просить стягнути з відповідача: заборгованість у розмірі 190615,75 грн. (в т.ч. інфляційні збитки 159176,30 грн., відсотки за користування коштами 30713,52 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань 725,90 грн.).

Враховуючи, що згідно ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та просив позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, з підстав викладених ним у відзиві на позов, який ним наданий до суду 07.09.15 р. та зазначав, що позивачем пропущено строк позовної давності для нарахування пені, тому просив застосувати наслідки пропущення позовної давності щодо пені у розмірі 1460,01 грн. та відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між позивачем та відповідачем укладені наступні договори поставки: №234/058-Т від 05.09.12 р.; №234/071-Т від 12.09.12 р.; №234/080 - ВК від 24.12.12 р. Всі договори поставки є тотожними.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договорів укладених між сторонами позивач взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу товар ("Набор інструментів для машин"), а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити товар. Поставка здійснюється окремими партіями.

Відповідно п. 4.1. договорів поставки, розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача за фактично поставлений товар (окрему узгоджену партію товару) протягом 45 календарних днів з моменту поставки та прийняти ії за якістю та кількістю.

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав та поставив відповідачу товар, про що свідчать видаткові накладні, які містяться у матеріалах справи (аркуші справи №46-135, том №2).

Відповідач отримав товар, про що свідчать підписи представника відповідача на довіреностях на отримання матеріальних цінностей, які містяться у матеріалах справи (аркуші справи №135-183, том №2), але оплачував не своєчасно, у зв'язку із чим позивачем подано дану позовну заяву до суду та нараховано інфляційні збитки 159176,30 грн., відсотки за користування коштами 30713,52 грн. (які за своєю правової природою є 3% річних), пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань 725,90 грн. за час прострочення сплати товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування інфляційних та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню,

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 725,90 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

П.9.4. договорів поставки сторони погодили, що у разі несвоєчасного виконання зобов'язань по оплаті товару відповідач (замовник) сплачує позивачу (постачальнику) пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідачем заявлено клопотання щодо застосування строку позовної давності до пені нарахованої позивачем.

У відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Але у відповідності до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Перевіривши нарахування пені ознаймовшись із розрахунком позивача, первіривши строк в межах якого здійснено нарахування, приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та строк позовної давності позивачем не пропущено, відповідно до цього суд вважає позовну вимогу в частині стягненні пені у розмірі 725,90 грн. обгрунтованою та такою, що підлягає зхадоволенню, тому суд вважає за необхідне у задоволенні заяви відповідача щодо пропущення позивачем строку позовної давності відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства заводу "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, р/р 260000134739, АТ "Сбербанк Росії", м. Київ, МФО 320627, код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус-Інструмент" (61146, м. Харків, вул. Героїв Праці, б. 32-А, рах.№26002000158982 ПуАТ "Фідобанк", МФО 300175) заборгованість у розмірі 190615,75 грн. (в т.ч. інфляційні збитки 159176,30 грн., відсотки за користування коштами 30713,52 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань 725,90 грн. та судовий збір у розмірі 3827,81 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.09.2015 р.

Суддя

Ю.В. Светлічний