Ухвала суду № 50130779, 10.09.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/5793/15-ц Номер провадження 22-ц/775/235/2015

Головуючий у 1 інстанції Пікалова Н.М. Категорія 27 Доповідач Санікова О.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 вересня 2015 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Санікової О.С.

суддів: Канурної О.Д., Курило В.П.

при секретарі: Макотченко А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 10 червня 2015 року,-

в с т а н о в и в :

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 10 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_1 вклад в розмірі 5601.89 доларів США, проценти в розмірі 49.60 доларів США, три відсотки річних в сумі 160.11 доларів США, а всього на загальну суму 5811.60 доларів США; стягнуто з Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на користь держави судовий збір в сумі 1230.32 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду, а саме прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, а саме стягнути з Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» вклад в розмірі 5601.89 доларів США, проценти в сумі 49.60 доларів США, три відсотки річних в сумі 160.11 доларів США, а також 530.63 доларів США (проценти від простроченої суми внеску понад строку дії договору за фактичний час користування - по дату подання позову), всього на суму 6 342.23 доларів США, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи; з посиланням на положення ст. ст.599, 1058, 1060, 106 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та правову позицію Верховного Суду України, висловлену при розгляді справи №6-39цс 13 від 29 травня 2013 року вважає, що оскільки відповідач користується її грошовими коштами вже після закінчення строку дії договорів, то стягненню підлягають проценти за весь час користування, а не по дату закінчення строку дії договору.

З рішенням суду також не погодилось ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; апелянт вважає, що судом не враховано, що на період звернення позивача до Банку діяв нормативний акт Національного Банку України (постанова), який є обов'язковим для виконання Банками і який зобов'язував банки обмежувати видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 тисяч грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ, тож банк ніяким чином не міг одномоментно повернути кошти позивачці, як вона просила у заяві; за обліками банку суми депозиту та проценти по договорам про банківський вклад банком перераховано на картковий рахунок позивача, відкритий у банку і таким чином за вказаними договорами про банківський вклад зобов'язання щодо виплати суми вкладу та процентів банком виконані в повному обсязі; апелянт також вважає, що позивачем необґрунтовано та безпідставно нараховані, а судом стягнуті проценти за договором про банківський вклад, оскільки не враховані норми Податкового кодексу України щодо оподаткування нарахованих процентів за договором про банківський вклад (банком як податковим агентом здійснювалися утримання податку з нарахованої суми процентів по вкладу та утримання військового збору); не погоджується апелянт і з рішенням суду в частині стягнення 3% річних в розмірі 160.11 доларів США, оскільки суд вийшов за межі позовних вимог (позивачка просила стягнути 141.54 доларів США за період з 26.05.2014 р. по 28.10.2014 р. та з 30.11.2014 р. по 1.05.2015 р., а суд стягнув за період з 26.05.2014 р. по 28.10.2014 р. та з 30.11.2014 р. по 10.06.2015р.); апелянт звертає увагу на те, що договорами про банківський вклад передбачено, що за час користування коштами вкладу протягом строку, визначеного в Договорах про банківський вклад, Банк нараховує та виплачує вкладникові проценти за ставкою 10,00% річних, з моменту закінчення строку розміщення строкового вкладу, вклади перераховані на рахунок вкладника на вимогу, до якого застосовується інша процентна ставка згідно тарифів банку, яка становить 0,0001% річних; також банк вважає, що, оскільки вклад було перераховано на рахунок платника на вимогу, прострочення виконання зобов'язань банку, яке нібито було на думку позивача, відсутнє; апелянт вважає, що суд, стягнувши з відповідача суму в доларах США, повинен був навести розрахунок з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим НБУ на день ухвалення рішення; апелянт посилається також на порушення судом норм процесуального права (вважає, що справа не підсудна Краматорському міському суду, оскільки, на думку апелянта, виходячи із змісту позовної заяви, спір виник саме на підставі договірних відносин, які регулюються Цивільним кодексом України, а не Законом України «Про захист прав споживачів»).

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримала доводи своєї апеляційної скарги, її представник також підтримала доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, просили її задовольнити, проти доводів апеляційної скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_1 і її представник заперечували, просили її відхилити.

Представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у судові засідання не з'являвся, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином і, зокрема про час і місце розгляду справи 8 вересня 2015 року повідомлявся листом від 22 липня 2015 року, у відповідь на яке від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надійшли витребувані документи; крім того, про розгляд справи 8 вересня 2015 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» повідомлялось телефонограмою, яка зареєстрована в журналі телефонограм №1 за №369 від 22 липня 2015 року.

Судом першої інстанції встановлено, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що 25 лютого 2014 року між нею та відповідачем був укладений договір-заява №335816/16579/3-14 про банківський строковий вклад на суму 3000 доларів США строком до 25 травня 2014 року з процентною ставкою 10% річних. Також 25 лютого 2014 року між нею та відповідачем був укладений договір-заява №335816/16599/3-14 про банківський строковий вклад на суму 2400 доларів США строком до 25 травня 2014 року з процентною ставкою 10% річних. Всього за двома договорами нею було внесено депозит на суму 5400 доларів США.

Строк за обома договорами закінчився 25 травня 2014 року, однак по закінченню строків депозит їй не було повернуто. На момент закінчення строків договорів до видачі за депозитами підлягала сума 5532 доларів США разом з нарахованими процентами (3073.33 доларів США за першим договором та 2458.67 доларів США за другим договором).

Працівниками банку їй було роз'яснено, що грошові кошти вона отримати не зможе у зв'язку із скрутним положенням банку, а банк може лише перерахувати ці кошти на її рахунок, відкритий у банку. Для цього 11 червня 2014 року вона відкрила картковий рахунок НОМЕР_1 у банку відповідача і в той же день написала заяву на повернення суми депозиту за двома договорами. Суму депозиту в розмірі 5532 доларів США їй було перераховано на картковий рахунок, але зняти ці кошти і розпорядитися ними вона не може у зв'язку із забороною банку на зняття цих коштів. Після цього вона неодноразово зверталась до відділення банку за отриманням свого вкладу, але їй постійно відмовляли. Оскільки після закінчення дії договорів проценти за вкладом вже не нараховувались у відділенні банку їй запропонували укласти договір вкладу в Інтернет банку відповідача і тоді їй будуть нараховуватись проценти за депозитом. Ця послуга передбачена в анкеті-заяві на відкриття рахунку. Вона погодилась на це і 29 жовтня 2014 року між нею та відповідачем була укладена депозитна угода №300131/125305/1-14 строком та на умовах Інтернет банку на 1 місяць до 29 листопада 2014 року з процентною ставкою 12,5% річних.

Однак по закінченні строку депозитної угоди їй депозит так і не повернули. На момент закінчення депозитної угоди до сплати підлягала сума 5651.49 доларів США разом з нарахованими відсотками.

Вважаючи, що відповідач порушив її права як споживача банківських послуг, порушив строки виплати депозиту та обмежив її права на розпорядження депозитом, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за вкладом в сумі 9225.72 доларів США, яка складається з: вкладу в розмірі 5601.89 доларів США, процентів в сумі 49.60 доларів США (за кількість днів користування внеском протягом дії договору) та в сумі 530.63 доларів США (проценти від простроченої суми внеску понад строк дії договору за фактичний час користування), а всього на суму 580.23 доларів США; 3% річних в сумі 141.54 доларів США; індекс інфляції в сумі 2902.06 доларів США.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 в межах оскарження та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ст. 1060 ЦК України банк порушив свої зобов'язання перед позивачем, посилаючись при цьому на те, що позивач після закінчення строку дії договорів звернулася до банку із заявами про повернення банківських вкладів, чим засвідчила свій намір припинити дію договорів, у зв'язку з чим банк був зобов'язаний повернути позивачу депозитні кошти з процентами та три відсотки річних відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України в сумі 160.11 доларів США, а саме за період з 26.05.2014 р. по 28.10.2014 р. в сумі 70.93 доларів США (5532 (сума депозиту, яка підлягала виплаті) * 0,03 /365/ 156 (кількість днів прострочення) та за період з 30.11.2014 р. по 10.06.2015р. в сумі 89,18 доларів США, проте ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не повернув кошти позивачу; ухвалюючи зазначене рішення суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на постанови Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», оскільки необхідно керуватися законом, а саме діючим ЦК України.

Такі висновки суду в основному є правильними.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій форму, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 25 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений договір-заява №335816/16579/3-14 про банківський строковий вклад «Класік» на 3 місяці в іноземній валюті, відповідно до умов якого позивач внесла грошові кошти в сумі 3000 доларів США до 25 травня 2014 року з процентною ставкою 10,00% річних (п.п. 1, 2 договору).

25 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений договір-заява №335816/16599/3-14 про банківський строковий вклад «Класік» на 3 місяці в іноземній валюті, відповідно до умов якого позивач внесла грошові кошти в сумі 2400 доларів США на строк до 25 травня 2014 року з процентною ставкою 10,0% річних(п.п.1,2 договору).

Умовами п. 6 договорів-заяв банківського строкового вкладу передбачено, що після закінчення строку, визначеного п. 1 цього договору-заяви, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п. 5.2 Основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит». За пунктом 3 договору-заяви виплата процентів, нарахованих на вклад, здійснюється банком у день закінчення строку, визначеного п. 1 цього договору-заяви, у порядку та на умовах, викладених у п.п. 4.2, 4.3.1 Основних умов, одночасно з поверненням суми вкладу. Пунктом 2 зазначених договорів-заяв встановлено, що нарахування процентів здійснюється банком у порядку, визначеному п. 4.1.13 Основних умов.

Згідно п. 5.2 Основних умов у випадку закінчення строку розміщення Строкового вкладу, визначеного у договорі-заяві та умовами якого передбачена можливість продовження строку розміщення Строкового вкладу після закінчення строку розміщення Строкового вкладу, визначеного у Договорі-заяві, Вкладник у випадку його бажання не продовжувати подальше розміщення Вкладу, отримати кошти з Строкового вкладного рахунку шляхом видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок, або дію договору припинити, зобов'язаний надати Банку письмову вимогу не пізніше дати закінчення строку Строкового вкладу, визначеного Договором-заявою. Вказану письмову вимогу Вкладник зобов'язаний надати Банку у двох автентичних примірниках, один з яких приймається Банком, а другий - повертається Вкладнику з відміткою Банку про отримання письмової вимоги. У зазначеній письмовій заяві Вкладник обов'язково зазначає спосіб повернення вкладу: видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок (із зазначенням у заяві повних реквізитів рахунку для перерахування). Якщо день повернення суми Вкладу припадає на вихідний, святковий, неробочий день, то повернення суми Вкладу проводиться Банком на наступний перший робочий день.

Відповідно до п. 7 договорів-заяв строк розміщення вкладу може бути продовжено в порядку, строки та на умовах, визначених положеннями п. 5.2 Основних умов. Таким чином зі змісту зазначених норм випливає, що автоматична пролонгація (без додаткового погодження між сторонами) та зміна умов в односторонньому порядку не передбачена.

З матеріалів справи також вбачається, що 11 червня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» із заявами про повернення банківського вкладу за договором №335816/16579/3-14 від 25 лютого 2014 року в сумі 3073.33 долара США та договором №335816/16599/3-14 від 25 лютого 2014 року в сумі 2458.67 доларів США шляхом безготівкового перерахування на її картковий рахунок, відкритий у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

11 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено анкету-заяву №012-Z/021328, відповідно до якої банк відкрив позивачці поточний рахунок НОМЕР_1 у доларах США.

Відповідно, оскільки безпосередньо в договорах-заявах встановлено строк його дії з 25 лютого 2014 року по 25 травня 2014 року, по настанню визначеної в договорах-заявах дати закінчується і дія укладених між сторонами договорів-заяв (з урахуванням написання ОСОБА_1 заяв про повернення банківського вкладу).

Отже, аналіз зазначених вище правових норм та умов договір-заяв банківського строкових вкладів від 25 лютого 2014 року дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання банку перед ОСОБА_1 за договорами-заявами банківських вкладів (депозиту) припинилося у строк, установлений цими договорами-заявами. А з 11 червня 2014 року між сторонами виникли правовідносини за договором банківського рахунку.

Так, відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частина перша, друга статті 1067 ЦК України).

Згідно з положеннями частини першої, другої статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу.

Крім того, як зазначала позивачка, 29 жовтня 2014 року між нею та відповідачем була укладена депозитна угода №300131/125305/1-14 строком на умовах Інтернет-Банку (що передбачено п.4 анкети-заяви від 11 червня 2014 року) на 1 місяць до 29 листопада 2014 року з процентною ставкою 12,5% річних. Проте на підтвердження зазначених обставин позивачкою не надано письмово доказу. На запит апеляційного суду ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» також не надано письмового доказу.

Разом з тим, згідно виписки по рахунку НОМЕР_1, яка сформована у системі «Інтернет-Банк», станом на 1 грудня 2014 року рахунок було поповнено сумою 5601.89 доларів США та сумою 49.60 доларів США; при цьому у графі «призначення платежу» відповідно зазначено: «перерахування суми вкладу на рахунок на вимогу Сороченко Алла Олександрівна згідно деп. угоди №300131/125305/1-14 від 29.10.2014 у зв'язку із закінченням строку дії депозиту» і «перерахування суми відсотків на рахунок на вимогу Сороченко Алла Олександрівна згідно деп. угоди №300131/125305/1-14 від 29.10.2014 у зв'язку із закінченням строку дії депозиту».

За повідомленням ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за час знаходження грошових коштів ОСОБА_1 на її рахунку після 11 червня 2014 року застосовувалась процентна ставка згідно тарифів Банку, яка становила 0,0001%, що узгоджується з положеннями ст.1066, ч.1, 2 ст. 1067, ст. 1070 ЦК України і з огляду на те, що анкетою-заявою від 11 червня 2014 року умови щодо іншого розміру процентної ставки після закінчення строку дії договорів-заяв банківського вкладу від 25 лютого 2014 року сторони не визначили. Зазначені обставини підтверджуються і матеріалами справи.

Так, з наданих документів вбачається, що 11 червня 2014 року на картковий рахунок ОСОБА_1 відповідачем було перераховано: 5400 доларів США - сума вкладу за депозитними договорами від 25 лютого 2014 року та 132 долара США - нараховані за цими договорами проценти, а всього 5532 долара США. Згідно виписки з рахунку, який міститься на а.с. 12 1 грудня 2014 року була проведена банківська операція, а саме поповнення рахунку, тобто перерахована сума вкладу, яка склала 5601.89 доларів США та перерахована сума процентів, яка склала 49.60 доларів США, а всього 5651.49 доларів США.

Виходячи з наведених норм матеріального права, наявних в матеріалах справи доказах та встановлених обставин апеляційний суд вважає,що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними. Є також безпідставними і доводи апеляційної скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в цій частині, оскільки суд першої інстанції не застосовував при розрахунках іншу ніж 0,0001 процентну ставку після закінчення строку дії договорів-заяв банківського вкладу від 25 лютого 2014 року.

Апеляційний суд також вважає, що є безпідставними і інші доводи апеляційної скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 16 лютого 2015 року публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» зареєстрована заява ОСОБА_1, датована 16 січня 2015 року, в якій вона просить видати їй грошові кошти на підставі депозитного договору №300131/125305/1-14 (відкритого в системі «Інтернет-Банк») в сумі 5651,49 доларів США у зв'язку із закінченням строку дії депозитного договору; дата відкриття 29.10.2014 року, дата закінчення 29.11.2014 року.

Звертаючись 27 квітня 2015 року до суду з позовом позивачка посилалась на те, що так і не отримала грошові кошти, тому просила стягнути їх в примусовому порядку. З матеріалів справи і пояснень позивачки вбачається, що навіть обмежена у 15 000 грн. сума вкладу відповідачем не видавалась з моменту закінчення строку дії договорів-заяв банківського вкладу; не могла позивачка отримати суму вкладу і з карткового рахунку та через систему «Інтернет-Банк» і ці обставини відповідачем не спростовані.

Апеляційний суд вважає, що за таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення суми вкладу, нарахованих на суму вкладу процентів та 3% річних, що передбачено ч.2 ст. 625 ЦК України, а також з огляду на те, що первісна сума вкладу за депозитним договором від 25 лютого 2014 року з 29 жовтня 2014 року знаходиться на рахунку позивача за договором №300131/125305/1-14 і також відповідачем не виплачується позивачці, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними

З матеріалів справи вбачається, що позивачка просила стягнути проценти від простроченої суми внеску понад строк дії договору за фактичний час користування в сумі 530.63 доларів США, проте у стягненні цієї суми судом було відмовлено, тому доводи апеляційної скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в цій частині також є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного посилання на Закон України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованими, оскільки, як роз'яснено у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» №5 від 12 квітня 1996 року (з наступними змінами та доповненнями) до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій). Крім того, як вбачається з оскаржуваного рішення, суд не посилався на зазначений закон.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» щодо не наведення розрахунків з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим НБУ на день ухвалення рішення з посиланням на п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» №14 від 18 грудня 2009 року також є безпідставними, оскільки відповідно до абз.3 цього пункту суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановленому законом. А по даній справі правовідносини між сторонами виникли із договорів банківського вкладу, укладених в іноземній валюті (доларах США), що не суперечить діючому законодавству.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про порушення судом першої інстанції норм процесуального права також є безпідставними, оскільки відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Але апеляційним судом таких порушень не встановлено, а ті обставини, на які посилається апелянт (не підсудність спору Краматорському міському суду), не є підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення.

Таким чином доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХ В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 10 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Судді: