Рішення № 50145651, 10.09.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1596/14-ц 10.09.2015 10.09.2015 10.09.2015

Провадження №22-ц/784/2194/15

Категорія 27 Єдиний унікальний номер 489/1596/14-ц

Номер провадження 22-ц/784/2194/15

Головуючий у І інстанції Губницький Д.Г.

Доповідач в апеляційній інстанції Прокопчук Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2015 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого судді Прокопчук Л.М.,

Суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.

При секретарі судового засідання - Богуславській О.М.,

За участю представника відповідачки ОСОБА_1. - Павлова К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Павлова Костянтина Олександровича на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2, про визнання припиненим договору поруки, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» про визнання недійсним кредитного договору, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И Л А :

15 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2. та ОСОБА_1. про стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилалися на те, що 19 вересня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_2. було укладено кредитний договір № 272Ф-08, відповідно до умов якого ПАТ «Кредобанк» надав відповідачу ОСОБА_2. кредит в сумі 39000 доларів США, а відповідач зобов'язався їх своєчасно повернути, сплачувати відсотки та належним чином виконувати інші умови договору. 29 листопада 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» було укладено договір факторингу, згідно з яким 14 грудня 2011 року відбулося відступлення права вимоги всіх грошових зобов'язань до позичальника ОСОБА_2.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2., взятих ним за кредитним договором, прийнято поруку ОСОБА_1., про що укладено договір поруки від 19.09.2008 року. Пунктом 1.1. договору поруки зазначено, що поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати відсотків та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, інших видів неустойок). Пунктом 2.5 договору визначено солідарну відповідальність боржника і поручителя.

Згідно п. 4.1 кредитного договору позичальник зобов'язується повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором. Всупереч умовам договору ОСОБА_2. належним чином не виконує зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів, про що свідчить наявна заборгованість за кредитним договором. Уточнивши позовні вимоги у грудні 2014 року, Товариство просило стягнути солідарно з відповідачів на їх користь заборгованість за кредитом 300433,76 грн., заборгованість за відсотками 45560,72 грн., суму штрафних санкцій 110569,43 грн., які складаються з пені в розмірі подвійної процентної ставки на прострочену суму кредиту 78063,88 грн. та на прострочені проценти 24277,40 грн., а також упущену вигоду в 3% річних від суми заборгованості в розмірі 7228,14 грн., а всього 456563,91 грн. та понесені судові витрати (а.с. 1-3, 191-192 т.1).

У червні 2014 року відповідачка ОСОБА_1. звернулась із зустрічним позовом до Товариства та ПАТ «Кредобанк» з вимогою визнати припиненим договір поруки від 19 вересня 2008 року, яким з її боку забезпечувалося виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_2. за кредитним договором № 272Ф-08 від 19 вересня 2008 року. Вимоги обґрунтувала тим, що 20 січня 2011 року позикодавець ПАТ «Кредобанк» вручив їй вимогу про дострокове виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, а надалі протягом 6-ти місяців до суду з позовом не звернувся, що за законом припиняє поруку (а.с. 110-113 т.1).

У серпні 2014 року відповідач ОСОБА_2. звернувся до суду із зустрічним позовом до Товариства, ПАТ «Кредобанк» з вимогою визнати недійсним договір факторингу від 29 листопада 2011 року, укладений між вказаними особами. Надалі доповнив підстави позову та його предмет і просив ще визнати недійсним кредитний договір від 19 вересня 2008 року № 2712Ф-08. В обґрунтування вимог про визнання кредитного договору недійсним зазначив, що банк перед укладанням договору не надав йому як споживачу інформацію стосовно умов кредитування (графік платежів, сукупну вартість тощо), такий документ йому під підпис не надавався. Умови договору викладені на користь банку. Крім того вимагаючи повернення кредиту з процентами у валюті, Товариство не надало документів про наявність у нього дозволу НБУ на здійснення такого виду фінансових операцій. Стосовно вимог про визнання недійсним договору факторингу, укладеного між Товариством та ПАТ «Кредобанк» послався, що за цим договором фактор набув право вимоги за кредитом, але обслуговування валютного кредиту Товариством має бути лише за наявності дозволу НБУ на операції з валютними цінностями (а.с. 147-150, 156-162 т. 1).

Ухвалою суду від 09 лютого 2015 року із справи роз'єднаний в самостійне провадження позов ОСОБА_2. про визнання недійсним договору факторингу від 29 листопада 2011 року між Товариством і ПАТ «Кредобанк» (а.с. 219-220 т. 1).

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» задоволений частково. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» з ОСОБА_2, ОСОБА_1 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором 444661,24 грн. і судовий збір 3558,63 грн. У задоволенні решти вимог цього позову відмовлено. У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 9-12 т.2).

В апеляційній скарзі адвокат Павлов К.О. в інтересах відповідачки ОСОБА_1., посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить його скасувати (а.с. 18-25 т.2).

Іншими особами рішення суду не оскаржено.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачки ОСОБА_1. - адвокат Павлов К.О. підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду в частині, що стосується зустрічного позову ОСОБА_1. скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову.

Інші сторони в судове засідання не з'явились. Про розгляд справи належно повідомлені.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 вересня 2008 року ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2. уклали між собою кредитний договір № 272Ф-08, за яким ОСОБА_2. отримав в кредит 39000 доларів США на строк до 18 вересня 2023 року на поточні потреби зі сплатою процентів в розмірі 16,2% річних, які нараховуються щомісячно на суму заборгованості за кредитом. Строк позовної давності для стягнення неустойки збільшений до строку позовної давності, встановленою законом для основної вимоги за цим договором (п.5.4). Повернення кредиту з процентами здійснюється оплатою щомісячно ануїтетного платежу рівними частинами в розмірі по 586 доларів США (п.4.1).У випадку порушень позичальником зобов'язань за кредитним договором та в інших випадках (п.2.9) згідно п.4.9, 4.10 договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів за договором, про що письмово повідомляє позичальника, а той в свою чергу, зобов'язаний протягом 30 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші платежі за цим договором.

Відповідно до копії договору поруки від 19 вересня 2008 року ОСОБА_1. зобов'язалася перед банком відповідати солідарно з ОСОБА_2. в повному обсязі за виконання останнім зобов'язань за кредитним договором з банком від 19 вересня 2008 року № 272Ф-08. Договір поруки припиняється за спливом трирічного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором.

Згідно копії договору факторингу від 29 листопада 2011 року ПАТ «Кредобанк» відступило шляхом продажу ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» право вимоги до позичальників, визначені в додатку №1 з усіма забезпеченнями (порука, іпотека, застава, тощо). Договір набуває чинності з дня підписання акту прийому-передачі портфелю. Акт прийому-передачі портфелю заборгованості підписаний 14 грудня 2011 року. Згідно виписки з додатку №1 фактору відступлено право вимоги до ОСОБА_2. за кредитним договором № 272Ф-08. Основна сума боргу 37662,50 доларів США, проценти 5711,51 доларів США, на загальну суму 43374,01 доларів США, що а гривневому еквіваленті складає: основна сума боргу 300433,76 грн., процентів 45560,72 грн., на загальну суму 345994,48 грн.

20 січня 2011 року банк направив вимогу до відповідачів про дострокове повернення кредиту, процентів.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1., суд виходив з того, що згідно ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У відповідності до ст. 251 ЦК України строк визначається в т.ч. роками. Відповідно до п. 4.6 договору поруки від 19 вересня 2008 року він припиняється за спливом трирічного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором. Для відповідачів строк виконання основного зобов'язання згідно вимоги банку від 20 січня 2011 року сплив на 30-й календарний день, тобто 21 лютого 2011 року, а позов пред'явлено поштою 15 лютого 2014 року, тобто в межах трирічного строку дії договору поруки.

Але з висновками суду в оскаржуваній частині погодитись не можна, оскільки вірно встановивши обставини справи, суд невірно застосував норми матеріального права та процесуального права.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_2. (а відтак і поручитель) первинно взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 18 вересня 2023 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) рівними сумами по 586,00 доларів США протягом усього строку кредитування не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, якщо інше не передбачено цим договором та/або додатками до нього (п.4.1 договору).

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

У зв'язку з порушенням боржником з квітня 2010 року умов погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 2.9, 4.9, 4.10 договору право на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши 20 січня 2011 року вимогу, у тому числі поручителю, про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів не пізніше 21 лютого 2011 року.

Отже, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.

.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з умов погашення кредиту, передбаченого п.4.1 договору чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Саме до цього зводяться висновки та правова позиція, викладена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14. Зазначені висновки відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для застосування норм права. Відступивши від правової позиції, викладеної Верховним Судом України, суд одночасно не навів відповідних мотивів, чим порушив вимоги норм ЦПК України.

Таким чином судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги в частині, що стосується невірного застосування судом ч.4 ст. 559 ЦК України. Доводи апеляційної скарги в частині, що стосуються визначення судом суми заборгованості, що підлягає стягненню колегією суддів з підстав, передбачених ч.1 ст. 303 ЦПК України не розглядаються, оскільки апеляційна скарга відповідачем ОСОБА_2. або його представником не подана.

З огляду на наведене, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову відповідачки ОСОБА_1. слід скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову. Рішення суду в частині солідарного стягнення заборгованості з обох відповідачів слід змінити, стягнувши заборгованість тільки з ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Павлова Костянтина Олександровича задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2015 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2, про визнання припиненим договору поруки, задовольнити.

Визнати припиненим договір поруки, укладений 19 вересня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1.

Рішення того ж суду в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості змінити, стягнувши на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором 444661 (чотириста сорок чотири тисячі шістсот шістдесят одну гривню) 24 копт і судовий збір 3558 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 63 коп.

В задоволенні позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: