Рішення № 50185838, 07.09.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2015 р.

Справа № 922/4579/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків

до

Управління праці та соціального захисту населення Валківської районної державної адміністрації, м. Валки

про

стягнення 62601,66 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Тарасенко В.Ю., довіреність № 953 від 26.12.2014 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Валківської районної державної адміністрації (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 62601,66 грн., у тому числі:

- сума боргу за теплову енергію - 37680,73 грн. (на п/р зі спеціальним режимом використання №26036303003582 в Філії ХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823);

- 3 % річних у розмірі 2000,99 грн. за період з 01.09.2012 року по 10.08.2015 (на р/р № 260053013582 в Філії ХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823);

- інфляційні втрати у розмірі 13247,69 грн. за період з вересня 2012 року по червень 2015 року (на р/р № 260053013582 в Філії ХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823);

- пеня 9672,25 грн. за період з 16.11.2014 року по 10.08.2015 року (на р/р №260053013582 в Філії ХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823).

Також, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. (на р/р № 260053013582 в Філії ХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 серпня 2015 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.09..2015 року о 12:30 год.

02 вересня 2015 року від відповідач до канцелярії суду надав заперечення на позовну заяву за вх. № 34711, в яких просить відмовити в позові, вказуючи на те, що відповідач не мав можливості провести оплату в повному обсязі із-за недостатнього фінансування з бюджету. Також відповідач просить розглядати справу за відсутності його представника.

Присутній у призначеному засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

09 вересня 2011 року між Управлінням праці та соціального захисту населення Валківської районної державної адміністрації (споживачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (теплопостачальна організація) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 3194 .

За цим договором Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно із договором позивач поставив теплову енергію в приміщення споживача у повному обсязі та виконав свої обов'язки за договором, що підтверджується підписаними відповідачем актами виконаних робіт, а саме:

- актом виконаних робіт № 1494 від 31.10.2012 року на суму 631,38 грн.;

- актом виконаних робіт № 1705 від 30.11.2012 року на суму 3379,36 грн.;

- актом виконаних робіт № 1977 від 31.12.2012 року на суму 4879,02 грн.;

- актом виконаних робіт № 106 від 31.01.2013 року на суму 6459,00 грн.;

- актом виконаних робіт № 349 від 28.02.2013 року на суму 5712,27 грн.;

- актом виконаних робіт № 592 від 31.03.2013 року на суму 5159,17 грн.;

- актом виконаних робіт № 757 від 18.04.2013 року на суму 1218,47 грн.;

- актом виконаних робіт № 1415 від 31.10.2013 року на суму 2968,40 грн.;

- актом виконаних робіт № 1556 від 30.11.2013 року на суму 3733,68 грн.;

- актом виконаних робіт № 1853 від 31.12.2013 року на суму 5875,01 грн.;

- актом виконаних робіт № 88 від 31.01.2014 року на суму 6166,66 грн.;

- актом виконаних робіт № 318 від 28.02.2014 року на суму 4238,65 грн.;

- актом виконаних робіт № 567 від 31.03.2014 року на суму 3040,45 грн.;

- актом виконаних робіт № 710 від 24.04.2014 року на суму 264,03 грн.;

- актом виконаних робіт № 1344 від 31.10.2014 року на суму 1146,92 грн.;

- актом виконаних робіт № 1467 від 30.11.2014 року на суму 5400,05 грн.;

- актом виконаних робіт № 1685 від 31.12.2014 року на суму 9194,57 грн.;

- актом виконаних робіт № 113 від 31.01.2015 року на суму 8976,94 грн.;

- актом виконаних робіт № 275 від 28.02.2015 року на суму 8265,51 грн.;

- актом виконаних робіт № 504 від 31.03.2015 року на суму 7505,89 грн.

Відповідно до п. 6.3. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 6.4. договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 6.5. договору остаточний рахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно позову позивач вказує, що відповідач свої договірні зобов'язання не виконує, не зважаючи на неодноразові вимоги про необхідність сплатити заборгованість. Оплата наданих послуг здійснюється частково і несвоєчасно.

Станом на 10.08.2015 року за період з жовтня 2012 року по березень 2015 року відповідачу було нараховано 94215,43 грн. за надані послуги з теплопостачання, а фактично сплачено 69307,00 грн., таким чином у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 37680,73 грн.

Судом встановлено, що сума боргу за надані послуги з теплопостачання за період з жовтня 2012 року по березень 2015 року у розмірі 37680,73 грн. підтверджується вищезазначеними актами виконаних робіт та актом звірки взаєморозрахунків наданими позивачем до суду. Доказів щодо погашення вказаної суми відповідачем до суду не надано.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на вищевикладене господарський суд дійшов до висновку, що сума боргу за надані послуги з теплопостачання за період з жовтня 2012 року по березень 2015 року у розмірі 37680,73 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивачем була заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних 2000,99 грн. за період з 01.09.2012 року по 10.08.2015 року та інфляційних втрат у розмірі 13247,69 грн. за період з вересень 2012 року по червень 2015 року.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В інформаційному листі від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 “Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права” сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування здійснені позивачем, суд прийшов до висновку, що сума 3% річних 2000,99 грн. за період з 01.09.2012 року по 10.08.2015 року та інфляційних втрат у розмірі 13247,69 грн. за період з вересня 2012 року по червень 2015 року підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також позивачем була заявлена вимога щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 9672,25 грн. за період з 16.11.2014 року по 10.08.2015 року.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 7.2.3 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення за період з дня наступу строку оплати до дні фактичної оплати.

З огляду на вищевикладене, перевіривши періоди нарахувань та суми, господарський суд прийшов до висновку, що сума пені у розмірі 9672,25 грн. за період з 16.11.2014 року по 10.08.2015 року була нарахована позивачем правомірно, а тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Валківської районної державної адміністрації (63002, Харківська область, Валківський район, м.Валки, площа 50- річчя Жовтня, буд. 2, код ЄДРПОУ 03196400, р/р 35211001016351 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61018, м. Харків, вул. Балакірєва, 3, код ЄДРПОУ 31555944, п/р зі спеціальним режимом використання № 26036303003582 в Філії ХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823) суму боргу за надані послуги з теплопостачання у розмірі 37680,73 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Валківської районної державної адміністрації (63002, Харківська область, Валківський район, м.Валки, площа 50- річчя Жовтня, буд. 2, код ЄДРПОУ 03196400, р/р 35211001016351 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61018, м. Харків, вул. Балакірєва, 3, код ЄДРПОУ 31555944, р/р № 260053013582 в Філії ХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823) 3% річних у розмірі 2000,99 грн.; суму інфляційних втрат у розмірі 13247,69 грн., пеню у розмірі 9672,25 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.09.2015 р.

Суддя

В.В. Суслова

справа № 922/4579/15