Рішення № 50096763, 09.09.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/5663/15-ц Провадження № 22-ц/773/1219/15 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С.М. Категорія: 27 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Карпук А.К., Здрилюк О.І.,

при секретарі Концевич Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Банк «Фінанси та Кредит» про повернення депозитного вкладу, стягнення відсотків та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2015 року позов ОСОБА_1. про повернення депозитного вкладу, стягнення відсотків та відшкодування моральної шкоди задоволено.

Ухвалено стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в користь ОСОБА_1. грошові кошти в сумі 401 долар 85 центів США, що складається з: 330 дол. США - сума депозитного вкладу; 5,33 дол. США - відсотки за депозитом; 0,52- 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та 66 дол. США інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в дохід держави 243 гривні 60 копійок судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач, покликаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад) (ст. 1060 ЦК України).

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (ч.5 ст. 1061 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Судом встановлено, що 22 січня 2015 року між ОСОБА_1. та ПAT «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений договір-заява № 300131/161828/1-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 1 місяць в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.1 Договору ОСОБА_1. внесла, а Банк прийняв на депозитний рахунок №2630.1.140786.007.007 грошові кошти у сумі 330 доларів США, на строк з 22 січня 2015 року по 22 лютого 2015 року (а. с. 8).

Згідно з пунктом 2 вказаного договору, за час користування коштами Вкладу протягом строку, визначеного п. 1 Договору, банк нараховує і виплачує вкладникові проценти за ставкою 10 % річних.

Пунктом 6 Договору передбачено, що після закінчення строку, визначеного п.1 Договору-заяви, Вклад повертається Вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п.5.2 Основних умов (а. с. 8).

24 лютого 2015 року ОСОБА_1. звернулась до відповідача з вимогою про повернення суми депозитного вкладу та відсотків (а. с. 9).

Відповідно до п.5.2 Основних умов, випадку закінчення строку розміщення Строкового вкладу, визначеного у Договорі-заяві, та умовами якого передбачена можливість продовження строку розміщення Строкового вкладу після закінчення строку розміщення Строкового вкладу, визначеного у Договорі-заяві, Вкладник у випадку його бажання не продовжувати подальше розміщення Вкладу, отримати кошти з Строкового вкладного рахунку шляхом видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок, а дію Договору припинити, зобов'язаний надати Банку письмову вимогу не пізніше дати закінчення строку Строкового вкладу, визначеного Договором - заявою. Вказану письмову вимогу Вкладник зобов'язаний надати Банку у двох автентичних примірниках, один з яких приймається Банком, а другий - повертається Вкладнику з відміткою Банку про отримання письмової вимоги. У зазначеній письмовій заяві Вкладник обов'язково зазначає спосіб повернення вкладу: видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок (із вказанням у заяві повних реквізитів рахунку для перерахування). Якщо день повернення суми Вкладу припадає на вихідний, святковий, неробочий день, то повернення суми Вкладу проводиться Банком на наступний перший робочий день.

В разі ж, коли Вкладник не надав Банку зазначену письмову вимогу та - не вимагає повернення Вкладу після закінчення строку, визначеного Договором-заявою, строк розміщення Строкового вкладу вважається продовженим з наступного дня, після закінчення строку, визначеного Договором-заявою, на строк, що дорівнює початковому строку розміщення Строкового вкладу. Протягом строку, на який продовжено розміщення Строкового вкладу, Банк нараховує і виплачує Вкладнику проценти за ставкою, що встановлена Банком для банківських строкових вкладів (депозитів) відповідного виду Вкладу та діє станом на перший день початку строку, на який продовжено розміщення Вкладу.

Таким чином, оскільки позивач подала заяву після закінчення строку, на який укладено договір, останній вважається продовженим на аналогічний строк, а тому строк дії вказаного договору закінчився 22 березня 2015 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що всупереч умовам договору без надання будь-яких пояснень банк не повернув позивачу депозитний вклад та підставно стягнув з відповідача в користь ОСОБА_1. 335 доларів 85 центів США, що складається з: 330 дол. США - сума депозитного вкладу; 5,33 дол. США - відсотки за депозитом; 0,52 - 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Однак, судом першої інстанції при вирішенні питання про стягнення з відповідача в користь позивача інфляційних нарахувань за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання не вірно застосовано норму матеріального права, що є підставою для зміни в цій частині судового рішення.

Так, стаття 192 ЦК України встановлює, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. В ст.524 ЦК України зазначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, то норми ст.625 ЦК України, щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні.

З врахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних нарахувань за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 66 дол. США підлягає зміні з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні даних вимог позивача слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Застосувавши вищезгадану норму Закону та встановивши неналежне виконання боргових зобов'язань зі сторони ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», суд підставно стягнув з відповідача в користь позивача 335 доларів 85 центів США, що складається з: 330 дол. США - сума депозитного вкладу; 5,33 дол. США - відсотки за депозитом; 0,52- 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, які б мали бути повернуті до 23 лютого 2015 року.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України, чого відповідачем не було зроблено.

Доводи апеляційної скарги зводяться лише до вказівки про наявність в державі ряду соціально - політичних факторів.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права та жодною із сторін не оскаржувалось.

У зв'язку з допущеними судом першої інстанції порушеннями вищенаведених норм матеріального права в частині задоволення вимог про стягнення суми з врахуванням встановленого індексу інфляції, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржуване рішення слід змінити і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог на підставі ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2015 року в даній справі в частині задоволених позовних вимог змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 доларів 85 центів США, що складається з: 330 дол. США - сума депозитного вкладу; 5,33 дол. США - відсотки за депозитом; 0,52- 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні моральної шкоди та стягнені судового збору залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: