Рішення № 50117285, 08.09.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 вересня 2015 року Справа № 913/413/15

Провадження №30пд/913/413/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про вирішення розбіжностей, що виникли при укладенні договору

Суддя господарського суду Луганської області Голенко І.П.

Секретар судового засідання – помічник судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Гусаков Є.І., юрисконсульт, довіреність від 08.07.2015 № 149;

від відповідача: представник не прибув,

встановив:

Суть спору: позивач звернувся з вимогами, якими просить суд розглянути розбіжності, що виникли при укладанні договору про постачання електричної енергії № 4 від 01.03.2015, виключити з проекту договору про постачання електричної енергії № 4 від 01.03.2015 підпункт 2.2.5 пункту 2.5 розділу 2 у редакції протоколу розбіжностей ПАТ «Краснодонвугілля».

Позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог № 01-31/2/119 від 13.08.2015, згідно з якою просить суд виключити з договору про постачання електричної енергії № 4 від 01.03.2015 підпункт 2.2.5 пункту 2.5 розділу 2 у редакції протоколу розбіжностей ПАТ «Краснодонвугілля». Інші вимоги, викладені у первісно заявленої позовної вимоги, залишаються позивачем без змін.

Виходячи зі змісту заяви, позивач фактично конкретизував пункт 3 позовної заяви, не змінюючи суті позовних вимог, а тому відповідна заява підлягає задоволенню. Отже суд розглядає заявлені позовні вимоги з урахуванням зазначеної заяви.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався, проте про час та місце судового засідання він був повідомлений належним чином.

Разом з тим, відповідачем було надано заперечення на позовну заяву № 12/42 від 27.07.2015, у яких наполягає на залишенні протоколу розбіжностей в існуючій редакції з посиланням на п. 198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, а також п. 201.1 ст. 201 кодексу. Крім того, відповідачем зазначено, що в порушення вказаних норм позивач не надає відповідачу та не реєструє в ЄРПН податкові накладні, складені в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої особи, зареєстрованої в ЄРПН. У зв’язку з чим, відповідач втрачає право на податковий кредит та несе збитки. З метою уникнення відповідних збитків, відповідач був змушений наполягати на внесення спірного пункту.

Крім того, відповідачем подано доповнення до заперечення на позовну заяву № 12/58 від 14.08.2015, якими зазначив про те, що позивачем пропущений 20-ти денний строк для узгодження розбіжностей, що передбачений п. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, а тому пропозиції відповідача слід вважати прийнятими, оскільки позивач звернувся до суду після 39 днів з моменту отримання договору з протоколом розбіжностей.

Встановивши нижченаведені фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” на підставі ліцензії серії АБ № 220851 від 20.04.2006 постачає електричну енергію підприємствам та населенню Луганської області.

На підставі приписів законодавства позивач 28.04.2015 направив відповідачеві проект договору про постачання електричної енергії № 4 від 01.03.2015, який отриманий останнім за вхідним № 2 від 28.04.2015.

Відповідач вказаний договір підписав з протоколом розбіжностей та 11.06.2015 листом № 1/8-331 від 21.05.2015 повернув позивачу.

Розглянувши запропоновані розбіжності, 18.06.2015 позивачем був складений протокол узгодження розбіжностей до договору, який отриманий відповідачем 19.06.2015 за вхідним №4.

Відповідач, в свою чергу, протокол узгодження розбіжностей не розглянув і відповіді не надав.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Розбіжності між сторонами виникли відносно пп.2.2.5 п.2.5 розділу 2, а саме позивач просить виключити з договору зазначений підпункт, а відповідач просить викласти в наступній редакції: “Постачальник зобов’язаний з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, із застосування відтвореного у встановленому порядку цифрового підпису уповноваженої постачальником особи та спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується для реєстрації податкових накладних), здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- податкової накладної на всю суму податкових зобов’язань з ПДВ, що виникли в Постачальника – протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту виникнення податкових зобов’язань з ПДВ

- розрахунку коригування до податкової накладної на всю суму збільшення компенсації вартості електричної енергії – протягом 5 (п’яти) календарних днів з моменту зазначеного збільшення суми компенсації вартості.

Постачальник зобов’язаний протягом 5 (п’яти) календарних днів з моменту зменшення суми компенсації вартості електричної енергії скласти та надати Споживачу шляхом, погодженим із Споживачем, розрахунок коригування до податкової накладної на всю суму зазначеного зменшення компенсації вартості.

У разі, якщо внаслідок порушення Постачальником встановлених чинним законодавством та цим Договором вимог до форми, порядку заповнення, надання та/або реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування до податкової накладної, Споживач втратить право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначеної в податковій накладній, Постачальник зобов’язаний відшкодувати Споживачу всі пов’язані з таким порушенням збитки протягом трьох робочих днів з моменту відправки йому відповідного повідомлення споживачем або в інший термін, узгоджений сторонами”.

Дана редакція обґрунтована відповідачем тим, що аналізуючи норми Податкового кодексу України, він дійшов висновку, що податкові накладні, які не зареєстровані в ЄРПН протягом 180 днів з дати їх складання, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту; що починаючи з жовтня 2014 року позивач припинив виставляти відповідачеві податкові накладні, тому відповідач був змушений заявляти до податкового кредиту суми ПДВ на підставі заяв про відмову постачальника надати податкову накладну; що за даними відповідача протягом з 1 січня по 30 червня 2015 року позивач не зареєстрував в ЄРПН податкові накладні за договорами, укладеними між сторонами.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з п. 5 Правил користування електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 з наступними змінами та доповненнями (далі – Правила), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін (пп. 5.1).

При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (пп. 5.2 Правил).

Загальний порядок укладення договорів встановлений ст. 181 Господарського кодексу України та ст. 638 Цивільного кодексу України.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Форма типового договору про постачання електричної енергії міститься в додатку № 3 до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996.

Згідно з ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов’язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Судом вивчено зміст договору про постачання електричної енергії №4 від 01.03.2015 і встановлено, що запропонована позивачем редакція в цілому відповідає змісту типового договору.

Зобов’язання сторін під час виконання умов договору регламентовані розділом 2, п.2.1 якого визначені як загальні обов’язки щодо вирішення сторонами усіх спірних питань, що не обумовлені договором “Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися електричною енергією, затвердженими в установленому порядку”, так і обов’язки постачальника (пп.2.2.1-2.2.4 п.2.2 договору) та обов’язки споживача (пп.2.3.1-2.3.23 п.2.3 договору) при користуванні електричною енергією.

Відповідальність сторін договору передбачена розділом 4 договору та передбачає умови як загальної відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором у порядку, визначеному чинним законодавством (п.4.1-4.2 договору), так і відповідальність окремо постачальника електричної енергії (п.4.3 договору) та відповідальність споживача (п.4.4 договору).

Запропонована відповідачем умова, що міститься у спірному пп.2.2.5 п.2.5 договору, має на меті унеможливити ймовірні збитки, які можуть бути завдані відповідачеві через недобросовісні дії позивача у зв’язку з несвоєчасним наданням податкових накладних.

Таким чином, спірна умова, викладена відповідачем у пп. 2.2.5 п.2.5 договору від 01.03.2015 № 4, фактично має регулювати відносини у відповідності до норм податкового законодавства України.

Крім того, ця умова жодним чином не передбачена типовим договором, затвердженим Правилами, та не є конкретизацією типового договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд погоджується з доводами позивача, викладеними у запереченнях на відзив, відносно того, що пропозиція відповідача щодо включення спірної умови до договору відноситься виключно до сфери регулювання відносин між платниками податків згідно з нормами Податкового кодексу України та ніяким чином не відноситься до предмету договору про постачання електроенергії.

Відносно доводів відповідача про те, що позивачем був пропущений 20-денний термін узгодження розбіжностей, суд зазначає наступне.

Лист Публічного акціонерного товариства “Краснодонвугілля”, на який останній посилається в обґрунтування своїх доводів містить штамп “ТОВ “Луганське енергетичне об’єднання” Краснодонський РЕМ та дату 22.05.2015” та не містить ані підпису, ані прізвища, ані зазначення посадової особи, яка проставила цей штамп Краснодонського РЕМ, а тому суд не може прийняти в якості належного доказу наданий відповідачем лист.

Представник позивача надав до справи копію наказу від 22.09.2014 №605, згідно з яким з 22.09.2014 у підрозділів Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”, у т.ч. Краснодонського РЕМ, були вилучені печатки та штампи у зв’язку з проведенням АТО на території Луганської області.

У пункті 2 вказаного наказу йдеться про те, що будь-які документи, підписи, довідки тощо, на яких проставлені вищезазначені печатки та штампи після 22.09.2014, вважаються недійсними.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість доводів відповідача в цій частині.

Відносно посилань відповідача на приписи Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (далі – Інструкція), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1242 від 30.11.2011, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 Інструкції вона встановлює загальні положення щодо функціонування структурних підрозділів з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами в установах незалежно від способу фіксації та відтворення інформації, яка міститься в документах, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням.

Оскільки позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”, не відноситься до органів, на яких розповсюджується дія зазначеної Інструкції, тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача про виключення з договору про постачання електричної енергії № 4 від 01.03.2015 пп.2.2.5 п.2.5 розділу 2 у редакції протоколу розбіжностей відповідача та про її задоволення.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” до Публічного акціонерного товариства “Краснодонвугілля” задовольнити повністю.

2. Врегулювати спір, що виник між Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” та Публічним акціонерним товариством “Краснодонвугілля” при укладенні договору про постачання електричної енергії № 4 від 01.03.2015, шляхом виключення з договору пп.2.2.5 п.2.5 розділу 2 у редакції протоколу розбіжностей Публічного акціонерного товариства “Краснодонвугілля”.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Краснодонвугілля”, вул. Енергетиків, б.54, м. Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 32363486, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”, кв. Гайового, б.35-А, м. Луганськ, ідентифікаційний код 31443937; фактична адреса: вул. Горького, б.123, м. Старобільськ Луганської області, витрати зі сплати судового збору в сумі 1218 грн. 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.09.2015.

Суддя І.П.Голенко

Надр. 3 прим.

1-до справи;

2-позивачу: 92702, м. Старобільськ Луганської області, вул. Горького, 123;

3- відповідачу: 93400, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Енергетиків, 54, рекомендованим листом з повідомленням