Ухвала суду № 5014399, 12.10.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2009 року № 22а-9827/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання - Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми «Зест» Лтд на постанову господарського суду Львівської обл. від 24.04.2008р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми «Зест» Лтд до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, -

В С Т А Н О В И Л А:

07.02.2008р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ - фірма «Зест» Лтд звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Галицькому районі м.Львова № 0001342321/0 від 30.03.2007р. (а.с.3-6).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 24.04.2008р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.72-76).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзОВ - фірма «Зест» Лтд, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.80-83).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що згідно правил ведення податкового обліку шляхові листи не є обов'язковими документами, їх зміст і форма не передбачені діючими нормативно-правовими актами, через що доводи відповідача про їх неналежне оформлення є безпідставними. Також в Акті перевірки ревізорами не зазначено, які саме шляхові листи оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

У зв'язку із реорганізацією ДПІ у Галицькому районі м.Львова шляхом її поділу і утворення ДПІ у Сихівському районі м.Львова, судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача (апелянта) його правонаступником - ДПІ у Сихівському районі м.Львова (а.с.100-102).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 31.01.2007р.-09.03.2007р. ревізорами ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведена виїзна планова перевірка ТзОВ - фірма «Зест» Лтд з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.09.2006р., по результатам якої складено Акт перевірки № 711/23-024/20771805 від 16.03.2007р. (а.с.7-33).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2. пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,  внаслідок чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток в 2006 році в зв'язку з віднесенням до складу валових витрат вартості списаного пального на вантажний автомобіль, що на момент перевірки не підтверджено відповідними документами, на загальну суму 2906 грн. 79 коп., в тому числі: в І кварталі 2006 року - на суму 675 грн. 21 коп.; в ІІ кварталі 2006 року - на суму 982 грн. 58 коп., в ІІІ кварталі 2006 року - на суму 1249 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001342321/0 від 30.03.2007р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 3721 грн. 70 коп., з яких 2907 грн. за основним платежем та 814 грн. 70 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.34).

Із змісту складеного Акта перевірки слідує, що для підтвердження правильності формування валових витрат в частині списання дизельного палива по вантажному автомобілю МАЗ 437041, отриманому в користування на умовах договору фінансового лізингу № 31 від 05.01.2006р., укладеного з Акціонерним банком «Діамант», позивачем представлені шляхові листи, які оформлені неналежним чином, а саме у них відсутні вказівки на найменування вантажу, що перевозився цим транспортним засобом, маршрути перевезень, кількість поїздок та відстань перевезень, послідовність виконання завдань.

На підставі наведеного податковим органом зроблено висновок, який покладений в основу винесення спірного податкового повідомлення-рішення, про те, що платником податків понесені витрати пального по вищевказаних перевезеннях не оформлені відповідними документами, через що є відсутнім фактичне підтвердження використання пального у господарській діяльності позивача, а тому не має правових підстав для включення цих витрат до складу валових витрат підприємства.

З урахуванням наведеного, позивачем ТзОВ - фірма «Зест» Лтд безпідставно віднесено до складу валових витрат у 2006 році вартість списаного дизельного пального на вантажний автомобіль на загальну суму 11627 грн. 16 коп. (без ПДВ).

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, господарський суд виходив з того, що в порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2. пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем безпідставно завищені валові витрати в 2006 році у зв'язку із віднесенням до складу валових витрат вартості списаного пального на вантажний автомобіль на загальну суму 11627 грн. 16 коп., оскільки на момент перевірки правомірність таких дій не підтверджена первинними документами.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як слідує із змісту представлених позивачем документів (подорожніх листів, актів списання пального - а.с.103-111), в таких не відображені найменування вантажу, що перевозився цим транспортним засобом, маршрути перевезень, кількість поїздок та відстань перевезень, послідовність виконання завдань, що не дозволяє вважати їх первинними документами, які підтверджують зв'язок списання пального із господарською діяльністю підприємства, а відтак й правомірності формування валових витрат.

Інших доказів на підтвердження заявлених вимог (договорів, актів виконаних робіт, посвідок на відрядження тощо) позивачем не було надано як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи.

За таких умов представлені позивачем документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які встановлені для первинних бухгалтерських документів, та не можуть слугувати достатньою підставою для віднесення вартості списаного пального по вантажному автомобілю до складу валових витрат.

Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ст.3 Господарського кодексу України п ід господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність .

З матеріалів справи не вбачається, що використання вантажного автомобіля позивачем було спрямоване на здійснення ним господарської діяльності; позивачем не доведено, що використання автомобіля вплинуло на збільшення доходів підприємства тощо.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач ТзОВ - фірма «Зест» Лтд  в порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2. пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  неправомірно відніс до складу валових витрат вартість списаного дизельного пального.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає підставним визначення відповідачем податкових зобов'язань по наведеним господарським операціям, а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення є безпідставними та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми «Зест» Лтд на постанову господарського суду Львівської обл. від 24.04.2008р. у справі № 25/39А/5015 залишити без задоволення, а вказану постанову господарського суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.А.Пліш

О.П.Стародуб