Ухвала суду № 5014450, 29.09.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня   2009 року      м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Семененка Я.В.

судді - Проценко О.А., Кожана М.П.

при секретарі - Дегтярьові Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя

на постанову  господарського суду Запорізької області від 27 травня 2008 року у справі №13/27/08-АП-5/265/08-АП за позовом Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Запорізьке державне підприємство «Кремнійполімер» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відповідача №0000280803/0 від 13.09.2007р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 2 174 364грн. та №0000300803/0 від 13.09.2007р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 10 073 684,50грн. Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ з тих підстав, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток за півріччя 2006р. - І квартал 2007р. витрати в сумі 30 706 791,41грн. з виготовлення продукції, яка в подальшому реалізовувалась покупцю за цінами нижчими її собівартості, що для цілей оподаткування, не може бути визнано як господарська діяльність. Позивач вважає прийняті податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, тобто такими, що прийняті без урахування господарської діяльності позивача, яка направлена саме на отримання доходу.

Постановою господарського суду Запорізької області від 27.05.2008р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя від 13.09.2007р. яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 2 174 364 грн. та податкове повідомлення-рішення від 13.09.2007р. №0000280803/0 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 10 073 684,50 грн. у т.ч. за основним платежем 5 415 924 грн. за штрафними (фінансовим) санкціями 4 657 760,50 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована, зокрема, порушенням судом першої інстанції вимог п.1.32 ст.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими передбачено, що до складу валових витрат виробництва можуть бути віднесені витрати здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведена виїзна позапланова перевірка Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2007р.

За результатами перевірки складено акт від 31.08.2007р. №83/08-03/00203625, в якому зроблено висновок про:

- порушення Запорізьким державним підприємством «Кремнійполімер» п.5.1. п. п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р., а саме безпідставно віднесено до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток за півріччя 2006р. - І квартал 2007р. витрати з виготовлення продукції, яка в подальшому реалізовувалась покупцю за цінами нижчими її собівартості, що для цілей оподатковування відповідно до вказаного Закону не може бути визнано як господарська діяльність в сумі 30 706 791,41 грн.

Занижений податок на прибуток по періодах: за півріччя 2006р. на суму 1 417 190 грн.; за 3 квартали 2006р. на уму 3 040 71 грн.; за 2006р. на суму 4 208 776грн.; за І квартал 2007р. на суму 1 207 148 грн.

- порушення Запорізьким державним підприємством «Кремнійполімер» п.п.7.4.1 п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено суму податкового кредиту за період квітень 2006р-березень 2007р. на загальну суму 3 229 093 грн., яка не підлягає включення до податкового кредиту у зв'язку з подальшим використання придбаних товарі (послуг) не в межах господарської діяльності платника податку (реалізація виробленої продукції на території України та на експорт за цінами нижчими собівартості її виробництва).

Сума податкового кредиту за квітень 2006р. - березень 2007р. на загальну суму 3 229 093 грн., в тому числі по періодах: квітень 2006р. - 120163 грн.; травень 2006р. - 260574 грн.; червень 2006р. - 502 593 грн.; липень 2006р. - 534 556 гр.; серпень 2006р. - 299 753 грн.; вересень 2006р - 443451 грн.; жовтень 2006р. - 180 918 грн.; листопад 2006р - 118 271 грн.; грудень 2006р. - 267 384 грн.; січень 2007р. - 300 213 грн.; лютий 2007р. - 93 818 грн.; березень 2007р. - 107 399грн.

Сума завищення податкового кредиту 3 229 093 грн. утворилася внаслідок включення до податкового кредиту суми ПДВ з вартості сировини, з якої було виготовлено продукції, реалізовану по цінам нижче суми собівартості.

Перевіркою встановлено, що на порушення п.п.7.7.1, п. п. 7.7.2 а)п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. виявлено завищення суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченого отримувачем товарів ЗДП «Кремнійполімер» у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) на загальну суму 2 74 364 грн. за квітень 2006р. - березень 2007р.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2007р. №0000300803/0 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 2 174 364 грн. та податкове повідомлення-рішення від 13.09.2007р. №0000280803/0 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 10 073 684,50 грн. у т.ч. за основним платежем 5 415 924 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 4 657 760, 50 грн.

За результатами оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За результатами перегляду судового рішення колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм матеріального права, які регулюють порядок та підстави віднесення витрат підприємства на валові витрати виробництва та формування податкового кредиту.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат виробництва, витрати, які здійсненні як компенсація придбання сировини для виготовлення продукції, в тому числі і по збитковим господарським операціям та позивачем обґрунтовано віднесено суми ПДВ, які сплачено у вартості такої сировини, до складу податкового кредиту.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Визначальною ознакою для віднесення витрат підприємства на валові витрати виробництва та обігу є те, що такі витрати здійснюються як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на викладені норми права поняття «господарська діяльність» має певні ознаки, в тому числі, що така діяльність повинна мати економічний результат, має цінову визначеність та направлена на отримання доходу.

Відповідач неправомірно звужує поняття господарської діяльності, отримання прибутку є лише фінансовим результатом господарської діяльності підприємства, як і збиток. Отримання збитків у будь-якому періоді, або від окремої операції, не свідчить про те, що загалом господарська діяльність підприємства є збитковою, у зв'язку з чим таку діяльність не можливо вважати господарською.

Посилаючись на п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідач не звертає увагу на те, що господарська діяльність повинна бути направлена на отримання доходу, але це не означає, що господарською діяльністю вважається лише така діяльність, при якій усі господарські операції повинні мати лише позитивний фінансовий результат.

Єдиною забороною щодо включення до складу валових витрат збитків встановлено п.5.3.9 ст.5 названого Закону, згідно якого не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особами.

Відповідачем не доведено, що продукція позивача продавалася особам, пов'язаним з позивачем за цінами нижчими за звичайні.

Також відповідачем не враховано, що відповідно до п.5.11 ст5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що придбані сировина та матеріали використовувалися для виготовлення продукції позивачем, тобто використовувались у власній господарській діяльності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність включення витрат на сировину та матеріали до складу валових витрат виробництва.

Обґрунтовані висновки суду першої інстанції і щодо формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так,  згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Оподатковувана операція, за визначенням статті 1 Закону (168/97-ВР), операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Не включаються до складу податкового кредиту, пп. 7.4.2 Закону (168/97-ВР), придбання (виготовлення) товарів (послуг) та основних фондів, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону, або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності того платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Жодних доводів в обґрунтування безпідставності включення до складу податкового кредиту сум фактично сплачених отримувачем товарів (позивачем) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», окрім того, що позивачем включено в декларацію з ПДВ податкового кредиту сплаченого у зв'язку з придбанням товарів, що були використані на виробництво готової продукції, яка в подальшому була реалізована за цінами нижчими її собівартості, податковою службою не наведено.

Відповідачем, на якого відповідно до ст..72 КАС України, покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень, не доведено того, що відповідачем необґрунтовано визначено податковий кредит з метою подальшого неправомірного відшкодування ПДВ.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а носять характер особистого тлумачення відповідачем окремих норм матеріального права.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

 УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя    залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 27 травня 2008 року без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 08.10.2009р.).

Головуючий: Я.В. Семененко

Судді: О.А. Проценко

М.П. Кожан