Постанова № 50156972, 07.09.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2015 р. Справа № 907/96/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Сантіна” від 26.06.15р., №26/06

на рішення господарського суду Закарпатської області від 16.04.2015р.

у справі № 907/96/15

за позовом публічного акціонерного товариства „Банк Форум”, м. Київ в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „Банк Форум”

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Сантіна”, м. Свалява

про стягнення заборгованості на суму 37 202,43 грн., в т.ч. 34 812,71 грн. – заборгованості по кредиту, 2 243,28 грн. - відсотків за користування кредитом, 146,44 грн. – пені,

За участю представників:

від позивача: не з”явився;

від відповідача: не з”явився;

Сторонами явку представників в судове засідання не забезпечено, хоча належним чином сторони були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов”язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16.04.2015р. у справі №907/96/15 (суддя Ушак І.Г. ) позов задоволено повністю. Стягнено з ТОВ „Сантіна” на користь ПАТ „Банк Форум” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „Банк Форум” заборгованість на суму 37 202,43 грн., включаючи суму заборгованості за кредитом, відсотки за користування кредитом та пеню.

ТОВ „Сантіна” подано апеляційну скаргу від 26.06.15р. №26/06, в якій просить скасувати рішення суду у повному обсязі, зокрема посилаючись на те, що при прийнятті рішення судом не з»ясовано обставин, що мають значення для справи, обставини, які суд визнав встановленими не доведені нормами матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги перерахунок коштів у сумі 32 000,00 грн., здійснений платіжним дорученням від 05.06.14 за № 22 відповідно до укладеного сторонами договору банківського рахунку № 3-36003/265083 від 26.11.13р.

ПАТ „Банк Форум”, м. Київ в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „Банк Форум” у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Сантіна» 12.12.2013р. укладено кредитний договір №6-0087/13/36 за умовами якого банк зобов’язався надати товариству кредит на загальну суму 500 000,00 грн. із сплатою 21 % річних за користування кредитом та строком погашення до 12.12.2014р. (а.с.10-17).

Згідно із п.3.2.1 договору за користування кредитом позичальник щомісячно сплачує кредитору проценти, що нараховуються на суму фактичної заборгованості позичальника за кредитом за фактичний строк існування заборгованості за кредитом з періодичністю, визначеною п.3.3 договору.

Відповідно до п.8.2 договору позичальник за несвоєчасну сплату кредиту та/або процентів за користування кредитом сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме протягом відповідного порушення від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, а саме заявкою на отримання вибірки, меморіальним орденом, що позивач надав відповідачеві кредит на загальну суму 500 000,00 грн.

Відповідач у визначений договором термін одержані кредитні кошти у повному обсязі не повернув та не виконує перед банком зобов’язання по сплаті відсотків за користування кредитом, у результаті чого виникла заборгованість по кредиту на суму 34 812,71 грн. та з прострочених відсотків за користування кредитом у період з 13.12.2013р. по 15.12.2014р. на суму 2 243,28 грн.

Згідно із ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.529 ЦК України).

Згідно із ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

З огляду на вищенаведене, перевіривши наявні в справі розрахунки відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що стягненню підлягає заборгованість в сумі 37 055,99грн., згідно договору №6-0087/13/36 від 12.12.2013р., а саме 34 812,71 прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів та прострочена заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом у період з 13.12.2013р. по 15.12.2014р. на суму 2 243,28 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст..611 ЦК України).

Згідно із п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається із п.8.2 договору №6-0087/13/36 від 12.12.2013р. сторони обумовили, що позичальник за несвоєчасну сплату кредиту та/або процентів за користування кредитом сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме протягом відповідного порушення від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З огляду на наведене підлягають задоволенню також позовні вимоги в частині стягнення 146,44 грн. пені нарахованої позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов’язань за умовами договору.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на електронне платіжне доручення від 05.06.2014р. за № 22, яким останній у межах укладеного з позивачем договору банківського рахунку від 26.11.2013р. № 3-3603/265083 доручив банку здійснити перерахування грошових коштів у сумі 32 000,00 грн. з поточного рахунку №26003300265083 на погашення кредиту на позичковий рахунок банку судова колегія зазначає наступне.

Станом на 05.06.2014р. у банку діяла тимчасова адміністрація, запроваджена на період з 14.03.2014р. по 13.06.2014р. рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №14 від 14.03.2014р. (а.с.62-63).

Тимчасова адміністрація відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” є процедурою виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, під час якої згідно п. 5 ст. 36 цього Закону не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Інформація про запровадження тимчасової адміністрації в банку була у встановленому законом порядку опублікована в офіційних засобах масової інформації, відтак була відома відповідачу, а отже, він мав можливість виконати зобов'язання за кредитним договором шляхом сплати коштів на позичковий рахунок банку з рахунку відкритого в іншій банківській установі (а.с.61).

З огляду на наведене судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в сумі 37 202,43 грн.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із абз.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не надано суду достатній та обгрунтованих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Судовий збір за перегляд рішення суду у даній справі в апеляційному порядку покласти на відповідача в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.04.2015р. у справі №907/96/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.09.2015р.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.