Рішення № 50156782, 08.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2015

Справа №910/16083/15

За позовом

Приватного акціонерного товариства «Cтрахове товариство «Іллічівське»

до

Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»

про

відшкодування шкоди в сумі 14 311,36 грн.

Суддя

Борисенко І.І.

Представники:

від позивача –

Пахолок Т.П., за довіреністю;

від відповідача –

не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 14 311,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 33-Б, 2 під’їзд.

Відповідно до ст. 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

На призначені судові засідання 28.07.2015р. та 08.09.2015р. представник відповідача не з’являвся, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час їх проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчать наявні у матеріалах справи оригінали поштових відправлень, з яких слідує, що поштова кореспонденція з ухвалами суду про призначення судових засідань була вручена відповідачу 09.07.2015р. та 17.08.2015р.

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.07.2014р. в с. Софіївська Боргщагівка Києво-Святошинського району Київської області була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля “Опель”, д.р.н. АІ4263ЕС, яким керував Ковальчук М.П. та автомобіля «Ніссан» д.р.н. АА0890ІР.

Причиною ДТП стало те, що водій Ковальчук М.П., керуючи автомобілем “Опель”, д.р.н. АІ4263ЕС не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Ніссан» д.р.н. АА0890ІР, чим порушив вимоги п.п. 2.3 «б»; 11.2 ПДР України. Дані обставини підтверджуються розгорнутою довідкою №9414895 про дорожньо-транспортну пригоду та постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області (справа №369/7293/14-п (провадження 3/369/2319/14), копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Ніссан» д.р.н. АА0890ІР (Застрахований автомобіль), який був застрахований позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 09.10.2013р. №ЦО-05-012156.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування від 09.10.2013р. №ЦО-05-012156, страхового акту №Цо-49304-ЦО-05-0000012156-02 від 08.09.2014р., позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 14 311,36 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №8948 від 15.09.2014р.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля “Опель”, д.р.н. АІ4263ЕС, яким керував Ковальчук М.П., під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП України встановлено постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області (справа №369/7293/14-п (провадження 3/369/2319/14).

На час скоєння вищевказаної ДТП (22.07.2014р.) цивільно-правова відповідальність будь-яких осіб під час експлуатації автомобіля “Опель”, д.р.н. АІ4263ЕС, на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) №АІ/6078227 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза – 0,00 грн., строк дії полісу з 17.01.2014р. до 161.01.2015р.

Отже, відповідач є особою на яку полісом №АІ/6078227 покладено обов’язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля “Опель”, д.р.н. АІ4263ЕС, на час спірної ДТП.

З матеріалів справи вбачається, що вартість матеріального збитку відповідно до калькуляції №0000020027 від 23.07.2014р. (рахунку-фактура ) складає 21 104,41 грн.

При цьому судом враховано, що Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Судом враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України “Про страхування” страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону N 1961-IV, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

Окрім того, на підтвердження розміру витрат необхідних для відновлювального ремонту автомобіля «Ніссан» д.р.н. АА0890ІР позивачем надано суду Звіт про визначення вартості матеріального збитку №229 складений 28.07.2014р., відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників (Сврз) автомобіля «Ніссан» д.р.н. АА0890ІР у результаті його пошкодження при ДТП складає 19 272,27 грн., при коефіцієнті фізичного зносу 0,00 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Судом взято до уваги, що відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль «Ніссан» д.р.н. АА0890ІР, рік випуску автомобіля – 2010р., а отже на момент ДТП (22.07.2014р.) строк його експлуатації не перевищував 7 років, а отже підстав для вирахування зносу в даному випадку не має.

Таким чином після виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи у позивача виникло право вимоги до відповідача в розмірі 14 311,36 коп.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АІ/6078227 та положення статей 12, 22, 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, статей 9, 27 Закону України “Про страхування”, статей 993, 1191 ЦК України, відповідач повинен був відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50 000 грн.), у межах суми, що перейшла до позивача (14 311,36 грн.), з урахуванням того, що франшиза за полісом №АІ/6078227 дорівнює 0,00 грн., тобто відповідач повинен відшкодувати позивачу 14 311,36 грн.

Отже, позов підлягає задоволенню судом повністю в заявленій сумі 14 311,36 грн.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під’їзд, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 38Б, ідентифікаційний код 25186738) 14 311 (чотирнадцять тисяч триста одинадцять) грн. 36 коп. страхового відшкодування, а також 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.09.2015

Суддя І.І. Борисенко