Рішення № 50112470, 09.09.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді: - Максимчук З.М.,

суддів: - Григоренка М.П., Рожина Ю.М.,

секретаря судового засідання - Пиляй І.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 03 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 03 червня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1. і ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № ROWWGA 0000000002 від 26.06.2008 року в сумі 13202 доларів США 35 центів в тому числі : 2716,11 доларів США - заборгованість за тілом кредиту; 4398,71 доларів США - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 1171,69 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 3675,38 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов»язань за договором; 9,01 доларів США - штраф /фіксована частка/; 1231,45 доларів США - штраф /процентна складова/.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «ПриватБанк» доводить про незаконність та необґрунтованість рішення суду частково, в частині зменшення суми заборгованості з тіла кредиту та заборгованості з пені та вважає, що воно в цій частині винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що оскільки основою правових взаємовідносин між позивачем та відповідачем є зобов»язання, що виникають на підставі укладеного кредитного договору, то для правильного вирішення спору суду необхідно було належним чином дослідити умови укладеного із відповідачем кредитного договору та розрахунок заборгованості, які є _______________

Справа № 568/318/15-ц Головуючий у суді 1 інстанції - Прачук Л.І.

Провадження № 22-ц/787/1557/2015 Суддя-доповідач - Максимчук З.М.

належними та допустимими доказами по справі.

Вказує, що відповідно до ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях. Кредитодавець має право на одержання від позичальника тіла кредиту, процентів на суму кредиту в розмірах і в порядку, що встановлені договором. Банк правомірно, відповідно до умов договору нараховує відсотки та інші платежі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований.

Покликаючись на п.1 ст.624 ЦК України доводить, що якщо за порушення зобов»язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Підстав для звільнення позичальника від відповідальності не встановлено.

Просить змінити рішення суду першої інстанції в частині зменшення суми заборгованості за тілом кредиту та пені, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Згідно зі ст.309 ч.1 п.3,4 підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення. /ч.ч.1,3 ст.303 ЦПК України/.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення простроченої суми заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню. Вимоги про дострокове стягнення тіла кредиту позивачем не заявлялось. Пеня за несвоєчасне виконання умов договору підлягає стягненню за три роки, відповідно до умов договору, за період з липня 2009 року по липень 2012 року, що становить суму 3675,38 доларів США.

Проте повністю погодитись з висновками суду першої інстанції колегія не може.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язаннямає виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.06.2008 року між КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1. укладено кредитний договір № ROWWGA0000000002, за умовами якого банк зобов»язався надати на умовах цього договору грошові кошти в сумі 6994,77доларів США на строк з 26.06.2008 року по 26.06.2018 року у вигляді не поновлювальної лінії, а позичальник зобов»язався щомісячно в період з 10 по 15 число кожного місяця проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 118,16 доларів США згідно графіку погашення кредиту.

З метою забезпечення зобов»язань за кредитним договором ОСОБА_1. 26.06.2008 року було укладено іпотечний договір, згідно якого передано в іпотеку банку нерухоме майно, житловий будинок, загальною площею 98,30 кв.м., що знаходяться за адресою Рівненська область, Радивилівський район, с.Козин, вул. Л.Українки, будинок 1.

Крім того, банк уклав договір поруки № ROWWGA0000000002 від 26.06.2008 року з ОСОБА_2, за умовами якого поручитель поручилась перед кредитором за виконання ОСОБА_1. зобов"язань по кредитному договору № ROWWGA0000000002 від 26.06.2008 року і несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком.

Взяті на себе зобов»язання відповідач не виконував, в результаті чого утворилась заборгованість по сплаті чергових платежів.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Пунктом 2.3.7 кредитного договору встановлено, що банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п.8.1, 8.1.1., 8.1.2 даного договору, у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених п.2.3.3.

В пункті 2.3.3. договору зазначено, що у випадках: затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10%; несплата позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту; іншого істотного порушення умов даного договору позичальник має право повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду, відсотки за фактичний строк його користування, в повному обсязі виконати інші зобов»язання за договором протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про таку вимогу від банку.

Повідомлення про наявність заборгованості та необхідності її погашення банк направив відповідачам 17.01.2015 року /а.с. 8/, проте вимоги банку залишились без задоволення.

Із тексту позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що банк звернувся до суду як з вимогою про стягнення простроченого тіла кредиту в розмірі 2716,11 доларів США так і залишку тіла кредиту в розмірі 3639,67 доларів США, а тому висновок суду першої інстанції, що позивач не заявляв вимогу про дострокове стягнення тіла кредиту є невірним.

Пунктами 5.3; 5.4 кредитного договору також встановлено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов»язань, передбаченої п.п. 5.1, 5.2, 5.3 здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов»язання повинне бути виконане позичальником. Термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється строком тривалістю 5 років.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості./ст.627 ЦК України/.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 13.03.2015 року, то, на думку колегії суддів, стягненню підлягає пеня за період з 13.03.2010 року в розмірі 281 526,59 гривень.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 5.1 кредитного договору встановлено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, який зазначений у п.8.4 договору за кожний день просрочки. При цьому відсотки за користування кредитом на суму просроченої заборгованості додатково до вищезазначеної пені банком не нараховується. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит виплат видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Встановивши, що розмір пені значно перевищує розмір збитків, та наявності заяви представника відповідачів про зменшення розміру пені в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 200 000,00 гривень.

У п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року роз»яснено судам, що у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець /позивач/ просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч.3 ст.533 ЦК.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з частиною третьою статті 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Відтак, у національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобов'язання /пеня, штраф, неустойка, проценти/ та виплати, передбачені ст.625 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловлено Верховним Судом України в постанові від 02.07.2014 року в справі 6-79 цс14, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до пункту 14 Постанови Пленуму Верховнгого Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" роз»яснено, що згідно з ч.1 ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов»язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв»язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначити в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України-гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

У разі пред»явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Станом на 09.09.2015 року офіційний курс гривні по відношенню до долара США, встановлений НБ України складає 22, 42 гривень.

За таких обставин, судове рішення, відповідно до вимог ст.309 ЦПК України підлягає до зміни в частині стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом, доповнивши в резолютивній частині рішення стягнуту суму заборгованості в гривневому еквіваленті в розмірі 4 398,71 дол. США х 22,42 гривні = 98619,07 гривень.

В частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту, пені, комісії та штрафів рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з боржників в солідарному порядку на користь банку заборгованості за кредитом в розмірі 6355,78 доларів США, що еквівалентно 142 496,58 гривень, пені за несвоєчасність виконання зобов»язання за договором в розмірі 200 000,00 гривень, заборгованості по комісії в розмірі 26 269,29 гривень, штрафу /фіксована частина/ - 250 гривень, штрафу /процентної складової / в розмірі 27 609,10 гривень. Всього заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню складає 10 744,49 доларів США, що еквівалентно 241 115,65 гривень та 254 128,39 гривень. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 03 червня 2015 року в частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту, пені, комісії та штрафів скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № ROWWGA0000000002 від 26.06.2008 року відповідно до складових:

заборгованість за кредитом - 6355,78 доларів США, що еквівалентно 142 496,58/ сто сорок дві тисячі чотириста дев»яносто шість/ гривень 58 копійок;

пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором - 200 000,00 /двісті тисяч/ гривень 00 копійок;

заборгованість по комісії - 26 269,24 /двадцять шість тисяч двісті шістдесят дев»ять /гривень 24 копійки;

штраф/фіксована частина/ - 250,00 /двісті п»ятдесят/ гривень 00 копійок;

штраф /процентна складова/- 27 609,10 гривень / двадцять сім тисяч шістсот дев»ять/ гривень 10 копійок.

Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 03 червня 2015 року в частині стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом змінити, доповнивши в резолютивній частині рішення стягнуту суму заборгованості в гривневому еквіваленті в розмірі 98 619,07 / дев»яносто вісім тисяч шістсот дев»ятнадцять /гривень 07 копійок.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: З.М. Максимчук

Судді: М.П. Григоренко

Ю.М. Рожин