Ухвала суду № 50094766, 09.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2015 р. м. Київ К/800/10646/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

Приходько І.В.

Бухтіярової І.О.

Лосєва А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Шеянюка Віталія Вікторовича

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015р.

у справі № 804/3575/13-а

за позовом фізичної особи-підприємця Шеянюка Віталія Вікторовича

до Держаної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, –

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року фізична особа-підприємець Шеянюк Віталій Вікторович (далі – позивач, ФО-П Шеянюк В.В.) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Держаної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі – відповідач, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.11.2012 р. № 0003112306.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2013 р. адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 09.11.2012 р. № 0003112306; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2013 р. – скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 р. та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2013 р.

Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 16.10.2012 р. по 22.10.2012 р., на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до направлень від 16.10.2012 р. № 000808, № 000809, посадовими особами ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська була проведена виїзна позапланова перевірка фінансово-господарської діяльності ФО-П Шеянюк В.В. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 22.10.2012 р., за результатами якої складено акт від 29.10.2012 р. № 1736/17-215/2290100459 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: статті 8 (заповнення книги обліку доходів і витрат), статті 9 (несвоєчасне надання звітів платника єдиного податку) Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999 р. № 599, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за № 752/4045; - пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, – до перевірки документи надані не в повному обсязі; - пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, в наслідок не оприбуткування готівки у день її надходження в книзі обліку доходів та витрат підприємця на загальну суму 26 000 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 09.11.2012 р. № 0003112306, яким, за порушення пункту 2.6 розділу 2 Постанови № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з абзацом 3 пункту 1 Указу Президента № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 130 000 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 29.10.2012 р. № 1736/17-215/2290100459 підставою для застосування до позивача зазначених штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевіряючого про не оприбуткування позивачем готівкових коштів в книзі обліку доходів та витрат у день її надходження на загальну суму 26 000 грн., а саме: за 01.03.2011 р. – суми 10 000 грн., за 03.03.2011 р. – суми 10 000 грн., за 18.04.2011 р. – суми 6 000 грн.

Так, підчас перевірки встановлено, що 01.03.2011 р., 03.03.2011 р. та 18.04.2011 р. на виконання умов договору позивачем були надані консультаційні послуги ТОВ «Торгівельний дім «Донснаб» на загальну суму 26 000 грн., та виписані товарні чеки: № 2 від 01.03.2011 р. на суму 10 000 грн., № 3 від 03.03.2011 р. на суму 10 000 грн., № 8 від 18.04.2011 р. на суму 6 000 грн. Однак в книзі обліку доходів та витрат фізичної особи-підприємця, відсутні записи про надходження готівкових коштів за 01.03.2011 р. у сумі 10 000 грн., за 03.03.2011 р. у сумі 10 000 грн. та за 18.04.2011 р. у сумі 6 000 грн.

Встановлені податковим органом обставини позивачем не заперечуються. Разом з тим позивач вказував, що відомості про надходження коштів були внесені ним до книги обліку доходів і витрат саме у день їх надходження (отримання), оскільки дата отримання коштів за надані послуги та дати виписки товарних чеків із зазначенням сум, що підлягали сплаті за надані послуги, є різними.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт порушення позивачем встановлених законодавчими актами правил здійснення касових операцій у національній валюті в Україні, яке слугувало підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, однак податковий орган мав дотримуватися положень статті 250 Господарського кодексу України, у зв’язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Скасовуючи рішення окружного адміністративного суду та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства щодо здійснення касових операцій у національній валюті в Україні є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню, вказавши при цьому на неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що з набранням чинності 01.01.2011 р. Податкового кодексу України вступила в силу частина друга статті 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим – ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв’язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п’ятої цієї статті на суд покладається обов’язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов’язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з’ясування об’єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судам слід перевірити обґрунтованість їх висновків в частині визнання факту вчинення позивачем порушення, що слугувало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства. В разі належного підтвердження факту відповідного порушення, надати оцінку нарахування спірних штрафних санкцій з урахуванням норми пункту 7 підрозділу Х розділу ХХ Податкового кодексу України, яким передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Обов’язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з’ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п’ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Шеянюка Віталія Вікторовича – задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2013р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 р. у справі № 804/3575/13-а – скасувати.

Справу № 804/3575/13-а направити на новий судовий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

підпис

І.В. Приходько

Судді

підпис

І.М. Бухтіярова

підпис

А.М. Лосєв