Ухвала суду № 50112529, 11.09.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Рожина Ю.М., Буцяка З.І.,

секретар судового засідання Шептицька С.С.

з участю представника банку Скоковського А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Рівненського районного суду від 09 грудня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку „Укргазбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А:

Заочним рішенням Рівненського районного суду від 09 грудня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства акціонерного банку „Укргазбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку „Укргазбанк" заборгованість по кредитному договору №001/08/2013/100 від 13 серпня 2013 року станом на 17.03.2014 року в сумі 332705 грн. 49 коп. та судовий збір в сумі 3570,65 грн.

Ухвалою Рівненського районного суду від 30.04.2015 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 09.12.2014 року.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій він покликався на його незаконність та необгрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував, що йому не було відомо про розгляд справи, оскільки він не отримував судової повістки про виклик до суду. У зв'язку з тим, що він не був присутнім в судовому засіданні і не міг надати суду доказів в обгрунтування своїх заперечень, суд не врахував всіх обставин, що мають істотне значення для вирішення справи та винесення законного і обгрунтованого рішення. Крім того зазначив, що в рішенні не вказано, яким чином позивач у справі надав згоду на ухвалення заочного рішення, адже в судовому засіданні він також участі не брав.

Просить скасувати рішення Рівненського районного суду від 09.12.2014 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2. у встановленому законом порядку, завчасно були повідомлені про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явилися . ОСОБА_2. причин неявки суду не повідомила, а ОСОБА_1 не підтвердив доказами свого клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою, тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_3 просив відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду залишити без змін.

_____________________

Справа 570/2006/14-ц Головуючий у 1-й інст. - Остапчук Л.В.

Провадження №22-ц/787/1572/2015р. Доповідач - Боймиструк С.В.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що відповідач уклавши кредитний договір, зобов'язався своєчасно погашати суму заборгованості, сплачувати відсотки за користування ним, однак своїх зобов'язань не виконував, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яку суд стягнув солідарно з позичальника та поручителя.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 серпня 2013 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1. було укладено кредитний договір № 001/08/2013/100, за умовами якого позичальнику було надано кредит в сумі 309000 гривень з кінцевим строком погашення не пізніше 12 серпня 2033 року зі сплатою 18,3% річних, та процентною ставкою в розмірі 23,3% річних за користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені договором (а.с.7-10).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, того ж дня 13 серпня 2013 року між банком та ОСОБА_1. та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 001/08/2013/100/ПЖ, за умовами якого поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Позичальник за кредитним договором (а.с.14-15).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Банк виконав умови кредитного договору та надав позичальнику кредитні кошти.

Оскільки умов кредитного договору ОСОБА_1 не виконував, то станом на 17 березня 2014 року за ним утворилась непогашена заборгованість перед банком в розмірі 332705 грн. 49 коп., яка складається з кредиту, що стягується достроково на суму 299984 грн. 00 коп., простроченої заборгованості за кредитом в сумі 7728 грн. 00 коп., заборгованості по процентах на суму 2638 грн. 95 коп., простроченої заборгованості по нарахованих процентах, на суму 22354 грн. 54 коп. (а.с. 16-30).

Згідно зі ст.ст. 1054, 1050, 526, 530, 599 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і у разі порушення ним зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову /субсидіарну/ відповідальність поручителя.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позичальника і поручителя зобов'язань перед банком та на їх виконання обґрунтовано задовольнив позов в повному обсязі.

Посилання апелянта ОСОБА_1. на те, що він не був присутнім в судовому засіданні і не міг надати суду доказів в обґрунтування своїх заперечень, а тому суд не врахував всіх обставин, що мають істотне значення для вирішення справи та винесення законного і обґрунтованого рішення не заслуговує на увагу.

В матеріалах справи містяться поштові повідомлення про неодноразові виклики ОСОБА_1. та ОСОБА_2. в судові засідання, зокрема і в судове засідання 9 грудня 2014 року, в які він не являвся, або подавав клопотання про їх відкладення, яких сам і не дотримувався, а саме для мирового вирішення справи або укладення угоди з адвокатом (а.с.41,46,55,56).

Колегія суддів вважає, що протягом розгляду справи ОСОБА_1 мав достатньо часу та реальну можливість подати суду докази в обґрунтування своїх заперечень, що на його думку мають істотне значення для вирішення справи, однак їх він не подав, як при розгляді справи по суті, так і при перегляді заочного рішення місцевим судом та в апеляційній інстанції.

Зазначена в апеляційній скарзі ОСОБА_1., підстава для оскарження рішення, а саме, що в ньому не вказано, яким чином позивач у справі надав згоду на ухвалення заочного рішення, адже в судовому засіданні він також участі не брав, не заслуговує на увагу та не свідчить про порушення саме його прав, або порушення процесуальних норм, яке призвело до неправильного вирішення справи. Банк рішення суду взагалі не оскаржував та з цієї підстави зокрема.

Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України, та роз'яснень даних в п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку " від 24 жовтня 2008 року за № 12, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки рішення місцевого суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у ньому, то колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського районного суду від 09 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий:

Судді: