Рішення № 50124262, 10.09.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8727/14-ц

пр. № 2/759/2753/15

10 вересня 2015 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретарів судового засідання Борисенко А.М., Левко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 20.05.2014 року звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, що виникла за кредитним договором №DN81AR03110051 укладеним 25.09.2007 року

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 25.09.2007 року з відповідачем було укладено кредитний договір №DN81AR03110051, відповідно до умов якого Відповідач отримав кредит у розмірі 84277,00 грн. на строк з 25.09.2007 року по 24.09.2014 включно на споживчі цілі та зобов'язався повернути кредит та сплати відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, що складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно укладеного договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином у порушення умов укладеного договору та ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 22.04.2014 року за відповідачем числиться заборгованість на загальну суму 175688,46 грн., яка складається: 24432,52 грн. - заборгованість за кредитом; 40209,73 грн. -заборгованість по процентам за користування кредитом; 19626,63 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом, 91419,58 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Відповідач повідомлявся про виникнення заборгованості по оплаті передбачених договором платежів перед позивачем, однак кошти позичальником повернуті не були.

Таким чином, в порушення умов кредитного договору та чинного законодавства України відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, що змусило банк звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Рішенням суду від 12.01.2015 року, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково (а.с.49). Рішення ухвалено в заочному порядку.

09.02.2015 року, відповідач звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду (а.с.54-62).

Ухвалою суду від 03.03.2015 року (під головуванням судді Наборозняка М.І), скасовано заочне рішення суду, справу призначено до розгляду в загальному порядку (а.с.69).

Ухвалою суду від 07.04.2015 року прийнято справу до свого провадження суддею Ключник А.С. та справу призначено до судового розгляду (а.с. 87).

У судовому засіданні 10.09.2015 року представник позивача Петренко С.В. позов підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідач в судовому засіданні 17.06.2015 року, проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що кредитний договір було укладено з метою купівлі транспортного засобу - автомобіля марки «Чері Амулет», одночасно з кредитним договором було укладено договір застави, вказаного транспортного засобу. За письмовою вимогою позивача, відповідач повернув банку предмет застави, а банк в свою чергу його прийняв. Я стверджував представник відповідача, після того, як банк отримав автомобіль, він повідомив позивача проте, що предмет застави буде реалізовано за ринковою ціною, та позивача буде письмово повідомлено про суму, яку необхідно доплатити, а виплати по кредиту необхідно буде проводити після повідомлення банку про залишок боргу і узгодження сум і графіків платежу.

З моменту повернення предмету застави на протязі наступних шести років, позивач жодних вимог не ставив стосовно боргу та виконання зобов'язань. В зв'язку з чим, відповідач, що борг погашений за рахунок застави. Надавши до суду про це письмові заперечення (а.с.71-74). Окрім того, представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності (а.с.82).

У судове засідання 10.09.2015 року представник відповідача та сам відповідач не з'явились.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530,631 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Судом встановлено, що 25.09.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №DN81AR03110051, відповідно до умов якого Відповідач отримав кредит у розмірі 84277,00 грн. на строк з 25.09.2007 року по 24.09.2014 включно на споживчі цілі та зобов'язався повернути кредит та сплати відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, що складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. (а.с. 6-8).

Одночасно з кредитним договором було укладено договір застави рухомого майна (а.с. 75).

Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Судом встановлено, що Банк виконав повністю свої зобов'язання, у відповідності до умов кредитного договору та надав позичальнику кредит.

Уклавши з позивачем зазначений кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності відповідач порушив свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 22.04.2014 року існує у розмірі 175688,46 грн., яка складається із: 24432,52 грн. - заборгованість за кредитом; 40209,73 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 19626,63 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом, 91419,58 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.(а.с. 4-6 - розрахунок заборгованості).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно зі ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Судом встановлено, що позивач отримав кредитні кошти 25.09.2007 року. За умовами договору він зобов'язався щомісячно в період з 24 - по 28 число вносити обов'язковий щомісячний платіж у розмірі 1331,33 грн. (п. 7.1 кредитного договору).

Як встановлено в судовому засіданні і не заперечується учасниками процесу, останній платіж позичальником був здійснений в квітні 2008 року і станом на 20.05.2008 року у позичальника виникла заборгованість в розмірі 1331,22 грн. - за кредитом, 333,09 грн. - за процентами, 3,45 грн. - пені, про що повідомлявся позичальник кредитодавцем (а.с. 77). Та як, встановлено в судовому засіданні, з того часу відповідач щомісячні зобов'язання з погашення кредиту жодного разу не виконував.

22.05.2008 року, відповідачем було передано позивачу заставне майно (а.с.78).

З наданої банком виписки по рахунку (а.с.4-6) вбачається, що позичальник після продажу заставного майна вніс в рахунок погашення кредиту 26.08.2008 року суму коштів за реалізований автомобіль в розмірі 34588,35 грн.

Банк з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом звернувся до суду лише 20.05.2014 року.

Таким чином, судом встановлено, що за умовами договору погашення кредиту і процентів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, наступного за місяцем, в рахунок якого вносяться кошти, а тому початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Тобто, у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України по справі № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 р. і є обов'язковою для застосування в силу ст. 360-7 ЦПК України.

Таким чином, аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України суд дійшов висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.

Отже, у відповідності до умов договору і наданого Банком розрахунку (а.с. 4-6), з відповідача на користь Банку підлягає стягненню 53760,80 грн., із яких:

- 18078,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту, розмір якої з урахуванням строків позовної давності визначається як різниця загальної заборгованість за кредитом 24432,52 грн. і простроченої станом на 20.05.2011 року заборгованості у сумі 6354,12 грн.;

- 25612,00 грн. - несплачені проценти, які визначаються як різниця загальної заборгованості за процентами 40209,73 грн. і простроченої станом на 20.05.2011 року заборгованості у сумі 14597,74 грн.

- 10070,40 грн. - несплачена комісія, яка визначаються як різниця загальної заборгованості за комісією 19626,63 грн. і простроченої станом на 20.05.2011 року заборгованості у сумі 9556,23 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - про стягнення сум, що підлягали сплаті боржником до 20.05.2011 року Банку слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України по справі № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 р.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня на несплачені проценти за користування кредитом за період з 20.05.2013 р. по 20.05.2014 р., тобто в межах визначеної п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальної позовної давності.

Укладеним договором, а саме п. 7.4. передбачено, що вразі порушення позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми кредиту, за кожен день прострочки. (а.с.9- зворотна сторона).

Розмір пені за вказаний період та у відповідності до укладеного договору становить: з 20.05.2013 р. по 20.05.2014 року - 340074,54 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту даної статті вбачається, що зменшення неустойки можливе за рішенням суду, зокрема, якщо її розмір значно перевищує збитки, й наявність заяви (клопотання) відповідача про її зменшення даною нормою закону не вимагається.

Враховуючи те, що розмір нарахованої пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами значно перевищує розмір збитків, тому суд вважає за необхідне застосувати правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про співмірність вимог із розміром заподіяних збитків, й зменшити розмір неустойки до розміру, що дорівнює сумі заборгованості за кредитом 18078,40 грн.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Статтею 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, то з відповідача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 718, 40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 207, 252-255, 254, 256, 257, 258, 261, 266, 267, 509, 526, 530, 549, 551, 610, 629, 631, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 179, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294, 360-7 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299) заборгованість, що виникла за кредитним договором №DN81AR03110051 укладеним 25.09.2007 року в загальному розмірі 71839,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 64993919400001, МФО 307770) судові витрати у справі у вигляді судового збору: 718, 40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. Ключник