Рішення № 50137337, 10.09.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 334/2121/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Лисенко Л.І.№22-ц/778/4161/15Суддя-доповідач Гончар М.С.РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Стрелець Л.Г.

суддів Каракуші К.В., Гончар М.С.

при секретарі Бурак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна (надалі - ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна), третя особа: Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 500 000,0 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що вона працювала в ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» з липня 1977 року у шкідливих умовах, які призвели до виникнення професійного захворювання - «хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий і базальний пневмосклероз, ЛН І ст. (один); Вібраційна хвороба II (хронічна полірадикулоневрапотія з помірними статико динамічними порушеннями та больовим синдромом) - захворювання професійні, встановлені вперше». Згідно із довідкою МСЕК від 10.03.2015 року серії АБ № 0027617 їй була встановлена ступінь втрати працездатності 50 % та встановлена 3 група інвалідності. Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 було складено 21.01.2015. Актом про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання встановлено, що захворювання виникло внаслідок недосконалого технологічного процесу, тривалого стажу роботи в умовах шкідливих виробничих факторів на ПАТ „Дніпроспецсталь". Причина виникнення: наявність на робочому місці машиністу крану металургійного виробництва ПАТ «Дніпроспецсталь»: «пилу переважно фіброгенної дії -3,7 - 19,4 мг/м2 (ГДК - 4,0 мг/м2), вібрації (загальної та локальної) 105-117/116-117 дБ (ГДР- 101/112 дБ) ».

Професійне захворювання встановлено лише 24 грудня 2014 року. Однак, професійне захворювання відбулося задовго до складання медичного висновку та акту розслідування, з моменту тривалого впливу в умовах шкідливих виробничих факторів позивачка вже мала стійку втрату працездатності фізичну та психологічну травму за обставин, які склалися, що підтверджується Медичним висновком ДУ „Інститут медицини національної академії медичних наук України" клініка професійних захворювань від 24.12.2014 № 44/1477. Тобто захворювання було тривалим.

У зв'язку з професійним захворюванням та його наслідками позивачка зазнала душевних страждань, не може вести повноцінний спосіб життя, зазнала порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2015 року у цій справі позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна (69008 м.Запоріжжя вул. Південне шосе, 81, ЄДРПОУ 00186536) на користь ОСОБА_1, іпн. НОМЕР_1 на відшкодування заподіяної моральної шкоди в сумі 40 000,00 грн. (сорок тисяч грн. 00 коп.).

Стягнуто з ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна (69008 м. Запоріжжя вул. Південне шосе, 81, ЄДРПОУ 00186536) на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Третя особа у цій справі рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувала.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, сторони у цій справі подали апеляційній скарги.

Позивач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просила рішення суду першої інстанції змінити, збільшивши суму відшкодування моральної шкоди, задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна у своїй апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні її позову у повному обсязі.

Представник апелянта - відповідача ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна у судове засідання 10.09.2015 року не з'явився, апелянт - відповідач ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна був належним чином повідомлений апеляційним судом про час та місце розгляду цієї справи (а.с.170), про причини неявки свого представника апеляційний суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажною причину неявки представника апелянта - відповідача ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна та ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останнього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді цієї справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга відповідача ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 309 ч. 3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зазначення (описка) у мотивувальній частині оскаржуємого рішення суду першої інстанції неправильної дати висновку МСЕК відносно позивача «від 21.03.2008 року»(а.с.146) замість правильного «від 10.03.2015 року» не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду.

Оскільки, порушення, передбачені ст. 309 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Згідно із ст. 307 ч. 1 п. 3 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення і вони стосуються окремих його частин, зокрема у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру суми, що підлягає стягненню.

Так, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що задовольняючи позов позивача частково у цій справі, суд першої інстанції правильно керувався ст. ст. 10-11, 60, 88, 212-213 ЦПК України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 153, 233, 237-1 КЗпП України та виходив із того, що позивач має право на відшкодування за рахунок відповідача моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом.

Оскільки, судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивач ОСОБА_1 20.07.1977 року була прийнята на роботу в ремонтно-механічний цех №1 ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна в якості токаря (а.с.9).

02.02.1987 року переведена в плавильний цех № 5 машиністом крана металургійного виробництва на гарячій дільниці, де і працювала в умовах впливу шкідливих факторів та за цією професією 28 років 2 місяця (а.с.9-11).

Зі змісту копії санітарно-гігієнічної характеристики умов праці та акту розслiдування хронiчного професiйного захворювання вiд 21.01.2015 року, встановлено наявнiсть у ОСОБА_1 хронiчного професiйного захворювання - Хронічний бронхіт II ст.., фаза затихаючого загострення, прикореневий і базальний пневмосклероз, ЛН І ст.. (один); Вібраційна хвороба II (Хронічна полірадикулоневрапотія з помірними статико динамічними порушеннями та больовим синдромом) - захворювання професійні, встановлені вперше» ( а.с. 12-13).

Причина виникнення професійного захворювання - наявність на робочому місті машиніста крану металургійного виробництва ПАТ «Дніпроспецсталь» пилу переважно фіброгенної дії - 3,7-19,4 мг/м3, вібрації (загальної та локальної)-105-117дБ.

Згідно висновку МСЕК від 10.03.2015 року (а.с.28-29) ОСОБА_1 встановлена стійка втрата працездатності 50 % та 3 група інвалідності, безстроково.

Згiдно із ст. 43 Конституції України кожен має право на належнi, безпечні і здорові умови працi.

Ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, які причинили втрату працездатностi» передбачає вiдшкодування моральної шкоди застрахованим особам незалежно від вiдшкодування майнової шкоди i є одним iз способiв захисту особистих немайнових прав працiвника.

Спецiальним законом, яким урегульовано питання вiдшкодування працівникові (застрахованiй особi) за рахунок коштiв Фонду соцiального страхування вiд нещасних випадків на виробництвi та професiйних захворювань України моральної шкоди в разі нещасного випадку на виробництвi чи професiйного захворювання, якi призвели до втрати працiвником працездатності є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi".

Оскiльки вiддiлення Фонду на час виникнення спiрних правовiдносин у зв'язку зi змiною спецiального закону не вiдповiдає за завдану моральну шкоду, то в разi отримання працiвником виробничої травми чи професiйного захворювання в цей перiод він набуває права на вiдшкодування моральної шкоди на загальних пiдставах, установлених законом.

Вiдповiдно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних i нешкідливих умов працi покладається на власника або уповноважений ним орган.

Ч. 1 ст. 237-1 КзпП України передбачено, що вiдшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працiвнику провадиться в разi якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язкiв i вимагають вiд нього додаткових зусиль для органiзацiї свого життя.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди" згідно з ст. 237-1 КЗпП України за наявностi порушення прав працiвника у сферi трудових вiдносин, зокрема, виконання робiт у небезпечних для життя i здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життевих зв'язкiв чи вимагає вiд нього додаткових зусиль для органiзацiї свого життя, обов'язок по вiдшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Вiдповiдно до ст.23 ЦК України особа має право на вiдшкодування моральної шкоди, завданої внаслiдок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фiзичному болю та стражданнях, яких фiзична особа зазнала у зв'язку з калiцтвом або iншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фiзична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведiнкою щодо неї самої, членiв її ciм'ї чи близьких родичiв; у душевних стражданнях, яких фiзична особа зазнала у зв'язку iз знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженнi честi та гiдностi фiзичної особи, а також дiлової репутацiї фiзичної або юридичної особи. Моральна шкода вiдшкодовується грiшми, iншим майном або в iнший спосiб. Розмiр грошового вiдшкодування моральної шкоди визначається судом залежно вiд характеру правопорушення, глибини фiзичних та душевних страждань, погiршення здiбностей потерпiлого або позбавлення його можливостi їх реалiзацiї, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є пiдставою для вiдшкодування, а також з урахуванням iнших обставин, якi мають iстотне значення. При визначеннi розмiру вiдшкодування враховуються вимоги розумностi i справедливостi.

Судом першої інстанції було правильно установлено, що ОСОБА_1 завдано моральних страждань та переживань у зв'язку з хронiчним професiйним захворюванням, отриманим на виробництвi, яка була вимушена лiкуватися, зазнала фiзичного болю, отримала хронiчне захворювання та iнвалiднiсть 3 групи.

Отже, сам факт виникнення у позивачки ОСОБА_1 професійного захворювання - Хронічного бронхіту II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневого і базального пневмосклерозу, ЛН І ст. (один); Вібраційної хвороби II (Хронічної полірадикулоневрапотії з помірними статико динамічними порушеннями та больовим синдромом), з настанням таких негативних наслідків, як визнання її інвалідом 3-ї групи безстроково із остаточною втратою професійної працездатності 50%, свідчить про те, що позивачка в силу ч.1 та п.1 ч.2 ст. 23 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав, і яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала.

Визначаючи розмiр моральної шкоди 40 000,0 грн., суд першої інстанції правильно врахував стан здоров'я позивача, наслiдки отриманого хронiчного професiйного захворювання, характер, ступiнь моральних страждань, яких зазнала позивач та виходив з принципiв розумності, достатностi, виваженості.

Однак, суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди позивача у цій справі не звернув належної уваги на всі обставини цієї справи, які впливають на визначення саме розміру моральної шкоди позивача, зокрема: на те, що відповідачем з 1994 року проводиться атестація робочих місць, не рідше одного разу на 5 років та контролюється Державною експертизою умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації, порушень діючого законодавства в ході атестації умов праві з боку ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім.. А.М. Кузьміна допущено не було, позивач працювала за власним бажанням у шкідливих умовах праці, а не у небезпечних, мала від цього додаткові пільги та компенсації (доплата за шкідливість, додаткова відпустка, спецхарчування тощо), через це позивач оформила пільгову пенсію ще з 16.01.2005 року, але після отримання права на пенсію на пільгових умовах знов за власним бажанням продовжувала ще довгий час (10 років) працювати у цих шкідливих важких умовах праці до 01.01.2015 року, тим самим з власної ініціативи допускаючи погіршення свого здоров'я протягом цих 10 років після отримання пільгової пенсії, 50 % втрати працездатності та 3 група інвалідності згідно довідки МСЕК встановлені ОСОБА_1 лише 10.03.2015 року, із вищезазначеним позовом у цій справі позивач звернулась до суду вже 20.03.2015 року, тобто тривалість немайнових втрат позивача становить незначний проміжок часу, оскільки право на отримання потерпілим моральної шкоди виникає у особи саме з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК, а тому, керуючись, окрім цього, принципом справедливості, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне рішення суду першої інстанції у цій справі змінити, зменшивши розмір стягнутої з ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з «40 000,00 грн.» до «12 000,00 грн.», в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Оскільки, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є такими, що не спростовують висновків суду щодо розміру завданої моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом, а лише відображають позицію позивача, висловлену нею у позові у цій справі та яку вона вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).

Докази, передбачені ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі відсутні.

В силу вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 58 ч. 1 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України).

Суд першої інстанції розглянув дану з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення позивача ОСОБА_1 від доказування саме розміру завданої їй моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Позивач ОСОБА_1 не надала суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування завдання їй моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом, саме у розмірі 500 000,0 грн.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору при подачі вищезазначеного позову до суду першої інстанції у цій справі, тому суд першої інстанції з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України правильно стягнув останній за оскаржуємим рішенням у дохід держави з відповідача у належному мінімальному розмірі 243,60 грн. незалежно від розміру задоволеної моральної шкоди.

Крім того, в силу вимог ст. 88 ч. ч. 1, 5 ЦПК України апелянт ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна в разі задоволення його апеляційної скарги лише частково при вищевикладених обставинах, не має права на компенсацію судових витрат у вигляді судового збору у належному розмірі 121,80 грн. (а.с.150), понесених ним при подачі цієї скарги до суду апеляційної інстанції.

Апелянт ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції в силу вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 - 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2015 року у цій справі змінити, зменшивши розмір стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної моральної шкоди з «40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень)» до «12 000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень)».

В решті рішення суду залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяСтрелець Л.Г.Каракуша К.В.Гончар М.С.