Рішення № 5010060, 12.10.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

12 жовтня 2009 р. Справа 13/110-09

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Промсервіс" (03110, м.Київ, вул.Солом"янська,3, пров.1, оф.1, код ЄДРПОУ 34714045)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-чеське підприємство - Компанія Торгсервіс" (21021, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 12, код ЄДРПОУ 20119890)

про стягнення 150 000 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Стужний І.О., керівник

відповідача : Бахур Р.М., довіреність

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 25.09.2009 р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Промсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-чеське підприємство - Компанія Торгсервіс" про стягнення 150 000,00 грн. боргу, згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №155-2/09Б від 03.09.2009 року та призначено до слухання на 12.10.2009 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов’язок суду.

На визначену дату у судове засідання з'явились представники сторін.

Представник позивача подав суду клопотання в якому уточнює свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 19 720 000,00 грн. - заборгованості, що включає в себе 9 860 000,00 грн. - основної суми боргу та 9 860 000,00 грн. - штрафу. Вказане клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з’ясував:

Відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів №155-2/09Б від 03.09.2009 р. позивач передав у власність, а відповідач повинен був прийняти наступні цінні папери: акції прості іменні ВАТ "Олешинський піщаний кар"єр" в кількості 4000000 штук на загальну суму 10 000 000 грн. та оплатити їх вартість позивачу.

Відповідно до умов договору розділом 2, було передбачено поетапний порядок розрахунку за цінні папери, а саме, відповідач зобов"язався в строк до 10.09.2009 року сплатити позивачу 150 000, 00 грн. та в строк до 01.10.2009 р. 9 850 000, 00 грн.

На виконання взятих на себе зобов"язань по договору позивач передав цінні папери по акту, та 03.09.2009 р. надав розпорядження на переказ цінних паперів, що є предметом купівлі-продажу, зі свого рахунку, на рахунок відповідача .

В супереч умовам договору відповідач провів розрахунки частково, а саме здійснив оплату на загальну суму 140 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №44 від 30.09.2009 року.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме суму основного боргу в розмірі 9 860 000, 00 грн., щодо стягнення суми штрафних санкцій в розмірі 9 860 000, 00 грн. - заперечував.

Однак відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлено, що якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Умовами договору п.5.3. встановлено, що у разі несвоєчасного виконання покупцем (відповідачем) підпунктів 2.1.1. та 2.1.2. договору, а саме щодо порушення строків здійснення розрахунків, то покупець (відповідач) зобов"язаний сплатити продавцю (позивачу) штраф у розмірі 100 % від суми прострочення.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог враховуючи наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі цінних паперів відповідачу та дії відповідача по їх прийняттю за визначеною ціною, та його частковий розрахунок свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

Відповідач доказів щодо проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 860 000,00 грн. - основної суми боргу та 9 860 000,00 грн. - штрафу, підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат на підставі ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525-527, 610, 623 ЦК України, ст.4-3, 4-5, 22, 25, 28,30, 32, 34, 43, 49 ст.75, ст. 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.7 ст.530 ГК України -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-чеське підприємство - Компанія Торгсервіс" (21021, м.Вінниця, Хмельницьке шосе,12, код ЄДРПОУ 20119890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Промсервіс" (03110, м.Київ, вул.Солом"янська,3, пров.1, оф.1, код ЄДРПОУ 34714045): 9 860 000,00 грн. - боргу; 9 860 000,00 грн. - штрафу; 25 500, 00 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Достягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Промсервіс" (03110, м.Київ, вул.Солом"янська,3, пров.1, оф.1, код ЄДРПОУ 34714045) в доход Державного бюджету України 24 000,00 грн. - витрат на державне мито.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення направити сторонам

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 13 жовтня 2009 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (03110, м.Київ, вул.Солом"янська,3, пров.1, оф.1)

3 - відповідачу (21021, м.Вінниця, Хмельницьке шосе,12)