Рішення № 50184994, 08.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2015

Справа №910/16346/15

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Літера-Друк»

Про

стягнення 46 439,17

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Бесарабчик К.В., за довіреністю;

Від відповідача не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Пластікс-Україна” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Літера-Друк» про стягнення 46 439,17 грн., а саме: 22 00,00 грн. – основного боргу, 12 300,66 грн. – збитків від інфляції, 4 791,14 грн. – 36% річних, 7 347,37 грн. – пені.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не здійснено в повному обсязі оплату товару, поставленого останньому за Договором поставки №ОД-196/02, що зумовило виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем та звернення останнього з даним позовом до суду.

08.09.2015р. позивачем подана заява про зменшення позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України у зв’язку з частковою проплатою відповідачем заборгованості в розмірі 1 000,00 грн., у зв’язку з чим позивач остаточно просив суд стягнути з відповідача 21 000,00 грн. – основного боргу, 12 300,66 грн. – збитків від інфляції, 4 791,14 грн. – 36% річних, 7 347,37 грн. – пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказана заява прийнята судом до розгляду, отже відповідно до ст. 55 ГПК України має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір по суті.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 15/3, офіс 110.

Відповідно до ст. 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

На призначені судові засідання 23.07.2015р. та 08.09.2015р. представник відповідача не з’являвся, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час їх проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчить наявний у матеріалах справи оригінал поштового відправлення, з якого слідує, що поштова кореспонденція з ухвалою суду про призначення судового засідання була вручена відповідачу 11.08.2015р.

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2012р. між позивачем (андалі – Постачальник) та відповідачем (надалі – Покупець) було укладено Договір поставки з відстрочкою платежу № ОД-196/02 (надалі – Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник зобов’язався передати у власність Покупця матеріали для реклами, поліграфії, будівництва, упаковки та аксесуари до них (далі – товар), в асортименті та кількості, відповідно до видаткових накладних, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 13.1 з моменту підписання і діє до 31.01.2012р., але в будь-кому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

При цьому, пунктом 13.2 Договору сторони погодили, що Договір може бути пролонгований на той же термін, якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення строку дії Договору не заявить про його припинення.

Доказів припинення Договору сторонами не подано та не заперечувалось, що його було пролонговано.

Відповідно до п. 3.1 Договору кількість товару встановлюється у видаткових накладних на поставу кожної окремої партії товару.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору, умови поставки товару визначаються згідно видаткових накладних. Передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана Покупцем у видатковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару Постачальником. З цього моменту Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов’язання по передачі товару Покупцю.

Позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковою накладною №69394 від 01.12.20014р., що додана позивачем до матеріалів справи, на загальну суму 28 565,53 грн., з яких відповідач частково оплатив товар на суму 6 565,53 грн.

Крім того, після порушення провадження у справі відповідач також частково оплатив товар на суму 1000 грн.

Отже, станом на час прийняття рішення у справі за відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар на загальну суму 21 000,00 грн.

Спір у справі виник в зв’язку з неповною оплатою товару на суму 21 000,00 грн.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції, у справі не надав.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Строк оплати кожної окремої партії товару становить 15 календарних днів з моменту передачі товару Покупцю та підписання видаткової накладної (п.7.4 Договору).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем в сумі 21 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований.

За таких обставин, позов в частині стягнення основної суми боргу підлягає задоволенню у сумі 21 000,00 грн.

В зв’язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі п. 8.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 7 347,37 грн. пені.

Згідно з п. 8.2 Договору, за несвоєчасну оплату товару, що постачається відповідно до цього договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення виконання зобов’язань, яка нараховується до повної сплати суми боргу, та сплачує суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, та здійснено перерахунок пені внаслідок чого встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 344,09 грн. пені, згідно нижченаведеного розрахунку.

Сума боргу (грн.)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

28565.53

17.12.2014 - 05.02.2015

51

14.0000 %

0.077 %*

1117.58

28565.53

06.02.2015 - 03.03.2015

26

19.5000 %

0.107 %*

793.57

28565.53

04.03.2015 - 29.03.2015

26

30.0000 %

0.164 %*

1220.88

27000

30.03.2015 - 28.04.2015

30

30.0000 %

0.164 %*

1331.51

22000

29.04.2015 - 19.06.2015

52

30.0000 %

0.164 %*

1880.55

Всього

6 344,09

В іншій частині в розмірі 1 003,28 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 4 791,14 грн. - 36% річних та 12 300,66 грн. – збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Приписами п. 8.4 Договору сторони передбачили, що відповідно до ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за Договором Покупець сплачує Постачальнику 36% річних від суми боргу за весь час прострочення.

За перерахунком суду розмір відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов’язання складає 4 791,14 грн., розмір збитків від інфляції складає 12 300,66 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, а отже позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню у вказаних сумах.

Відповідачем розрахунок 36% річних, пені та збитків від інфляції не оспорено, свого контррозрахунку суду не подано.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Літера-Друк» (04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 15/3, офіс 110, ідентифікаційний код 32979649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 82-А, ідентифікаційний код 24587464) заборгованість у розмірі 21 000 (двадцять одну тисячу) грн. основного боргу, 6 344 (шість тисяч триста сорок чотири) грн. 09 коп. пені, 12 300 (дванадцять тисяч триста) грн. 66 коп. втрати від інфляції, 4 791 (чотири тисячі сімсот дев’яносто одну) грн. 14 коп. проценти за користування коштами 36%, 1 748 (одну тисячу сімсот сорок вісім) грн. 19 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У решті в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.09.2015р.

Суддя І.І. Борисенко