Постанова № 50156970, 07.09.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2015 р. Справа № 914/100/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Хабіб М.І

Юрченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар” (надалі ТзОВ “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар”) за №11-04 від 02.04.2015р. (вх.№01-05/1588/15 від 07.04.2015р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 24.03.2015р.

у справі № 914/100/15

за позовом: ТзОВ “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар”

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Статусбуд” (надалі ТзОВ “Статусбуд”)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Солстрой” (надалі ТзОВ “Солстрой”)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Човби Анатолія Михайловича (надалі Човба А.М.)

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 27.04.2012 р.,

за участю:

від позивача: Прохоренко О.І. – представник (довіреність б/н від 20.01.2015р.);

від відповідача-1: не з’явився;

від відповідача-2: не з’явився;

від третьої особи: Мушинський Т.Б. – представник (довіреність б/н від 04.11.2014р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.03.2015р. у справі №914/100/15 (суддя Кидисюк Р.А.) повністю відмовлено в задоволенні позову.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що факт відсутності згоди боржника на укладення контрагентом договору про відступлення права вимоги безпосередньо не пов'язаний із недійсністю правочину, з огляду на що відмовив в задоволенні позову ТзОВ “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар” про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 27.04.2012р.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права. Стверджує про помилковість висновку суду щодо непорушення права позивача. Звертає увагу на те, що відповідно до п. 26.1 договору підряду від 01.09.2010р. сторони зобов’язались не передавати своїх прав та обов’язків по договору третім особам без письмової згоди на це іншої сторони. Вказує, що відповідач-2 не звертався до позивача щодо погодження відступлення права вимоги на користь відповідача-1, і відповідно, позивач такої згоди не надавав. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 24.03.2015р. у справі № 914/100/15, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Відповідач-2 в письмових поясненнях по справі (вх. № 01-04/2981/15 від 13.05.2015р.) не погоджується з апеляційною скаргою та вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Звертає увагу на те, що протягом липня-грудня 2012 року позивач неодноразово перераховував кошти на рахунок нового кредитора (відповідача-1) в якості часткової оплати за договором про відступлення права вимоги від 27.04.2012р., що, на його думку, підтверджує факт визнання позивачем спірного правочину. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 24.03.2015р. у справі № 914/100/15, а апеляційну скаргу ТзОВ “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар” – без задоволення.

Відповідач-1 та третя особа не надавали письмових відзивів на апеляційну скаргу.

Присутній в судовому засіданні представник третьої особи заперечив проти вимог і доводів апеляційної скарги, просив залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Відповідачі не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 05.08.2015р.

В телеграмі (вх. № 01-14/316/15 від 04.09.2015р.) відповідач-2 просив розглянути справу без участі його представника.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 24.03.2015р. у справі №914/100/15.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2010р. між ТзОВ “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар” (замовник) та ТзОВ “Солстрой” (генпідрядник) укладено договір підряду № 23/09-06, за умовами якого замовник доручає генпідряднику здійснити будівництво павільйонів «Овочі. Фрукти» та терміналу «Риба» на частині території земельної ділянки оптового ринку сільськогосподарської продукції площею 3,5га (а.с.15-26).

В пункті 15.1 договору підряду зазначено, що генпідрядник отримує, в якості оплати за роботи, матеріали та послуги з будівництва, що мають бути виконані відповідно до умов цього договору, суму, що становить 73751852,10 грн., крім того ПДВ – 14750370,42грн. Загальна сума договору становить: 88502222,52 грн.

Відповідно до п.26.1 сторони за цим договором не мають права без попереднього письмового погодження передавати чи відступати свої обов’язки чи права за цим договором будь-якій третій стороні.

Позивач у позовній заяві зазначив, що роботи по влаштуванню дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритих павільйонів “Овочі.Фрукти” та “Риба” виконувались вкрай неякісно. ТзОВ “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар” змушене було звернутися в господарський суд м. Києва з позовними вимогами про усунення недоліків виконуваних робіт до ТзОВ “Солстрой” та примусове виконання обов’язків в натурі. Вказав, що непроведення остаточного розрахунку з ТзОВ “Солстрой” було для позивача гарантією того, що генпідрядник усуне недоліки робіт, які ним виконувалися згідно договору підряду.

Матеріалами справи підтверджено, що 27.04.2012р. між ТзОВ “Солстрой” (первісний кредитор) та ТзОВ “Статусбуд” (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання грошових зобов’язань в сумі 1175000,00 грн., що належить первісному кредиторові на підставі договору підряду № 23/09-06 від 01.09.2010р. (основний договір), що укладений між первісним кредитором та ТзОВ “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар” (боржник) (а.с.210-211).

Згідно п. 1.2 за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов’язань за основним договором щодо сплати заборгованості в розмірі 1175000,00 грн.

Згідно з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в розмірі 1175000,00 грн. шляхом безготівкового перерахування цих коштів на поточний банківський рахунок первісного кредитора до 30.12.2012р. або іншим чином, не забороненим чинним законодавством (п. 2.1 договору).

Права та обов’язки сторін договору про відступлення права вимоги, їх відповідальність, передбачені розділами 3, 4 даного договору.

Відповідно до п. 5.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором.

Договір про відступлення права вимоги від 27.04.2012р., укладений між ТзОВ “Солстрой” та ТзОВ “Статусбуд”, підписаний і скріплений печатками його сторін.

Матеріали справи не містять і суду не надано доказів на підтвердження існування попереднього письмового погодження ТзОВ “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар” як замовника за договором підряду на укладення між ТзОВ “Солстрой” та ТзОВ “Статусбуд” договору про відступлення права вимоги.

Разом з тим, виписками по рахунку ТзОВ “Статусбуд” підтверджується, що в червні, вересні, жовтні та грудні 2012 року ТзОВ “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар” перераховувало кошти на рахунок ТзОВ “Статусбуд” в якості сплати боргу згідно договору про відступлення права вимоги від 27.04.2012р. (а.с.149-152).

В подальшому, 15.04.2014р. між ТзОВ “Статусбуд” (первісний кредитор) та ФОП Човба А.М. (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 01/15-04/2014, за умовами якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, у розмірі 340000,00 грн. і стає у цій частині кредитором за договором про відступлення права вимоги від 27.04.2012р. (основний договір), укладеним між первісним кредитором та ТзОВ “Солстрой” про відступлення права вимоги грошової суми у розмірі 1175000,00 грн. до ТзОВ “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар” (боржник).

Підставою звернення ТзОВ “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар” до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що Товариство не давало відповідачу-2 згоди на передачу прав вимоги на виконання грошових зобов’язань, передбаченої договором підряду.

10.03.2015р. позивач подав в суд першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог. Просив суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 27.04.2012р., який укладено між ТзОВ “Статусбуд” та ТзОВ “Солстрой”. Стягнути солідарно з ТзОВ “Солстрой” та ТзОВ “Статусбуд” на користь ТзОВ “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар” судовий збір в сумі 1218,00 грн. та витрати на правову допомогу з підготовки, подання позову та ведення справи в суді в сумі 24000,00грн. (а.с.59-60).

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

В частині 7 статті 179 Господарського кодексу України зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до матеріалів справи предметом спору в даній справі є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 27.04.2012р., укладеного між ТзОВ “Солстрой” та ТзОВ “Статусбуд”.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 27.04.2012р., укладеного між ТзОВ “Солстрой” та ТзОВ “Статусбуд”, позивач вважає те, що такий договір укладений без отримання згоди ТзОВ “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар” як боржника за договором підряду № 23/09-06 від 01.09.2010р.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтями 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Тобто, відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 26.1 договору підряду № 23/09-06 від 01.09.2010р., укладеного між ТзОВ “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар” та ТзОВ “Солстрой”, сторони за цим договором не мають права без попереднього письмового погодження передавати чи відступати свої обов’язки чи права за цим договором будь-якій третій стороні.

Тобто, договір підряду передбачає умову відступлення прав за цим договором – попереднє письмове погодження іншої сторони.

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що відступлення ТзОВ “Солстрой” прав за договором підряду на користь ТзОВ “Статусбуд” могло відбуватися виключно за наявності попереднього письмового погодження ТзОВ “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар” як боржника за договором підряду.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 27.04.2012р., суд першої інстанції виходив з того, що копії виписок по рахунку ТзОВ “Статусбуд”, з яких вбачається, що протягом липня-грудня 2012 року ТзОВ “РСП “Шувар” неодноразово перераховувало кошти на рахунок ТзОВ “Статусбуд” в якості часткової оплати за оспорюваним договором про відступлення права вимоги від 27.04.2012р., підтверджують факт визнання позивачем ТзОВ “РСП “Шувар” спірного правочину – договору про відступлення права вимоги від 27.04.2012р.

Проте, колегія суддів вважає помилковим вказаний висновок місцевого господарського суду, враховуючи те, що матеріали справи не містять належних та допустимих в розумінні приписів ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження існування попереднього письмового погодження ТзОВ “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар” як боржника за договором підряду на укладення між ТзОВ “Солстрой” та ТзОВ “Статусбуд” спірного договору про відступлення права вимоги.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що договір про відступлення права вимоги від 27.04.2012р. було укладено між ТзОВ “Статусбуд” та ТзОВ “Солстрой” без отримання попереднього письмового погодження ТзОВ “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар”, що свідчить про порушення сторонами під час укладення такого спірного договору приписів п. 26.1 договору підряду № 23/09-06 від 01.09.2010р. та частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов’язанні, якщо обов’язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч.1 ст.203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч.1 ст.516 ЦК України.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015р. про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 18 грудня 2014 року у справі № 910/6098/14.

Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції відзначає, що позовні вимоги ТзОВ “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар” про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 27.04.2012р. є правомірними та обґрунтованими.

Щодо вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

В частині 1 статті 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.2,3 ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”). Закон не містить іншого порядку визначення розміру коштів за послуги адвоката.

Витрати, пов’язані з наданням правової допомоги в даному спорі (24000,00 грн.) позивач підтверджує наступними документами: договором про надання консультаційних послуг з питань права від 01.12.2014р., укладеним між ТзОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Шувар» та фізичною особою-підприємцем Прохоренко Олегом Івановичем, актами приймання-передачі наданих послуг від 30.01.2015р., 27.02.2015р. до договору про надання консультаційних послуг з питань права від 01.12.2014р., платіжними дорученнями № 1745 від 10.02.2015р. та № 1918 від 06.03.2015р. на суму 24000,00 грн. (а.с.61-66).

Зі змісту вказаних документів вбачається, що позивач поніс витрати по оплаті послуг, які надавались не адвокатом, а фізичною-особою-підприємцем Прохоренко О.І. Дані витрати в силу положень ст.ст. 44, 48 ГПК України не відносяться до судових витрат. Тому в частині вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат за надання правової допомоги в сумі 24000,00 грн. належить відмовити.

З огляду на вищевказане, апеляційний господарський суд вважає, що висновки, наведені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, не у повній мірі відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому його необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково: визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 27.04.2012р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Солстрой” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Статусбуд”, відмовити в задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат за надання правової допомоги в сумі 24000,00 грн.

Витрати по оплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги та позовної заяви необхідно покласти на відповідачів порівну згідно положень ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар” задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 24.03.2015р. у справі №914/100/15 скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов задоволити частково.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 27.04.2012р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Солстрой” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Статусбуд”.

Відмовити в задоволенні вимоги про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Солстрой” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Статусбуд” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар” витрат за надання правової допомоги в сумі 24000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Статусбуд” (81131, Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Солонка, вул. Городника, 26, код ЄДРПОУ 34311733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар” (79031, м. Львів, вул. Хуторівка, 4б, код ЄДРПОУ 33711331) 609,00 грн. судового збору за розгляд позовної заяви, 304,50 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Солстрой” (02140, м. Київ, вул. Гмирі, 1-а, код ЄДРПОУ 30210582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ринок сільськогосподарської продукції “Шувар” (79031, м. Львів, вул.Хуторівка, 4б, код ЄДРПОУ 33711331) 609,00 грн. судового збору за розгляд позовної заяви, 304,50 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Хабіб М.І.

Юрченко Я.О.