пр. № 1-кп/759/718/15 ун. № 759/7557/15-к
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2015 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Дячука С.І.,
при секретарі: Миколаєнко О.О.,
провівши в приміщенні суду відкрите підготовче судове засідання за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в Житомирській обл., зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1 КК України, -
сторони провадження: прокурор - Ботезат А.В., обвинувачений - ОСОБА_1, захисник ОСОБА_2., представник СТ «Діамед» - Ейсмонт І.Г., -
В С Т А Н О В И В :
До суду 05 серпня 2015 року надійшов обвинувальний акт (кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100080000295 від 12 січня 2015р.) стосовно ОСОБА_1., який обвинувачується, з огляду на сформульоване обвинувачення, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1 КК України.
Прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту, вважаючи, що по справі дотримані вимоги, передбачені ст. ст. 32, 291 КПК України.
Заслухавши думку прокурора, а також представника СТ «Діамед» - Ейсмонт І.Г., захисника та обвинуваченого, які погодилися з думкою прокурора про можливість призначення даного провадження до судового розгляду, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього додатки, вважаю, що даний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення і яким завершується досудове розслідування.
Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, містити виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення. При цьому за змістом закону, фактичні обставини викладаються так, як їх встановив прокурор за результатами досудового розслідування і які, на думку останнього, містять значимі для формулювання обвинувачення факти, що підлягають доказуванню в межах даного провадження (ст. 91 КПК України). Є очевидним те, що за межами фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими під час досудового розслідування, не може бути сформульоване обвинувачення, оскільки воно не може ґрунтуватися на припущеннях. У свою чергу, обвинувачення - твердження про вчинення певним суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, відтак формулювання обвинувачення повинно за результатами аналізу фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, містити чіткий висновок про наявність в діянні суб'єкта встановлених ознак всіх елементів юридичного складу конкретного кримінального правопорушення, яке передбачене законом про кримінальну відповідальність та у вчиненні якого обвинувачується вказаний суб'єкт із зазначенням, зокрема, місця, часу, способу вчинення діяння та його наслідків, форми вини і мотивів злочину, статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність.
Натомість вказані вимоги закону виконані не були.
Так, що стосується висунутого обвинувачення за ч. 2 ст. 366 КК України.
Кожного окремого разу (всього вісім) прокурор вважав встановленим (фактичні обставини), що ОСОБА_1 склав завідомо неправдивий документ (арк. 75, 76, 77, 78, 79), натомість, як підсумок в кожному такому випадку ОСОБА_1 обвинувачується з наведенням відповідної правової кваліфікації у складанні декількох, тобто множини завідомо неправдивих документів.
Прокурор вважає, що такими діями ОСОБА_1 кожного разу (всього вісім) спричиняв тяжкі наслідки, проте зміст останніх, як і те, хто саме зазнав таких наслідків, в обвинувальному акті взагалі не розкрито, що суперечить принципу правової визначеності, тим більше, враховуючи обвинувачення у вчиненні злочину, від якого особа має захищатися.
Що стосується висунутого обвинувачення за ч. 2 ст. 364-1 КК України.
В кожному випадку (всього вісім) ані фактичні обставини, ані сформульоване обвинувачення не містить взагалі інформації про те: - якими повноваженнями зловживав ОСОБА_1; - в чому конкретно його дії суперечили інтересам юридичної особи приватного права, яка кожного разу, як встановлено самим прокурором, була тільки вигодонабувачем; - яку кожного разу неправомірну вигоду мав на меті отримати для себе чи інших осіб ОСОБА_1, і чи отримав її; - які тяжкі наслідки спричинили такі його дії кожного разу та інтересам яких юридичних осіб (з огляду на обвинувачення таких має бути декілька), зважаючи навіть і на те, що очевидно вартість майна, яке було в окремих випадках предметом угод, вчинених, з огляду на обвинувачення, ОСОБА_1, є меншою аніж мінімальна межа тяжких наслідків у вартісному вираженні за законом (примітка 4 до ст. 364 КК).
Крім того, сформульоване прокурором обвинувачення очевидно не узгоджується з наведеною ним самим правовою кваліфікацією в контексті складових сукупності злочинів, у яких обвинувачується особа. Залишається незрозумілим - у скількох злочинах, які потребують самостійної правової кваліфікації, відтак утворюють сукупність, обвинувачується за підсумком ОСОБА_1 - у двох чи шістнадцяти. Не зрозумілим є це і для обвинуваченого, який на питання суду вважає, що він обвинувачується у восьми злочинах.
Більш того, розділ обвинувального акту з назвою «правова кваліфікація» містить стислу та узагальнену інформацію про те, у чому обвинувачується ОСОБА_1 замість наведення суто правової кваліфікації його дій. І навпаки, розділ з назвою «формулювання обвинувачення» містить повторне дослівне викладення фактичних обставин, які прокурор вважав встановленими, однак відсутнє будь-яке посилання на те, у чому ж таки обвинувачується ОСОБА_1. Якщо буквально сприймати текст обвинувального акту в цій частині, то формулювання обвинувачення у межах даного кримінального провадження полягає, зокрема, у тому, що споживче товариство «Діамед» … зареєстровано як юридична особа і його членами стали певні фізичні особи (а. 84), існував корпоративний спір, який було розв'язано судовими рішеннями, споживче товариство було власником певного нерухомого майна та транспортних засобів (а. 85-87) тощо.
Вказані недоліки фактично унеможливлюють здійснення судового розгляду, оскільки згідно з вимогами п. 13 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 337 КПК України такий проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах останнього відповідно до обвинувального акту.
Завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним правом обвинуваченого. Недотримання цих принципів робить ілюзорними засади кримінального провадження, визначені ст. 7 КПК України, а тому є неприпустимим. Неконкретність обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, його розмиті межі, надзвичайно узагальнений виклад, порушує право на захист обвинуваченого, оскільки унеможливлює реалізацію такого права у таких умовах.
Крім того, вказаний обвинувальний акт всупереч вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України не містить відомостей про потерпілого, хоча в ньому самому зазначено про те, що злочином заподіяно матеріальні збитки, діє представник потерпілого (арк.96), а в матеріалах провадження є цивільний позов.
Реєстр матеріалів досудового розслідування, який є невід'ємним додатком до обвинувального акта, всупереч вимогам п. 1 ч. 4 ст. 291, ст. 109 КПК України не містить реквізити окремих процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування, з розкриттям їх змісту, взагалі не містить відомостей про вид заходів забезпечення кримінального провадження, дату і строк їх застосування. Більш того, наданий в розпорядження суду реєстр матеріалів досудового розслідування складається з ряду уривків документу (перехід з арк. 112 на 113, відсутність ІІІ Розділу вказує на нецілісність цього документа).
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання є встановлення невідповідності вказаного процесуального рішення вимогам ст. 291 КПК України, зокрема такими порушеннями у даній справі суд визнає невідповідність обвинувального акта та додатків до нього вимогам закону щодо його змісту.
Звертає на себе увагу і та обставина, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 червня 2015 року обвинувальний акт в межах даного провадження вже повертався прокурору внаслідок його невідповідності вимогам закону. Вказане судове рішення вступило в законну силу і є обов'язковим, в тому числі і для суду, проте більшість акцентованих в ньому недоліків, зокрема, які перераховані вище (щодо повноти звинувачення та його відповідності встановленим обставинам, видів заходів забезпечення) залишилися прокурором не усунутими.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України даний обвинувальний акт необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314-316, 350, 369-372 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд -
У Х В А Л И В:
Обвинувальний акт (кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100080000295 від 12 січня 2015р.) стосовно ОСОБА_1., який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1 КК України, разом з додатками, - повернути прокурору прокуратури Святошинського району міста Києва Ботезат А.В. внаслідок невідповідності обвинувального акта та його додатків вимогам КПК України.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд міста Києва до Апеляційного суду міста Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. В іншій частині ухвала суду набирає законної сили негайно.
СУДДЯ С.І. ДЯЧУК
Судове рішення № 50124265, Святошинський районний суд міста Києва було прийнято 11.09.2015. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 759/7557/15-к. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: